Роль рухливих ігор у фізичному розвитку дітей молодшого дошкільного віку

Найактивнішою в грі є роль ведучого. Призначаючи ведучим якогось хлопчика чи дівчинку, вихователь зважає на їх індивідуальні якості особливості. Так, якщо гра нова, краще першою призначити на цю роль ту дитину, яка в силу своїх особливостей, краще справиться з роллю ведучого і виконуватиме її так, щоб гра одразу припала всім до вподоби. Це, звичайно, зовсім не значить, що першими ведучими будуть обов'язково найздібніші, найрозумніші із вихованців. 

У практиці дістали поширення кілька прийомів призначення ведучих:

1.Призначення ведучого вихователем. 

Цінність цього прийому полягає в тому, що він дозволяє регулювати залучення дітей на роль ведучого; його систематично практикують вихователі в усіх вікових групах дитячих садків, особливо у молодшій групі. Проте цей прийом перешкоджає використовувати дитячу самодіяльність у виборі ведучого, тому треба суміщати прийом призначення з іншими прийомами.

2.Призначення ведучого дітьми.

Цей прийом частіше застосовують у середній і старшій групах, і його можна використати в грі, наприклад, так: викликавши дитину, вихователь пропонує їй, щоб вона сама призначила ведучого, або під час зміни, ведучий що був обирає собі наступника.

Прийом цей хороший тим, що навчає дітей самостійно проводити гру. Але вихователь повинен пам'ятати, що іноді той чи інший хлопчик (дівчинка) виходить з мізкувань особистої симпатії і може призначати ведучим свого товариша, а більшість дітей залишатиметься осторонь виконання активних ролей. Тому вихователь повинен регулювати прийом вибору ведучого за допомогою вихованця, певним чином. Для цього він пропонує підняти руки тим дітям, які ще не були ведучими, і дозволяє одному з них обрати ведучого серед цих дітей.

Не рекомендується питати дітей, хто з них хоче бути ведучим, бо всі почнуть галасувати: "Я, я, я'".

Призначити ведучого краще за допомогою лічилочки, тобто добре римованого вірша. Лічилочка допомагає краще організувати дітей для початку гри. Як лічилочку звичайно використовують будь-який добре римований вірш:

Качка з річки йшла, 

гурт качок вела: 

це - качатко сиве, 

це - як жовта слива, 

це - брудненький квачик, 

це - м´якенький м´ячик, 

це - як вовни жменька, 

це - кривеньке, 

це - сніжок побіг... 

Скільки ж їх усіх?

 

За горами, за лісами 

Стоїть бочка з пирогами. 

Раз, два, три - 

То жмурити будеш ти! 

У молодшій групі вихователь, застосувавши лічилочку для піднесення інтересу дітей до гри, показує її сам, а в середній і старшій групах самі діти. Але вихователь повинен простежити за тим. щоб діти вимовляли слова злито, разом, не допускаючи скандування по складах.

Призначення ведучого "стрілочкою". Найбільший успіх цей прийом має в іграх молодшої групи. Малюкам дуже подобається, коли вихователь, заплющивши очі, випрямленою рукою, "наче стрілочкою", проводить уздовж дітей і. нарешті, зупиняє її на комусь, хто й буде "котом" або "мишкою". 

Розподіл ролей в іграх має на увазі не тільки призначення ведучого, а й залучення дітей на інші ролі в певній грі.

У своїй науково обґрунтованій методиці проведення рухливих ігор педагог А. Бикова пропонує умовно виділити три періоди в плануванні та організації рухливих ігор з дітьми молодшого дошкільного віку.

Завдання першого періоду (вересень - жовтень) - привчати малят гратись разом, використовуючи різноманітні іграшки, м’ячі, обручі. Водночас можна починати проводити й колективні ігри, об'єднуючи 10 - 12 дітей. 

Ігри добирають прості за змістом і характером рухів. Діти виконують цікаві та нескладні завдання: підбігти до вихователя, наздогнати м’яч, знайти предмет та ін. У цих іграх кожна дитина діє в своєму темпі. Її рухи ще не пов'язані з рухами інших дітей. Після одного - двох повторень вони повністю оволодівають правилами гри.

Наступний період триває з листопада по квітень. Він охоплює пізню осінь, зиму і ранню весну. Завдання вихователя в цей період - підвищити активність дошкільнят, привчати їх пристосовуватися до сезонних явищ. 

Тому в цей час добираються ігри, у яких діти можуть рухатись без особливих труднощів навіть у теплому одязі. Це ігри з бігом і ходьбою по всьому майданчику, з катанням м'ячів, кульок, і проводяться вони в приміщенні. Рухливі ігри, що організовує вихователь у цей період, поступово ускладнюються.

У літній період (травень - серпень) легкий одяг дітей і рівень їхньої підготовки дають змогу використовувати різноманітні рухи (підлізання, стрибки, ловіння). Завдання вихователя в цей період - збагатити руховий досвід дошкільнят, удосконалити набуті ними рухові навички. Уводячи нові ігри, а розучені раніше проводяться в ускладненому варіанті.

Діти цього віку особливо емоційно сприймають образи гри. Тому, стимулюючи правильне виконання рухів, враховується саме ця властивість їхньої психіки. Наприклад, радять пострибати, як зайчики, пройти тихо, як мишка або котик. Нестійка поведінка й швидка збуджуваність дошкільнят потребують від вихователя спокійного, бадьорого тону. Гру треба проводити жваво і весело [2].

Таким чином, підготовка до рухливої гри є не менш важливішою, ніж підготовка до проведення навчальних занять. Вона вміщає в себе планування, підготовку вихователя і дітей, відповідного матеріального забезпечення, знання особливостей вихованців, дотримання санітарно-гігієнічних умов