Роль уяви у житті людини

Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони схожі на процеси сприймання, пам'яті, мислення. Уява створює нові образи та ситуації, які раніше не виникали. Механізм уяви базується на основі тих образів, що має людина, але ці образи постають у нових неочікуваних зв'язках і сполученнях. Наведемо приклади прийомів створення образів уяви.

1. Аглютинація (від лат. aggiutinare – склеювати) – створення нового образу шляхом сполучення елементів, взятих із різних уявлень. Наприклад, образ русалки в казках, де голова і тулуб – жінки, а хвіст – риби. Цей прийом не дістав великого поширення, оскільки образи його важко втілюються в предметні речі. А втім, приклади матеріалізації таких образів у реальному житті маємо – це танк, акордеон, амфібія, тролейбус.

2. Гіперболізація – характеризується збільшенням предмета (велетень Гуллівер) ; зміною кількості частин предмета (дракон, який має сім голів) ; або їхнім зміщенням.

3. Літота – на відміну від гіперболізації, характеризується зменшенням предмета (хлопчик-мізинчик). Ці прийоми використовують у народних казках, фантастичних творах.

4. Підкреслення – акцентування якоїсь частини образу або певної якості. За допомогою такого прийому створюють шаржі, карикатури.

5. Схематизація – образ уяви, коли розбіжності зменшуються, а риси схожості виступають на перший план. Прикладом може бути орнамент, елементи якого взяті художником із рослинного світу.

6. Типізація – виділення істотного в однорідних фактах і втілення їх у конкретних образах. Це найскладніший прийом, його широко використовують у літературі.

7. Комбінування – поеднання знаних у досвіді елементів, у нові незвичайні комбінації. Це одна с найпростіших технік.

8. Алегоризація – створення образу, використання його в переносному сенсі.

9. Метафоризація – є більш глибшим уявним відображенням уяви ніж алегорія, оскільки між метафорою та її значенням існує певна схожість.

Творчий процес уяви базується на виникненні асоціацій, хоча їхня специфіка відрізняється від звичного ходу асоціацій, підпорядковуючись думкам, емоціям, бажанням, що переважають у психіці людини-митця. Механізм асоціацій той самий (асоціація за схожістю, за суміжністю, за контрастом), та відбір уявлень визначається саме цими переважними тенденціями.

Нові образи можуть створюватися за допомогою наголошування -акцентування. Цей прийом полягає в навмисному посилюванні в об'єкті певних ознак, які виявляються домінуючими на фоні інших. Малюючи дружній шарж або карикатуру, художник віднаходить у характері або зовнішності людини щось неповторне, притаманне тільки їй, і наголошує на цьому художніми засобами.

Найбільш складним способом утворення образів уяви є створення типових образів. Цей спосіб вимагає тривалої творчої роботи. Художник створює попередні ескізи, письменник – варіанти твору.

Уяву в художній творчості можна проілюструвати висловлюванням К. Паустовського: «Кожна хвилина, кожне кинуте мимохіть слово та погляд, кожна глибока або жартівлива думка, кожний непомітний рух людського серця, так само як і літаючий пух тополі або вогонь зірки в нічній воді, – все це крихти золотого пилу. Ми, літератори, видобуваємо їх протягом десятиріч, ці мільйони крихт, збираємо непомітно для самих себе, перетворюємо на сплав і потім із цього сплаву виковуємо свою «Золоту троянду» – повість, роман або поему».

Великий вплив на створення образів уяви чинить практична діяльність. Доки створений образ існує тільки «в голові», він не завжди зрозумілий до кінця. Втілюючи цей образ у малюнок або модель, людина перевіряє реальність його існування.

 

 

Залежно від участі волі в процесі створення нових образів уява поділяється на мимовільну і довільну. Мимовільна уява буває в тих випадках, коли образи виникають без заздалегідь поставленої мети, коли вони викликаються певними потребами людини, її переживаннями. Так, змерзла людини мимовільно уявляє собі тепле приміщення, втомлена – картину приємного відпочинку. Довільна уява характеризується створенням образів у відповідності з поставленою метою, це цілеспрямований, вольовий, активний процес. Така уява є необхідною умовою навчання і практичної діяльності.

Довільна уява буває відтворюючою і творчою. При відтворюючій уяві образи у людини виникають на основі словесних описів об’єктів, графічного чи музичного зображення. На основі опису у нас виникають образи міст і селищ, гір і лісів, на основі проектів – образи майбутніх споруд; розглядаючи креслення, бачимо готовий верстат. Особливого значення набуває діяльність відтворюючої уяви у навчанні. Створення чітких географічних, історичних, геометричних уявлень неможливе без активної відтворюючої уяви. Відсутність правильних точних уявлень може стати причиною неправильного розуміння учнями історичного матеріалу, виникнення грубих помилок у їх знаннях.

Чим глибше, точніше розкриває зміст свого предмету учитель, тим яскравіше працює відтворююча уява учнів.

Почуваючи страх, тривогу за близьких для неї людей, людина малює собі образи небезпечних ситуацій, а готуючись до приємної події, уявляє атмосферу доброзичливості, пошани з боку колег, присутніх.

Прикладом мимовільного виникнення образів уяви є сновидіння. У стані сну, коли свідомий контроль за психічною діяльністю відсутній, залишки різноманітних вражень, що зберігаються в мозку, легко розгальмовуються і можуть сполучатися неприродно і невизначено.

Процес уяви може тривати довільно, коли він спрямовується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації, уявити або передбачити сценарій розвитку подій.

Залучення довільної уяви до процесу пізнання зумовлено потребою свідомої регуляції побудови образу відповідно