Роль рухливих ігор у фізичному розвитку дітей молодшого дошкільного віку

У ході гри вихователь стежить за тим, щоб активними були всі діти. Тих, хто добре виконує рухи й додержується правил, треба заохочувати призначенням на роль ведучого. Під час гри вихователь змінює ведучих. Зміна ведучого проводиться залежно від характеру його дій. В іграх з безперервним бігом, наприклад, у "Чаклуні", ведучого слід змінювати кожного разу; в іграх більш спокійних його можна змінювати через два-три рази.

Особливої уваги вихователя потребують діти, які не проявляють достатньої спритності в грі. Помітивши, що деякі з учасників гри починають стомлюватись, вихователь пропонує їм більш спокійні ролі. Інші діти через стан свого здоров'я потребують індивідуального підходу. Таким дітям вихователь може зменшити розмір перешкоди в грі (наприклад, опустити стрічку нижче в грі "Дістань стрічку") та ін.

Закінчуючи гру, вихователь підводить її підсумки. Якщо гра проводиться на заняттях гімнастикою і рухливими іграми, то про її результати вихователь розповідає в загальних підсумках заняття. На прогулянці підсумок гри підводиться періодично, коли є така потреба. В підсумку дається оцінка діяльності всієї групи у вигляді висновку позитивного характеру ("Діти грались добре") та індивідуальні оцінки кожному учасникові гри.

Оцінку гри треба пов'язувати з програмним змістом. Так, у грі "Два морози" з програмним змістом - закріпляти навички бігу з вивертанням, виховувати взаємну виручку - в оцінці потрібно вказати якраз на тих дітей, які ні разу не були "замороженими", а також на тих, що виручали своїх "заморожених" товаришів. Вихователь називає учасників гри, які з помилками виконували рухи або порушували правила гри, поки що не аналізуючи причини у молодшій групі. 

Гра на прогулянці закінчується по-різному: пропозицією вихователя дітям погратись самим або погратись з тим приладдям, яке використовувалось у грі. На заняттях гру звичайно завершують організованим переходом до наступних вправ або виходом на прогулянку.

Дітей треба обов'язково залучати до прибирання іграшок та предметів які використовувалися під час гри, це сприяє вихованню у них працелюбності.

У педагогічній практиці існує кілька найбільш характерних і вживаних у дитячих садках прийомів збору дітей для гри. Використання того чи іншого прийому залежить від того, з якими дітьми і в якій частині прогулянки проводиться гра. Вихованців молодшої групи найчастіше збирає для гри сам вихователь, скликаючи їх. У середній і старшій групах, крім цього, застосовують ще інші прийоми. Якщо група менше піддається організації, можна домовитись ще в роздягальні, щоб діти, вийшовши на майданчик, нікуди не розходились і були готові до гри. Проводячи гру в середині прогулянки, вихователь збирає всіх її учасників за допомогою закличок – спеціальних дитячих віршиках, що спонукають до гри. Якщо діти під час прогулянки розходяться по великому майданчику або коли близько майданчика пролягає гомінка вулиця, можна подавати сигнали збору за допомогою дзвоника чи бубна, домовившись про це з вихованцями ще до виходу на прогулянку.

Не рекомендується затягувати збір дітей на гру, щоб у них не охолонув інтерес до неї. Проводити збір треба за 1 - 2 хвилини, не більше. З досвіду стало зрозуміло, що коли систематично проводити рухливі ігри на прогулянці і використовувати ті самі засоби для збору, то діти досить швидко реагують і залюбки приєднуються до гри.

У молодшій групі, поки діти не звикли гратись спільно, можна проводити ігри з неповним складом. Поступово вихователь має добиватися залучення всіх дітей до групової гри. Для цього він застосовує різні прийоми. Наприклад, можна почати гру з неповною групою і уважно стежити за рештою вихованців. Після початку гри вони можуть через деякий короткий час зацікавитись і підійти до тих, хто бере участь у грі. Треба використати цей інтерес і одразу. включити їх у гру, не фіксуючи уваги на їх запізненні. 

Малоорганізовану дитину вихователь повинен тримати у полі зору. Коли гра відбувається в колі, може поставити коло себе. Дітям, які не виявляють інтересу, доручається в грі принести якесь приладдя або виконати роль ведучого, та тільки в тому разі, якщо вихователь знає, що дитина справиться з цією роллю добре. Якщо в цьому є хоч найменший сумнів, такого доручення давати не можна.

Зібравши дітей, вихователь розміщає їх на майданчику так, щоб усім було зручно слухати його пояснення гри. Якщо є місця для сидіння, краще, звичайно, дітей посадити, бо від стояння на місці вони швидко стомлюються, починають ворушитись, позирати вбік, а часто і пустувати, не слухаючи пояснень вихователя.

Якщо ігри починаються з кола, доцільно спочатку поставити вихованців у коло, а вже потім роз'ясняти зміст гри. Це можна легко зробити за допомогою гри «Бульбашка». Це допоможе також правильно розмістити дітей і вихователя лицем один до одного, тоді всі учасники добре чутимуть і бачитимуть. Не можна ставати в центр кола, бо тоді частина учасників гри опиниться за спиною вихователя.

Призначення дітей на певні ролі в грі є одним з важливих методичних прийомів підвищення їх активності та виховання у них ініціативи. Тому основним правилом у розподілі ролей