Розвиток пізнавальної діяльності учнів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін 7-8 класів

Відповідно до предмета, мети і гіпотези визначені такі завдання.

1. Дослідити в теорії та практиці навчання і проаналізувати стан проблеми, що вивчається.

2. Розробити концептуальні положення про умови розвитку творчої пізнавальної діяльності учнів у процесі засвоєння ними теоретичних знань.

3. Обґрунтувати дидактичний і технологічний конструкт матеріалу з фізики та частково з математики, що вивчається в 7-8 класах й орієнтований на розвиток навчального процесу.

4. У ході дослідно-експериментальної роботи вивчити наявний рівень умінь та навичок учнів самостійного опису та пояснення явищ, які вивчаються, і на підставі цього реалізувати розроблений дидактико-технологічний конструкт у процесі формуючого експерименту.

Методологічні та теоретичні основи дослідження: філософська концепція пізнання, що відображає активно-перетворювальний, складний, суперечливий і динамічний характер процесу освоєння людиною навколишнього світу (Б. Гершунський, А. Зінов’єв, П. Копнін, А. Ракітов) ; психофізіологічна теорія перетворювально-прогностичної діяльності кори головного мозку (П. Анохін) ; концепція психології творчості та діяльності (В. Андреєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Я. Пономарьов, В. Пушкін, Т. Сисоєва) ; дидактичні – концепції розвивального, проблемного й активно-творчого характеру навчання (А. Алексюк, В. Давидов, В. Євдокимов, Л. Занков, А. Зільберштейн, В. Зоріна, Б. Коротяєв, В. Лозова, М. Скаткін, В. Онищук,) і концепція навчання учнів пізнавальній діяльності (Б. Коротяєв, П. Підкасистий).

Методи та основні етапи дослідження: історико-порівняльний і логічний методи, що використовуються на етапі накопичення наукових фактів, узагальнення їх та осмислення, а також вибір перспективних концептуальних підходів; методи теоретичної розробки і моделювання дидактико-технологічного конструкта, орієнтованого на верифікацію робочої гіпотези (другий етап дослідження) ; метод констатуючого та формуючого педагогічного експерименту (перший і третій етапи), методи математичної обробки кількісних результатів констатуючого експерименту (другий етап) і формуючого (третій етап), а також методи педагогічних спостережень та проведення контрольних завдань і зрізів.

Наукова новизна і теоретична значущість одержаних результатів дослідження Набули подальшого розвитку та поглиблення концепції навчання учнів безпосередньо самій пізнавальній діяльності, її творчим процедурам та операціям з урахуванням специфіки природничо-математичних дисциплін, які вивчаються в 7-8 класах; вперше розроблено дидактико-технологічний конструкт, який спрямований на розвиток творчих можливостей учнів у процесі засвоєння ними теоретичних знань, а також виявлено педагогічні умови, дотримання яких у процесі реалізації конструкта дозволяє переводити учнів з фіксованого рівня пізнавальної діяльності на більш високий; уточнено питання в ході експериментальної перевірки закономірних зв'язків і відношень між репродуктивним і творчим типами пізнавальної діяльності та взаємопереходів і взаємозумовленостей їх.

Практична значущість отриманих результатів дослідження полягає в тому, що використання в масовій практиці дидактико-методичних рекомендацій щодо структурування й ранжирування знань, а також методики навчання учнів відповідним творчим засобам засвоєння їх дає можливість більш ефективно організовувати будувати процес навчання, нарощувати творчі можливості учнів і вести їх з фіксованого рівня пізнавальної діяльності на більш високий.

Достовірність результатів дослідження забезпечується єдністю історичного, логічного й експериментального методів дослідження та їхньою адекватністю меті й задачам дослідження, коректністю і репрезентативністю вибірки матеріалів, необхідних для якісної та кількісної характеристики результатів дослідно-експериментальної роботи; використанням методів математичної статистики.

Апробація результатів дослідження здійснювалася протягом трьох років у ході організації дослідно-експериментальної роботи в ЗОШ N 17, 26, 35 м. Краматорська і Краматорської економіко-гуманітарної гімназії; основні положення, висновки та узагальнення за результатами дослідження повідомлялися й обговорювалися на педагогічній раді гімназії, підсумково-звітних наукових конференціях Краматорської економіко-гуманітарної гімназії, на регіональних наукових конференціях («Гуманізація навчально-виховного процесу», «Проблема освіти»), а також у п’яти фахових публікаціях.

Публікації. Результати дослідження опубліковано у 5 одноосібних статтях, надрукованих у наукових фахових виданнях

Структура дисертації: вступ, два розділи і висновки, список використаної літератури (166 джерел), додатки (10). Загальний обсяг – 201, основний текст – 156 сторінок, таблиць 12, схем – 4, малюнків – 4.

 

У вступі обгрунтовується актуальність теми дослідження, її об'єкт, предмет і мета, формулюється робоча гіпотеза, ставляться конкретні завдання дослідження, розкриваються основні етапи, логіка і методи дослідження, а також наукова новизна, теоретична і практична значущість отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретико-педагогічні питання творчої пізнавальної діяльності учнів” проаналізовано: стан проблеми, що досліджується, в педагогічній літературі і шкільній практиці; ключові поняття: пізнавальна діяльність, розвиток пізнавальної діяльності, репродуктивна пізнавальна діяльність, творча пізнавальна діяльність, структурування і ранжирування навчального матеріалу, процедури творчої пізнавальної діяльності; взаємозв'язок і співвідношення репродуктивної і творчої пізнавальної діяльності; структурування навчального матеріалу і розвиток творчої пізнавальної діяльності.

Аналіз педагогічної літератури і сучасного стану шкільної практики показує, що проблема розвитку творчих здібностей і можливостей учнів на сучасному етапі розвитку суспільства знову набуває особливої гостроти й актуальності. Коротка історія питання свідчить про те, що це третя хвиля сплеску інтересу до проблеми творчості в останні вісім десятиріч. І кожного разу цей сплеск спричиняється суспільними умовами, що різко змінюються. На першій хвилі сплеску розроблялися принципово нові методи навчання – бригадно-лабораторний, дослідницький, методи комплексних програм і розсипних підручників (Б. Всесвятський, Б. Райков, С. Шацький). У всіх цих пошуках учені й практики-новатори