Розвиток соціальної сфери села (на матеріалах Львівської області)

За досліджуваний період обсяг побутових послуг різко знизився в 1997 році порівняно з 1990 роком, хоча за рахунок росту цін обсяг реалізації побутових послуг у розрахунку на душу населення збільшився з 3, 3 грн. у 1995 році до 6, 2 грн. у 1997 році.

Надзвичайно гострою соціальною проблемою є житлова. Адже забезпечення населення житлом було і залишається важливим елементом його матеріального добробуту. Розв’язання житлової проблеми є складовою ланкою соціальної політики держави. Не залишає ці питання поза увагою й аграрна політика.

Важливим напрямом благоустрою сільських населених пунктів є збільшення обсягу і поліпшення структури особистого споживання матеріальних благ, що виражається показниками рівня розвитку торгової мережі та громадського харчування.

В сільській місцевості досліджуваного району функціонує 2774 підприємства роздрібної торгівлі, з них 2439 магазинів. Загальна торгова площа магазинів – 141 тис. м2, або 1307 м2 на 10 тис. чоловік. В середньому на два сільські населені пункти припадає 3 підприємства роздрібної торгівлі.

Загальний обсяг роздрібного товарообороту в сільській місцевості у 1997 році становив 81, 6 млн. грн. проти 54, 4 млн. грн. у 1995 році. В розрахунку на душу населення обсяг роздрібного товарообороту в 1997 році становив 71, 6 грн. Водночас співвідношення загального товарообороту в розрахунку на одного сільського жителя до міського становить 49, 6 відсотка.

Удосконалення розвитку торгівлі в умовах фомування ринкових відносин у сільській місцевості вимагає створення такої мережі підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування, де б сільські жителі могли задовольнити свої потреби в торговому обслуговуванні. Для цього необхідно в сфері торгівлі створити умови для конкуренції, запобігти формуванню штучного дефіциту товарів. Позитивні результати у розвитку сільської торгової мережі дає приватизація об’єктів торгової мережі.

Розвиток соціальної інфраструктури сільських населених пунктів, впровадження нових форм обслуговування сільських жителів сприятиме формуванню ринкового середовища. В розвитку соціальної інфраструктури важливе місце займають служби соціального захисту сільського населення.

Отже, система соціального обслуговування населення є важливою умовою розвитку сільських населених пунктів. Вона пов’язана з такими підсистемами, як освіта, охорона здоров’я, побутове обслуговування, торгівля, культура тощо. Рівень розвитку соціальної інфраструктури села впливає на рівень і спосіб життя сільського населення. Для того, щоб точніше визначити рівень розвитку соціальної інфраструктури сільських населених пунктів регіону, необхідно навести основні показники соціального обслуговування.

 

Таблиця

Взаємозв”язок між продуктивністю праці та розвитком соціальної сфери в сільській місцевості, Львівська область

 

 

Дослідження підтверджують взаємозв»язок між продуктивністю праці та розвитком соціальної сфери (див. табл.). В адміністративних районах з вищим показником виробництва валової продукції в розрахунку на одного працюючого прослідковується підвищення попиту на платні послуги.

Ефективність соціальної політики, функціонування соціальної сфери знаходить своє вираження в підвищенні рівня життя населення. Основною причиною його значного зниження у Львівській області є важка соціально-економічна криза, яку переживає країна. За своєю суттю вона виникла як трансформаційна криза, але згодом набула характеру стагнації. Скорочується валовий внутрішній продукт, відбувається перерозподіл національного багатства. Сільські жителі як менш організована і політично впливова частина суспільства опинилися у гіршому економічному становищі порівняно з іншими суспільними групами. Їхні доходи зменшилися в більшій мірі, ніж у робітників та службовців. Ситуація стала ще гіршою у зв’язку з занепадом колективних сільськогосподарських підприємств, які були джерелом матеріального достатку більшої частини сільських сімей і основним фундаментом їх соціального захисту. Таким чином, підвищення рівня життя сільського населення можливе лише при вирішенні таких глобальних завдань, як загальне економічне піднесення в країні, створення робочих місць в не сільськогосподарській сфері для сільських жителів, а також підтримання паритетності в економічних відносинах сільськогосподарських підприємств з їх економічними партнерами.

У третьому розділі – «Основні напрями вдосконалення соціальної сфери села» – обгрунтовано напрями підвищення рівня життя сільського населення, покращання фінансування розвитку сільської інфраструктури та вдосконалення механізму функціонування ринку робочої сили на селі.

Найпершою умовою піднесення матеріального добробуту всього населення країни, зокрема сільського, є подолання економічної кризи, стабілізація соціально-економічної ситуації з поступовим економічним пожвавленням. Підвищення рівня життя населення неможливе без впровадження ефективних програм з його соціального захисту. Основними важелями при цьому повинно стати встановлення реального рівня мінімальної заробітної плати та пенсій, неоподаткованого мінімуму доходів. Відповідні соціальні програми мусять охоплювати всі категорії населення, які потребують соціальної допомоги.

Проблема фінансування розвитку соціальної інфраструктури тісно пов’язана з проблемою відомчої приналежності її об’єктів, форм власності. У зв’язку з цим важливого значення набувають приватизаційні процеси в цій сфері. Вони спрямовані на усунення державного монополізму і подолання відчуженості працівників соціальної сфери села від засобів виробництва і результатів праці. Ця мета досягається через приватизацію закладів житлово-комунального господарства, торгівлі, побутових і транспортних підприємств, реформування системи економічних