Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є розкриття сутності та обґрунтування особливостей функціонування ринку цінних паперів в Україні, визначення концептуальних засад та методів забезпечення його розвитку в умовах нестабільної економіки.

Відповідно до поставленої мети було визначено такі завдання:

- охарактеризувати сутність та складові ринку цінних паперів;

- розглянути ринок муніципальних позик та його роль в забезпеченні розвитку фінансового ринку;

- дослідити організаційно-правові особливості функціонування ринку цінних паперів в Україні та на прикладі світового досвіду;

- провести аналіз тенденції розвитку та впливу фінансової кризи на ринок цінних паперів в Україні;

- дослідити світовий досвід із функціонування та стабілізації ринку цінних паперів, у тому числі муніципальних позик, в умовах фінансової кризи; визначити можливості його застосування в Україні;

- запропонувати заходи із стабілізації ринку цінних паперів в Україні.

Об’єктом дослідження є ринок муніципальних позик.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, що визначають особливості, організаційно-правові та фінансові аспекти функціонування ринку цінних паперів, форми та методи його регулювання в Україні із урахуванням світового досвіду.

Методи дослідження. За допомогою діалектичного метода пізнання, що дає можливість вивчати економічні явища в процесі розвитку та взаємозв’язку, було визначено місце ринку цінних паперів у системі фінансових ринків. Також в ході дослідження використовувався метод спостереження, аналізу і синтезу, за допомогою яких було визначено економічну сутність ринку цінних паперів, його функціональну роль в економіці України. Також використовувався метод графічного дослідження. Наочно було подано результати дослідження у вигляді таблиць.

Інформаційною основою даного дослідження є законодавчі та нормативні акти України, які регулюють ринок цінних паперів, дані інформаційних щорічників та інформаційно-аналітичних бюлетенів, статті, підручники вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

- виокремлено поняття регулювання ринку цінних паперів: як взаємодію попиту та пропозиції, що формуються під впливом специфічних чинників, їх кількості та номінальної вартості, терміну обігу, інвестиційних якостей, дохідності, рейтингу та репутації емітента, інвестиційного клімату в державі та обсягів ринку цінних паперів;

- обґрунтування специфіки розвитку ринку цінних паперів в Україні: відокремлення руху цінних паперів як титулу власності від реального сектору економіки, невиконання цінними паперами мобілізаційної та інвестиційної функції, активна роль у нагромадженні тіньових капіталів.

 

 

Фінансовий ринок, поряд з великою кількістю інших ринків, що взаємодіють між собою, є складовою загального ринкового простору. Поняття фінансового ринку охоплює різні ринки, котрі складаються з багатьох інститутів. Кожен ринок має справу з певним типом зобов’язань (цінних паперів), обслуговує певних його учасників і діє на відповідній території.

Як економічна категорія фінансовий ринок відбиває економічні відносини між суб’єктами економіки з приводу реалізації вартості та споживчої вартості, що визначається фінансовими активами [24, 231]. У системі національних рахунків фінансові активи визначають як об’єкти, що мають вартість і перебувають у власності економічних суб’єктів, і від яких у майбутньому слід очікувати одержання прибутку або інших доходів.

Залежно від форми фінансових ресурсів фінансовий ринок поділяють на сегменти: ринок грошей, валюти і ринок капіталів. Відповідно до організації руху фінансових ресурсів виокремлюють також низку його додаткових сегментів (див. Дод. 1).

Ринок цінних паперів ширше за фондовий ринок, хоча значення останнього є величезним (саме на ньому обертаються акції і облігації). Переважну частину досліджень і математичних обґрунтувань закордонні й вітчизняні фахівці здійснюють стосовно фондового ринку.

Ринок цінних паперів становить доволі розгалужену сукупність суспільних відносин, включно з державним та інституційно-правовим регулюванням їх. Він призначений для акумулювання капіталу з подальшим його перерозподілом у вигляді інвестицій у виробничу і соціальну сферу народного господарства шляхом випуску, придбання і вільного розпорядження цінними паперами їхніми власниками.

Для функціонування ринку цінних паперів необхідна наявність: емітентів, зацікавлених у мобілізації вільних коштів; інвесторів, що мають вільні кошти і шукають розміщення, яке їм вигідне; посередників, що забезпечують обмін зобов’язань (цінних паперів) емітентів на грошові кошти інвесторів. Саме емітенти цінних паперів, інвестори (покупці) та фінансові посередники при укладанні угод є основними суб’єктами операцій на ринку цінних паперів.

Емітентом цінних паперів може бути держава (в особі уповноваженого органу), юридична особа та у випадках, передбачених законодавством, фізична особа. Щодо фізичної особи, то вона може виступати у ролі емітента лише у випадку, передбаченому Законом України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001 р., тобто коли вона є векселедавцем.

Покупцями цінних паперів можуть бути індивідуальні й інституційні інвестори. При цьому співвідношення між ними залежить як від рівня розвитку економіки й рівня заощаджень, так і від стану кредитної системи. У розвинених країнах на ринку цінних паперів переважають інституційні інвестори. Це комерційні банки, пенсійні фонди, страхові компанії, інститути спільного інвестування тощо.

До найважливіших функцій ринку цінних паперів належать: 1) функція перерозподілу грошових коштів; 2) функція перерозподілу ризиків; 3)