Розвиток соціальної сфери села (на матеріалах Львівської області)

Міграція населення безпосередньо впливає на соціально-економічний розвиток, а відповідно і на соціальну сферу. Саме тому її виділено у структурі соціальної сфери села. Міграція сільського населення – це переміщення населення, яке проживає в сільській місцевості, за межі населеного пункту зі зміною назовсім або певний час постійного місця проживання.

Одним з головних напрямів соціального розвитку села є формування повноцінного ринку праці. Важливим є визначення категорії безробіття. Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку або інших передбачених чинним законодавством доходів, через відсутність належної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, дійсно шукають роботу та здатні приступити до праці. Безробіття виникає в умовах, коли пропозиція праці перевищує попит.

Сукупність сільських населених пунктів та населення, яке в них проживає, з властивими їм національними традиціями формують сільську поселенську мережу. Форми сільського розселення з часом змінюються, а кількість населених пунктів відповідає певному історичному періоду. Розвиток сільської поселенської мережі відповідає етапам, які характеризують певний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Характер сільської поселенської мережі прослідковується в системі розселення, яка формується в процесі історичного розвитку під дією соціально-економічних, екологічних та демографічних чинників. У розміщенні сільських населених пунктів значну роль відіграє територіальна організація виробництва, оскільки сільське населення перебуває в залежності від виробництва. Тому розміщення виробництва є основою розвитку та удосконалення сільської поселенської мережі.

Під соціальною інфраструктурою розуміють економічну категорію, яка виражає відносини, що складаються між людьми в процесі споживання послуг, необхідних для відтворення робочої сили. Соціальна інфраструктура об’єднує ті галузі економіки, функціональне призначення яких полягає в наданні послуг населенню.

Соціально-економічна категорія «рівень життя» характеризує рівень споживання матеріальних і духовних благ. При дослідженні даної категорії основна увага зосереджується на економічному становищі людини, вивчаються чинники, які впливають на її матеріальне становище.

Відповідно до рівня соціально-економічного розвитку країни розраховується прожитковий мінімум людини, який характеризує рівень бідності. Розрізняють прожитковий мінімум: статистичний, що встановлюється на рівні доходу найменш імущих жителів країни; нормативний, який розраховується на основі «споживчого кошика»; комбінований, який є сукупністю позитивних ознак статистичного та нормативного.

Досліджуючи соціальну сферу села, не можна залишити осторонь питання охорони довкілля.

Обгрунтована відповідна система показників, аналіз яких дозволяє простежити кількісні та якісні зміни соціальної сфери села.

У другому розділі – «Рівень розвитку соціальної сфери села» – проведено аналіз сільської поселенської мережі, вивчено демографічний стан сільських населених пунктів, проаналізовано рівень розвитку соціальної інфраструктури та рівень життя сільського населення.

На території Львівської області функціонує 1853 сільських населених пункти. За 1968-1997 рр. відбулось нічим не обгрунтоване скорочення 225 сіл. Найбільшою є кількість сільських поселень з чисельністю 201 до 1000 чоловік (1121 сіл). В цілому на території Львівської області простежується тенденція до зменшення сільських населених пунктів.

Розвиток сільської поселенської мережі тісно пов’язаний з розвитком виробництва. Умовно можна зобразити цей взаємозв’язок так: сільське розселення виробництво. Виробництво виступає головною сферою одержання доходу, який необхідний для задоволення потреб населення. Щодо виробництва розселення має функціональне значення. Сільські населені пункти є осередком для розміщення виробничих об’єктів, тобто територіально-соціальною основою для відтворення трудового потенціалу. Тому сільське розселення відіграє ряд функцій: демографічну, соціальну, економічну, екологічну. Сільська поселенська мережа має важливе значення для розвитку виробництва на території досліджуваного регіону. Її не можна не враховувати при удосконаленні сільськогосподарського виробництва, соціального розвитку. Своїми особливостями сільська поселенська мережа формує територіальні умови для розвитку села, визначає функції сільських населених пунктів, принципи розміщення об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури.

В сільській місцевості Львівщини на 01. 01. 1998р. чисельність працездатного населення складає 535, 8 тис. чол. Порівняно з 1989 роком вона зменшилась на 27, 4 тис. чол. Відповідно до загальної чисельності сільського населення питома вага населення працездатного віку становить 50%. Це означає, що на кожного працездатного припадає один непрацездатний. Але, якщо врахувати рівень безробіття в сільській місцевості, то даний показник втрачає такий зміст.

Скорочення числа населення молодшого працездатного віку (в 1997 році – 249, 5 тис. чол. проти 271, 5 тис. чол. в 1989 році) на 22 тис. чол. пояснюється насамперед зниженням рівня народжуваності. Міграційний відплив населення із сільської місцевості є основним чинником скорочення його чисельності, а збереження його від’ємного значення є головною причиною звуження демографічної основи відтворювальних процесів на селі. За останні роки демографічна ситуація в сільських населених пунктах Львівщини значно погіршилась. Це обумовлено цілою низкою чинників, зокрема: загальними тенденціями зниження народжуваності; ростом смертності; скороченням тривалості життя та погіршенням генофонду населення; зростанням кількості осіб старше працездатного віку; негативним впливом соціально-економічної кризи на міграційні процеси. У зв»язку з цим виникає необхідність впровадження комплексу заходів, які б могли запобігти подальшому погіршенню демографічної ситуації в сільській місцевості. А саме необхідно розробити комплекс заходів для поетапного проведення обласної демографічної політики і забезпечити її здійснення. Доцільно переглянути підходи до державного регулювання народжуваності у сільській місцевості, передбачаючи зміни в захисті материнства, пільги і компенсації молодим і багатодітним матерям. З метою регулювання міграції необхідно розробити заходи щодо створення нових робочих місць на селі.

Соціальна