Розробка адаптивного інтерфейсу користувача для програмного забезпечення наближення експериментальних даних

3. Ієрархія математичних методів проведення аналізу для математичних задач і відповідних елементів їх візуального представлення складає множину кортежів DM = {<MM, IDA, MS, N, I>}, де MM – унікальний номер математичного методу (MMMОM) ; IDA – номер, що ідентифікує вид аналізу для математичної задачі (AIDAОA) ; MS – номер підмножини математичних методів, які використовуються в даному методі; N – назва математичного методу; I – графічне представлення математичного методу.

4. Ієрархія взаємного використання математичних методів складає множину кортежів DMS = {<MM, MS>}, де MM – номер математичного методу (MMMОM) ; MS – номер підмножини математичних методів, до складу якої входить даний метод.

5. Зв'язки станів і множин підсистем формування ІК складають множину кортежів DSK = {<SI, K, O, N, I>}, де SI – стан ІК (SI О Q) ; K – номер, що визначає підмножину підсистем формування ІК; O – пріоритет підмножини підсистем формування ІК в даному стані; N – назва підмножини підсистем формування ІК; I – графічне представлення підмножини підсистем формування ІК.

6. Візуальні інтерфейси підсистем формування ІК складають множину кортежів DV = {<KI, V>}, де KI – унікальний номер підсистеми формування ІК; V – візуальний інтерфейс користувача.

Для процесу адаптації інтерфейсу програмної системи шляхом автоматизованого формування Iijk з відповідної множини візуальних інтерфейсів V та множини маніпуляцій R виділимо основні етапи розв'язку задачі, елементи множини формування візуальних інтерфейсів V та критерії адаптації інтерфейсу. Визначимо, що множина V є об'єднанням двох підмножин Vfx та Vad, де Vfx – це підмножина незмінного ІК, а Vad -підмножина ІК, яка адаптує інтерфейс програмної системи до виду задачі, що вирішується.

Далі використовуємо йота-оператор (ix) P (x) для позначення вибору точно одного об'єкту, який задовольняє заданому предикату P (x) ; якщо не існує жодного такого об'єкту або таких об'єктів більше, ніж один, вираз не визначено.

1) Вибір виду математичної задачі. Підмножина візуального інтерфейсу Vm М Vfx представляє множину задач F у вигляді позначеного впорядкованого дерева (так зване, дерево математичних задач), вершинами якого є елементи множини кортежів DF. При цьому:

позначення кореня дерева задається як

(ix) [xОDF Щ x = <IDM, P, O, N, M, I> Щ P = 0];

якщо піддерево dl, над яким домінує y (прямий нащадок кореня дерева) має корінь x, то

(«x»y) [ yОDF Щ y = <IDM1, P1, O1, N1, M1, I1> Щ xОDF Щ

x = <IDM2, P2, O2, N2, M2, I2> Щ IDM1 = P2];

причому dl складається з єдиної вершини, позначеної x, тільки якщо виконується умова

xОDF Щ x = <IDM1, P1, O1, N1, M1, I1> Щщ ($z) [ zОDA Щ

z = <IDM2, P2, O2, N2, M2, I2> Щ IDM1 = P2].

Підмножина маніпуляцій користувача Rm М R містить засоби навігації по дереву математичних задач, вибору моделі або відмови від її вибору. Критерієм допустимості вибору є відсутність нащадків у вибраної вершини дерева. За видом вибраної користувачем математичної задачі (dkОDF) з множини візуальних інтерфейсів Vfx формується підмножина візуальних інтерфейсів Va М Vfx програмної системи та допустимих маніпуляцій користувача Ra М R для стану ІК вибору виду аналізу. Таким чином, перший крок адаптивної організації ІК можна описати відношенням ChFA: DF ґVm ґRm > Fi ґVa ґRa, де i = (iIDM) [dk = <IDM, P, O, N, M, I>].

2) Вибір виду аналізу задачі. Підмножина візуального інтерфейсу Va М Vfx представляє підмножину видів аналізу AjМ A у вигляді позначеного впорядкованого дерева, вершинами якого є елементи множини кортежів DA. При цьому:

позначення кореня дерева вводиться як фіктивний вид аналізу

(ix) [xОDA Щ x = <IDA, IDM, P, O, N, I, G, S> Щ IDA = 0 Щ i = IDM],

де Fi – математична задача, вибрана на попередньому кроці адаптації ІК;

якщо піддерево dl, над яким домінує y, прямий нащадок кореня дерева, має корінь x, то

(«x»y) [ yОDA Щy = <IDA1, IDM1, P1, O1, N1, I1, G1, S1> Щ xОDA Щ

x = <IDA2, IDM2, P2, O2, N2, I2, G2, S2> Щ IDA1 = P2 Щ i = IDM1 Щ i = IDM2];

причому dl складається з єдиної вершини, позначеної x, тільки якщо виконується умова

xОDA Щ x = <IDA1, IDM1, P1, O1, N1, I1, G1, S1> Щщ ($z) [ zОDA Щ

z = <IDA2, IDM2, P2, O2, N2, I2, G2, S2> Щ IDA1 = P2 Щ i = IDM1 Щ i = IDM2].

З множини Aj М A користувачеві надається можливість провести вибір одного або декількох видів аналізу, номери яких визначаються за виглядом вибраних листків