Розвиток ринку цінних паперів в Україні

 

Об’єктами сегментації можуть бути інвестори, види цінних паперів та емітентів. У даному разі загальна схема повинна передбачати сегментацію на різних рівнях і перехід від одного рівня до іншого.

Ринок цінних паперів може поділятися на наступні сегменти:

- за категоріями емітентів (ринок цінних паперів підприємств, державних цінних паперів тощо) ;

- за термінами випуску (ринок безтермінових цінних паперів, термінових цінних паперів із встановленим терміном обертання та без встановленого терміну обертання тощо) ;

- за територією розповсюдження (світовий, національний, регіональний) ;

- за видами (категоріями) цінних паперів (ринок акцій, у тому числі за їх видами, облігацій тощо) ;

- за формою організації (організаційні і розподільчі ринки) ;

- за принципом повернення фінансових активів, що підлягають поверненню (ринок боргових зобов’язань і ринок інструментів власності) [7, 118].

 

Рис. 1. 3 Сегменти ринку цінних паперів

 

Емітентом цінних паперів може бути держава, представлена вповноваженим органом, юридичною особою та у випадках, передбачених законодавством, фізичною особою. Емітент від свого імені випускає цінні папери й зобов’язується виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.

Держава емітує облігації, казначейські зобов’язання, приватизаційні та похідні цінні папери, приміром, опціони. Прикладом державного опціону може бути право, надане адміністрації приватизованого підприємства на придбання 5-процентного пакета акцій за номінальною вартістю.

На ринку цінних паперів України функції випуску державних цінних паперів виконує Міністерство фінансів, а Національний банк виступає в ролі генерального агента з їхньої реалізації.

Облігації місцевих позик можуть випускати органи місцевої влади. Мета такого випуску – акумуляція вільних грошових коштів населення та юридичних осіб для реалізації певного великого проекту – будівництва моста, розв’язання соціальних проблем, благоустрою тощо.

Вартість цінних паперів, випущених місцевими органами влади (муніципальних цінних паперів), визначається платоспроможністю їх емітента та ринком. Здатність місцевих органів влади виплачувати проценти й додержуватися термінів погашення самого боргу залежить від багатьох факторів:

- місцевих органів влади в розрахунку на душу населення (чим він менший, тим привабливішими є цінні папери цього емітента) ;

- величина надходжень із державного бюджету;

- матеріальне багатство місцевості, на яку поширюється юрисдикція цього органу влади (забезпеченість природними ресурсами, рівень індустріалізації, обсяги сільськогосподарського виробництва тощо).

Емітентами можуть бути юридичні особи – акціонерні товариства, підприємства та організації інших форм власності, банки, інвестиційні компанії та фонди. Емітент цінних паперів зобов’язаний не рідше як один раз на рік інформувати громадськість про свій господарсько-фінансовий стан та результати діяльності опублікуванням річного звіту не пізніше як через дев’ять місяців року, наступного за звітним; звіт і надсилається тримачам іменних акцій та ДКЦПФР.

Акціонерні товариства можуть емітувати як пайові, так і боргові, а також похідні цінні папери. Акціонерне товариство створюється об’єднанням капіталів через випуск акцій, що підтверджують дольову участь кожного акціонера у власному капіталі товариства. Позичковий капітал може формуватися не тільки за рахунок кредитів банків, а й випуском корпоративних облігацій, а також короткострокових боргових зобов’язань типу векселів. Випускає товариство й похідні цінні папери – опціони, ф’ючерси, варанти.

Випуск акцій з метою фінансування інвестицій у виробництво пов’язаний із заснуванням нових компаній і реорганізацією приватних компаній у галузях «високих технологій», що використовують венчурний капітал. При цьому джерелом венчурного капіталу є кошти індивідуальних та інституційних інвесторів, які, маючи великі активи, можуть дозволити собі ризикувати. Для більшості дрібних фірм, тисячі яких виникають у традиційних галузях економіки, реальної можливості досягти розмірів, що дозволяють випускати акції, не існує.

Головними причинами випуску акцій у розвинених країнах сьогодні є фінансування поглинання й необхідність зниження частки позикового капіталу у сукупному капіталі корпорацій. Перша причина емісії нових акцій – поглинання (злиття) компаній. Поглинання здійснюються у формі обміну акцій компаній, що поглинаються, на акції компаній, що поглинають. Поглинальні компанії активно виходять на первинний ринок цінних паперів через емісію нових акцій.

Друга причина виходу сучасних корпорацій на ринок цінних паперів – необхідність зменшення частки позикового капіталу в сукупному капіталі корпорації.

 

Рис. 1. 4 Емітенти цінних паперів в Україні

 

У деяких країнах співвідношення між власним і позиковим капіталом встановлюється законом. Однак незалежно від наявності закону в кожній країні існує чітке уявлення про розмір межі позикових коштів. Вихід за цю межу пов’язаний зі значним ризиком для компанії загалом та її акціонерів зокрема. У цій ситуації корпорація регулює структуру свого капіталу шляхом емісії нових акцій, замінюючи ними свої боргові зобов’язання.

Отже, емісія нових акцій на сучасному етапі розвитку ринку цінних паперів у розвинених країнах дуже незначна і не завжди пов’язана з мобілізацією вільних грошових ресурсів для фінансування економіки. Це означає, що в розвинених країнах відбувається не лише зменшення масштабів первинного ринку цінних паперів, а й