Розробка і визначення інвестиційних пріорітетів України

У 1991 році був прийнятий Закон України „Про захист іноземних інвестицій на Україні” , який залишається чинним до сьогодні. Його сенс полягає у гарантії прав інвесторів на території України (розпорядження власністю і прибутками). Закон був розрахований на те, що українська економіка є інвестиційно привабливою без додаткових пільг, і для залучення іноземних інвестицій достатньо недискримінаційного (у порівнянні з резидентами) дозволу. Державне регулювання у цій сфері мало здійснюватися шляхом ліцензування, зокрема передбачалося визначити перелік видів діяльності, які здійснюються іноземними інвесторами за спеціальним дозволом (ліцензією) та порядок такого ліцензування. Проте ця норма не була реалізована: існуючий в Україні режим ліцензування є універсальним і не містить спеціальних норм для іноземних інвесторів. 

Практично одночасно із зазначеним законом був прийнятий Закон України „Про інвестиційну діяльність” . Він встановлює універсальні правила інвестиційної діяльності з боку держави, юридичних і приватних осіб (як резидентів так і нерезидентів, включаючи уряди іноземних держав), але в питанні конкретних умов іноземного інвестування відсилає до спеціальних законів. Цим законом визначаються також форми державного регулювання інвестиційної діяльності (дотації, субсидії, субвенції, бюджетні позики, встановлення норм та стандартів, формування політики ціноутворення, надання прав на приватизацію, визначення умов користування природними ресурсами).

У 1992 році був прийнятий Закон України „Про іноземні інвестиції” (на сьогодні втратив чинність), який відповідно до Закону України „Про інвестиційну діяльність” визначив спеціальні механізми і процедури іноземного інвестування, а також додаткові пільги, з ним пов’язані. Зокрема, були звільнені від митних зборів як самі іноземні інвестиції, так і експортно-імпортні операції, здійснювані підприємствами із закордонними інвестиціями для потреб власної виробничої діяльності, і встановлені істотні податкові пільги, включаючи звільнення від податків на термін до 5 років за умови участі у підприємствах з іноземними інвестиціями національного капіталу. Крім того, було передбачено, що для залучення інвестицій у пріоритетні галузі економіки можуть встановлюватись додаткові пільги. Це питання було врегульоване у 1993 році з прийняттям Закону України „Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні” (на сьогодні втратив чинність). Зокрема, серед пріоритетних було визначене виробництво транспортних літаків (єдиний пріоритет із загального списку, що стосується конкретно ОПК). Для пріоритетних сфер іноземних інвестицій були встановлені додаткові преференції щодо термінів звільнення від податків, митних зборів, передбачені державні кредити і державне страхування. 

Таким чином, до середини 1990-х років сформувався режим інвестування, за якого іноземні інвестори отримували великі переваги у порівнянні з вітчизняними. Але надмірні митні та податкові пільги, які надавались іноземним інвесторам, не виправдовували себе, оскільки виключали із процесу інвестиційної діяльності національний капітал, спонукаючи його до втечі з країни. 

Вже у 1996 році був прийнятий Закон України „Про режим іноземного інвестування”, яким припинялась дія Законів України „Про іноземні інвестиції” і „Про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні”. Новий режим скасовував значну кількість пільг. Єдина економічна преференція, що залишилась – звільнення від митних зборів грошових і матеріальних ресурсів, що потрапляли в Україну у якості інвестицій. 

Зрівнювання у правах іноземних і вітчизняних інвесторів було закріплено Законом України „Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження” .

Таким чином, на сьогодні основним законом, що регулює іноземні інвестиції є Закон України „Про режим іноземного інвестування”. На відміну від попередніх законів він не надає значних пільг, але, разом з тим, чітко визначає процедури і гарантії інвестицій. Важливою складовою є врегулювання механізмів інвестування, заснованих на основі концесійних договорів, договорів (контрактів) про виробничу кооперацію, спільного виробництва, та інших видів спільної інвестиційної діяльності. Зазначені види інвестицій додатково регулюються Законами України „Про концесії” і „Про угоди про розподіл продукції” . Однак треба враховувати, що ці закони регулюють насамперед діяльність, пов’язану з використанням природних ресурсів (видобуток і переробка корисних копалин), і для застосування у сфері оборонного виробництва необхідне їх додаткове опрацювання. 

Досвід реалізації державної політики залучення іноземних інвестицій свідчить про тенденцію зрівнювання у правах іноземних і вітчизняних інвесторів і встановлення універсальних умов інвестиційної діяльності в різних сферах економіки. Виходячи з цього, інвестиції йдуть у галузі, які, по-перше, економічно привабливі, і, по-друге, – не мають додаткових обмежувальних бар'єрів. Оскільки оборонне виробництво в Україні не дає високих прибутків і має велику кількість неекономічних обмежень для приватного капіталу, прямі іноземні інвестиції в цій галузі знаходяться на нульовому рівні. 

На сьогодні можна говорити про дві принципові можливості зміни ситуації, що склалась з іноземним інвестуванням ОПК України: впровадження спеціального режиму інвестування і поліпшення загального інвестиційного клімату в оборонній промисловості. 

Спеціальний режим інвестування може запроваджуватись у різний спосіб. Можна розглядати повернення з певними модифікаціями до пільгових схем, які існували у першій половині 1990-х років. Раніше цей механізм не спрацював в ОПК України через заборону розміщення оборонного виробництва на недержавних підприємствах, однак в сучасних умовах він може стати ефективним засобом залучення іноземних інвестицій, особливо венчурних, для створення нових виробництв, здатних заповнити „ніші” у вітчизняному оборонному виробництві (стрілецька зброя, артилерійські системи, боєприпаси, систем зв’язку і управління, утилізація). Зазначений механізм може бути створений через впровадження Закону України „Про забезпечення сприятливих умов для залучення у вітчизняний оборонно-промисловий комплекс іноземних інвестицій та надання гарантій щодо їх захисту”.