Роль уяви у житті людини

 

 

Вступ

Розділ І. Теоретичні засади вивчення уяви

1.1. Поняття про уяву як вищий пізнавальній процес

1.2. Функції уяви

1.3. Процеси, основні прийоми створення образів уяви

1.4. Класифікація та види уяви

Висновок до розділу I

Розділ II. Індивідуальні особливості уяви

2.1. Уява і творчість особистості

2.2. Натхнення і харизма особистості

Висновок до розділу ІІ

Розділ ІІІ. Методи дослідження уяви

3.1. Методики дослідження рівня розвитку уяви

3.2. Діагностичне дослідження творчої уяви

Висновок до розділу ІІІ

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

Уява – це те що рухає нас уперед. Завдяки уяві ми створюємо нові речі, конструюємо космічні апарати, творимо витвори мистецтва та архітектури. Уява це дивовижна річ, адже завдяки уяві ми із старих, давно відомих речей синтезуємо нові. Уява це те що є двигуном прогресу. Уява це те що рухає еволюцію далеко за нові горизонти майбутнього.

Об’єкт дослідження – уява людини.

Предмет дослідження – роль уяви в житті людини.

Мета дослідження – визначити важливість уяви у жітті людини.

Для досягнення поставленої мети нами визначено такі завдання курсового дослідження:

Розкрити поняття «уява».

Здійснити психологічну характеристику видів та процесів творення образів уяви та їхнє емпіричне дослідження.

Методи дослідження. Для розв’язання завдань, досягнення мети і перевірки гіпотези дослідження було використано комплекс теоретичних та емпіричних методів. Теоретичні методи включали аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, емпіричні методи – дослідження, анкетування, методи якісного та кількісного аналізу отриманих даних.

Експериментальна база дослідження: студенти юнацького віку 18-20 років, НПУ ім. М. П. Драгоманова, факультету соціально-психологічних наук та управління, спеціальності «Психологія».

 

 

 

Одним з найголовніших факторів творчої діяльності та мислення загалом – є уява. Під поняттям уява розуміють психічний процес, створення нових образів на основі опрацювання минулих образів. Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності. Уява завжди спрямована на практичну діяльність. Перш ніж щось зробити, людина уявляє, що потрібно зробити і як вона це робитиме. Людина також заздалегідь уявляє кінцевий результат своєї праці і цим відрізняється від найуміліших тварин. Уява значною мірою залежить від спрямованості особистості: її інтересів, прагнень, потреб, переконань. Також, уява тісно пов'язана з мисленням, пам'яттю, відчуттям, сприйманням та емоціями. Уява завжди є відходом від дійсності, проте в будь-якому разі джерело уяви – об'єктивна дійсність. Зазнаючи впливу емоцій, почуттів, симпатій і антипатій, уява сприяє глибшому осмисленню і пізнанню дійсності, але інколи спотворює її. Найвищий «розквіт» уяви виявляється в хвилини небезпеки: перед атакою, операцією, смертельною небезпекою. Сприймання стимулює уяву. Розроблено спеціальний метод активізації уяви – метод «мозкового штурму». Він полягає в тому, що створюється невимушена атмосфера спілкування і пошуку, коли вільно висловлюється необмежений некритичний потік асоціацій, уявлень, ідей, образів, тобто народжуються припущення, нереальні ідеї. Уява постійно балансує на межі свідомого і несвідомого, одного асоціативного контексту та іншого, деструктивності та конструктивності. Тому вона завжди створює широкий простір для самовизначення людини як митця. Звісно, самої лише уяви як окремого психічного процесу замало для того, щоб відбулася повноцінна творча діяльність людини; тут уява вступає в плідний союз із іншими творчими психічними процесами – інтуїцією і мисленням. Людина не може розпочинати роботу, не уявивши собі її готовий результат.

Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. За образним визначенням А. Ейнштейна, «уява важливіша за знання, тому що знання обмежені, уява ж охоплює все на світі, стимулює прогрес і є джерелом його еволюції». Безліч уявлень щодня виникають у голові людини. Деякі з них не лишають сліду, а найцікавіші, значущі залишаються в пам'яті і складають зміст уяви. Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини, і насамперед потреба змінити ті чи інші предмети навколишнього світу.

 

Виникнення образів фантазії – результат діяльності мозку. Уява, як і всі інші психічні процеси – функція кори великих півкуль. Як ми вже вияснили, фізіологічну основу пам'яті складає замикання тимчасових нервових зв'язків та їх наступна актуалізація (відтворення, поновлення, розгальмування). У процесі ж уяви утворені протягом життя зв'язки розпадаються (дисоціюються) і об'єднуються в нові системи. Це поєднання стає можливим у результаті виникнення в корі головного мозку сильного осередку збудження, викликаного пробудженням потреби або якого-небудь безпосереднього враження.

Але уява має складну структуру і пов'язана з емоціями. Передбачається, що вона є функцією не лише кори великих півкуль, але й функцією глибинних відділів мозку, зокрема гіпоталамо-лімбічної системи (гіпоталамус у зв'язках його з древньою корою і підкірковими ділянками, що утворюють «лімб», або межу, навколо передньої частини ствола мозку і входу в півкулі). Це припущення експериментально підтверджене. При пошкодженні гіпоталамо-лімбічної системи виникає враження, що поведінка людини не регулюється певною програмою і складається із серії окремих ізольованих актів, самих по собі досить