Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Моделі ринків цінних паперів розвинених країн є результатом їх еволюції. Характер будь-якої моделі ринку цінних паперів визначається багатьма факторами. З одного боку, це конкретні історико-національні особливості певної країни, а також особливості ментальності її населення. З іншого – ринок цінних паперів є складною сукупністю правовідносин щодо цінних паперів, яка від них не залежить [13, 203].

На формування моделей ринку цінних паперів та їх особливостей вплив має той факт, що на відміну від «американської» моделі, де банк має значні обмеження на операції із цінними паперами, в українській практиці, по суті, склалась європейська модель універсального комерційного банку. Тому змішана, проміжна модель ринку цінних паперів, що стихійно обрана в Україні, призвела до того, що на ньому одночасно та з рівними правами присутні і комерційні банки, які мають усі права на операції із цінними паперами, і небанківські інститути.

Ринок цінних паперів зазвичай розглядають як складову фінансового ринку, який у найширшому сенсі є місцем, де зустрічаються ті, у кого в процесі господарської діяльності виникає потреба у коштах для розширення своєї діяльності, й ті, у кого накопичуються заощадження, що можна використати для інвестицій. Таким чином, саме на фінансовому ринку відбувається переливання коштів від тих, хто має їх надлишок, до тих, хто потребує інвестицій [28, 117].

Слід зазначити, що деякі ринки, на яких обертаються однорідні матеріальні або фінансові активи, можуть входити до складу інших, об’ємніших ринків. Саме до такої категорії складних ринків належить фінансовий ринок.

Запропонована послідовність приблизно відповідає обсягам ринків у світовій економіці. При цьому обсяги товарних ринків сьогодні на порядок поступаються ринкам корпоративних акцій і облігацій, які, своєю чергою, менше ринків похідних фінансових інструментів (деривативів), що так само значно поступаються світовим валютним ринкам. Наголосимо, що розташовані в порядку зростання обсяги ринків майже цілковито відповідають хронології виникнення їх. Так, товарний ринок виник раніше за корпоративні фінансові інструменти, а ринки деривативів і світові валютні ринки у сучасному вигляді (типу FOREX) з’явилися відносно нещодавно [13, 79].

Як правило, фінансові інструменти грошового ринку емітуються позичальником з високим рейтингом платоспроможності й на короткий термін. Найактивніші інструменти цього ринку – векселі, ощадні сертифікати (боргові цінні папери), хоча за своїми характеристиками вони належать до різних класифікаційних груп [18, 206].

Місце ринку цінних паперів у структурі світового інвестиційного багатства наведено на Рис. 1. 3. У цій структурі фінансове багатство має питому вагу (57, 7%) за рахунок вкладень інвесторів у такі інструменти, як облігації (26, 6%), акції (23, 0%) і готівка (8, 1%) [15, 206].

 

Рис. 1. 5 Структура світового інвестиційного багатства

 

Головна відмінність ринку цінних паперів від ринку будь-якого іншого традиційного товару, наприклад нафти, полягає у тому, що товари виробляють (вирощують, видобувають), тоді як цінні папери випускають в обіг. Щоб товар дійшов до споживача, потрібна своя організація руху товарів, а для цінних паперів – своя. Товар продають один або кілька разів, а цінний папір може продаватися і купуватися необмежену кількість разів тощо.

Ринок цінних паперів – це складова ринку будь-якої країни. Підґрунтя ринку цінних паперів – це товарний ринок, гроші й грошовий капітал. Перший є надбудовою над другим, похідним стосовно нього.

В ринковій економіці практикуються шість видів муніципальних облігацій.

По-перше, облігації з повним зобов’язанням. Виплата основної суми боргу і процентів за ними гарантується правом муніципалітетів використовувати в погашення своїх зобов’язань доходи від оподаткування. Їхня здатність приносити вищий дохід зробила облігації з повним зобов’язанням найпоширенішим видом муніципальних позик.

По-друге, облігації, що забезпечені доходом від певного об’єкту. Їх випускають в обіг для залучення коштів з метою фінансування конкретних проектів: платних доріг, мостів, лікарень тощо. Основна сума заборгованості і проценти за нею сплачуються з доходів, які приносить експлуатація кредитованих об’єктів.

 

По-третє, облігації, забезпечені спеціальним податком. Вони обслуговуються і погашаються коштом особливого виду податку, проте повною довірою кредиторів не користуються.

По-четверте, облігації державних органів для фінансування житлового будівництва, тому мають високий рейтинг.

По-п’яте, промислові облігації. Забезпечені доходом від певного об’єкту, вони є засобом розвитку промисловості в даному регіоні. Промислові облігації погашаються коштом від орендної плати, що стягується місцевими органами.

По-шосте, доларові облігації. Котирування цих облігацій здійснюється в доларових показниках, а не в процентах до номіналу. Строки погашення в них не вказані, а реалізуються лише протягом певного періоду.

 

 

Боргові зобов'язання держави за товарними облігаціями внесуть деяке пожвавлення в ринок державних цінних паперів у міру фінансової стабілізації та структурної перебудови економіки. Можна виокремити конкурентоспроможні (стосовно корпоративних цінних паперів) сегменти ринку державного боргу. Це, зокрема, ринки казначейських векселів і муніципальних позик.

Необхідність розвитку ринку казначейських векселів