+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
54
Мова:
Українська
здоров'ям наслідком недавно перенесеної хвороби; або ж з негативними рисами в поведінці себелюбством, бажанням завжди і всюди бути на перших ролях або, навпаки, з боязкістю, невмінням активно діяти в колективі. В таких випадках відповідним повинно бути і керівництво вихователя. Він має стежити за тим, щоб діти з ослабленим здоров'ям рухались менше в грі, або дає їм легше завдання, якщо цього дозволяють правила гри. Сором'язливих і не впевнених дітей педагог поступово залучає до ролі ведучого, але не створюючи при цьому незручностей самій дитині. Доцільно викликати її після того як гра була проведена кілька разів і дитина чітко зрозуміла завдання які стоятьперед нею у ролі ведучого. А дітей із егоїстичними рисами характеру навпаки потрібно навчити нести відповідальність не тільки за себе, а й за інших дітей. В такому випадку потрібно зробити їх лідером команди, і визначити їх зобов'язання. Це сприятиме удосконаленню їх лідерських якостей і допоможе наладити дружні відносини із гравцями задля спільної перемоги.
Коли вихователь організовує і проводить гру, він має враховувати такі головні завдання: навчити дітей рухових навичок і вмінь, розвивати у них позитивні риси характеру, виховувати правильну поведінку. Вихователі, які сумлінно ставляться до своєї роботи, добре розуміють, що до рухливих ігор треба готуватись не менше ніж до занять, бо якщо рухливі ігри проводити без ретельної підготовки, то чекати від них позитивних результатів не доведеться і самі діти не отримають потрібного задоволення.
Підготовка вихователя включає три етапи:
●методична підготовка самого себе до рухливої гри;
●підготовку потрібної обстановки і приладдя;
●підготовку до гри дітей.
Розглянемо ці моменти детальніше. До змісту методичної підготовки вихователя входить опрацювання методичної літератури, планування гри, уміння продемонструвати ті рухи, що їх вимагає програма і які вказані у меті гри. Цими рухами вихователь повинен володіти бездоганно.
Вивчення спеціальної літератури озброює вихователя знаннями про правильний підбір, методику проведення ігор і про те, як треба підходити до дітей. Спираючись на ці знання, вихователь планує рухливі ігри для кожної вікової групи тільки на основі "Програмно-методичних вказівок".
Для того щоб правильно розв'язувати завдання фізичного виховання дошкільників, вихователь повинен добре знати вікові особливості своїх вихованців. Неодмінною частиною підготовки вихователя є знання дошкільної педагогіки і спеціальних методик дошкільного виховання.
Зважаючи на підготовленість дітей, умови роботи дитячого садка і клімату даної місцевості, вихователь планує ігри відповідно до принципу послідовності, тобто так щоб завдання кожного разу ускладнювались, але так, щоб у них періодично повторювались і закріплювались усі види рухів. В основному документі планування – календарному плані вихователя плануються ігри окремо для занять гімнастикою і рухливими іграми, для прогулянки та для ранкової гімнастики.
Для занять гімнастикою і рухливими іграми вихователь передбачає в своєму плані як нові, так і вже знайомі ігри; у відповідності з програмним змістом на прогулянку або для ранкової гімнастики в середній і старшій групах здебільшого плануються знайомі ігри. В молодшій групі ж використовуються ігри з рухами, які знайомі дітям з повсякденного життя, а нові ігри вихователь одразу планує для прогулянки.
Вихователь повинен пам'ятати, що однією з найважливіших умов підготовки до гри є врахування підготовленості дітей та вибір дитячого одягу і взуття, відповідно до пори року і стану погоди. Якщо в гру включається складний щодо координації рух, краще розучити його напередодні з дітьми у фізичній вправі. Наприклад, у грі "Передай м'яча" учасники, стоячи в колі, передають товаришеві м'яч певним способом, а саме: той, хто передає, вдержує м'яч між долонями зверху і знизу, а той, хто приймає, бере його так само між долонями, але з боків. Досвід підтверджує, що ця гра проходить краще, якщо рух передавання заздалегідь розучений з вихованцями. Саме попереднє розучування руху і становитиме підготовку дітей до наміченої планом гри.
Перед початком гри вихователь перевіряє, як одягнені діти. Поки ще нереально ставити питання про спеціальний одяг дітей як учасників рухливих ігор. Проте цілком своєчасно рішуче добиватись раціоналізації дитячого одягу. Він має бути таким, щоб не заважав дітям рухатись. Щодо цього велику роль можуть відіграти батьки, і вихователі повинні роз'яснювати батькам, який саме одяг потрібний для дитини в певну пору року. В усякому разі дитячий одяг має бути по змозі полегшений. Так, узимку під час рухливої гри треба запропонувати дітям скинути рукавички і підняти вуха в ушанці, а восени зняти - з шиї шарфик, якщо на пальті або курточці є верхній гудзик. Якщо восени чи весною надворі тепло, не можна допускати, щоб дітей кутали, бо вони, граючись, можуть перегрітись, що в подальшому може призвести до захворювання. Влітку найкращий одяг для ігор бавовняний. Якщо взимку температура повітря в приміщенні становить + 14, +16, то доцільно, щоб учасники гри були одягнені у фланелевий або трикотажний одяг і без шерстяних кофточок. Щодо взуття, то в приміщенні потрібне легке змінне взуття, а на майданчику, залежно від сезону, - звичайне взуття.
Систематичний контроль вихователя за одягом і взуттям дітей у підготовці до гри розвиває у них прагнення самим готуватись до гри.
Велике значення має і психологічна готовність дітей до гри. Психологічна готовність створюється не тільки під