Розвиток самоідентичності у підлітковому віці

 

 

Для розуміння проблеми особистісного самовизначення слід зазначити надзвичайно істотне положення: рівень особистості – це рівень ціннісно-смислової детермінації, рівень існування у світі смислів і цінностей. Як вказують Б. В. Зейгарник і Б. С. Братусь, для особистості “основна площина руху – морально-ціннісна”.

Отже, перший момент – це, що існування у світі смислів є існуванням на власне особистісному рівні (Л. С. Виготський) ; область змістів і цінностей є тією областю, у якій і відбувається взаємодія особистості та суспільства; цінності і смисли є, власне кажучи, мовою цієї взаємодії. Другий момент – провідна роль цінностей для формування особистості: сповідання цінностей закріплює єдність і самототожність особистості, надовго визначаючи собою головні характеристики особистості, її стрижень, її мораль, її моральність. Цінність знаходиться особистістю, оскільки іншого способу поводитися з цінністю, крім її цілісного-особистісного переживання, не існує. Таким чином, знаходження цінності є знаходження особистістю самої себе. І третій – виділені Б. В. Зейгарник і Б. С. Братусем [17, c. 33] функції значеннєвих утворень: створення еталона, образу майбутнього і оцінка діяльності з її моральної, значеннєвої сторони.

Ціннісні орієнтації – це елементи структури особистості, які характеризують смислову сторону її спрямованості. У формі ціннісних орієнтацій у результаті знаходження цінностей фіксується істотне, найбільш важливе для людини. Ціннісні орієнтації – це стійкі, інваріантні утворення (“одиниці”) моральної свідомості – основні його ідеї, поняття, “ціннісні блоки”, значеннєві компоненти світогляду, які виражають суть моральності людини, а отже, і загальні культурно-історичні умови та перспективи. Зміст їх мінливий і рухливий. Система ціннісних орієнтацій виступає “згорнутою” програмою життєдіяльності і служить підставою для реалізації певної моделі особистості. Тією сферою, де соціальне переходить в особистісне, а особистісне стає соціальним, де відбувається обмін індивідуальними цінністно-світоглядними розходженнями, є спілкування.

Отже, самовизначення пов'язане із цінностями, з потребою формування значеннєвої системи, у якій центральне місце займає проблема сенсу життя з орієнтацією на майбутнє, Можна сформулювати ці зв'язки більш конкретно. Визначення людиною себе в суспільстві як особистості є визначенням себе (самовизначення, заняття активної позиції) відносно соціокультурних цінностей, і тим самим – визначення змісту свого існування, Визначення себе як особистості – особистісне самовизначення – має цінністно-смислову природу. Цінності ж задають орієнтацію на майбутнє.

Уявлення про ціннісно-смислову природу особистісного самовизначення є тією основою, з позиції якої М. Р. Гінзбург підходить до вирішення цієї проблеми у віковому аспекті. Нижче розглянемо ті характеристики підліткового і юнацького віку, які дають підставу для такого підходу.

Немає такого дослідження старшого підліткового віку, у якому не підкреслювалося б, що основною потребою підлітка є прагнення зайняти певне місце в суспільстві. Однак саме по собі прагнення зайняти певне місце в суспільстві зовсім не є специфічною особливістю підліткового віку. Як слідує з робіт Л. С. Виготського, Д. Б. Ельконина, Л. І. Божович, Д. І. Фельдштейна, прагнення зайняти нову соціальну позицію характерне для всіх міжвікових переходів і являє собою один з механізмів цих переходів. Специфіку варто шукати не в самому прагненні до знаходження місця в суспільстві (соціальної позиції), але в якісних особливостях тієї системи відносин, яка складається в даному віці між дитиною і суспільством. Ця специфіка, крім усього іншого, полягає також і в тому, що з кожним наступним віковим етапом розширюється коло спілкування дитини, а це означає, що розширюється адресат цього спілкування, представленість у цьому спілкуванні суспільства як цілого. Крім того, змінюються також його зміст і цінності. У старшому і ранньому підлітковому віці таким адресатом стає суспільство в цілому [17, c. 39].

Так, у роботах Д. І. Фельдштейна показано, що підлітковий вік є сенситивним для формування мотивації суспільно корисної діяльності, тобто діяльності, спрямованої на користь усього суспільства. “Вузловим рубежем” у соціальному розвитку особистості є заняття підлітком позиції “Я і суспільство”. Змістовно це означає, що на цьому рівні підлітком вирішується проблема взаємин між собою і суспільством, визначення себе в суспільстві і через суспільство. А це можливо тільки в області цінностей і смислів. Таким чином, на цьому рівні завдання вирішується як завдання особистісного самовизначення.

Сам факт узагальненого характеру юнацьких прагнень, їх зв'язок з долею суспільства і людства в цілому відзначалися дослідниками неодноразово. Зацікавленість глобальними проблемами сенсу життя взагалі і власного існування зокрема є істотною характеристикою формування самовизначення. Крім того, що ці проблеми хвилюють підлітків, вони ще й широко ними обговорюються – з однолітками і тими дорослими, яких вони вважають вартими своєї довіри. Наявність інтересу до сенсу життя і його активне обговорення, на думку М. Р. Гінзбурга, свідчить про активний перебіг процесу самовизначення, а їх відсутність – про його деформацію.

У пошуках змісту свого існування у найбільш загальній формі проявляється ціннісно-смислова природа особистісного самовизначення. Потреба в сенсі життя характеризує форму поведінки, а тому не може бути обійдена, коли ми маємо справу із процесом дорослішання особистості, становленням людського “я”. Віктор Франкл