Рухлива гра як засіб фізичного розвитку дітей молодшого дошкільного віку

В рухливих іграх широко використовуються раніше набуті чи засвоєні рухливі уміння. Інколи вони виконуються у звичних ситуаціях, але частіше всього треба змінювати їх у відповідності з умовами. В результаті, з однієї сторони, формується і удосконалюється уміння керувати своїми рухами в змінних умовах чи загальному збудженні. З іншої сторони – удосконалюються засвоєні рухи, а також уміння ними користуватися. Засвоєння нових і складних форм руху в грі проблематичне.

Дуже важливий вплив рухлива гра здійснює на розвиток рухових якостей. В іграх ці якості розвиваються комплексно. Це сприяє їх широкому «переносу» і вияву їх у різних видах і умовах діяльності.

В молодшому дошільномі віці, так як у дітей ще не достатньо розвина рухова активність та вміння орієнтуватися, діти повинні виконувати якомога більше вправ для розвитку координації рухів. Мають виконувати вправи з швидкою зміною ситуації, де вимагається точність, швидкість та координація рухів.

У дітей краще розвинені м'язи тулуба, слабше – м'язи кінцівок. Тому вправи мають бути спрямовані на здатність розслабляти м'язи після їх напруження.

Також особливу увагу у фізичному вихованні дітей потрібно приділяти на розвиток швидкості. При розвитку у дітей швидкості вирішуються дві основні задачі: збільшення швидкості простих рухів та збільшення частоти рухів.

Під час рухливих ігор дитина краще зростає. Серце дитини потребує постійного навантаження. Серцевий м'яз тренованої людини з кожним поштовхом посилає у кровоносні судини значно більше крові, ніж у тих дітей, які не займаються фізичними вправами та рухливими іграми. У дитини під час рухливих ігор збільшується об'єм грудної клітки. Це приводить до більшому притоку корисних речовин у кров. Також рухливі ігри дуже сильно діють на травневий апарат.

У роботі виявлено і доведено, що рухливі ігри та фізичні вправи не тільки покращують здоров'я та розвивають організм дитини, але також є засобом для виховання характеру, впливають на поведінку дітей. Під час гри дитина вчиться підкорювати свої інтереси інтересам колективу, спільними зусиллями отримувати поставлені цілі. Для виховання дитини зміст, викладений у грі, має велике значення. Граючись, дитина глибоко переживає ті дії, які вона виконує.

Відповідний підбір змісту імітаційних ігор дозволяє включити в них різні корисні фізичні вправи. Рухливими іграми можна займатись в любу пору року.

Метою рухливих ігор, починаючи з раннього дитинства, є формування фізично досконалої людини, зміцнення здоров'я та підвищення її працездатності.

Оздоровчі завдання спрямовані на охорону життя, всебічний фізичний розвиток, загартування та удосконалення функцій організму дітей, підвищення фізичної та розумової працездатності. Розвиток рухових якостей дітей має також оздоровче значення. Здоров'я природно обумовлене комплексним удосконаленням морфофункціональних властивостей організму, яке забезпечується завдяки систематичній руховій діяльності дитини.

Освітні завдання спрямовані на формування певних систем рухових умінь та навичок; ігрових дій; здобування доступних уявлень та знань про користь занять фізичною культурою, іграми, про основні гігієнічні вимоги та правила.

Виховні завдання спрямовані на формування позитивних моральних та вольових рис характеру дитини засобами рухливих ігор. Заняття рухливими іграми сприяють вихованню у дітей дисциплінованості, колективізму, рішучості, сміливості та інших якостей, необхідних кожній людині.

Успішне вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку залежить від поєднання різноманітних засобів

 

1. Аркин Е. А. Ребенок в дошкольные годы (в двух частях) /Под ред. А. В. Запорожца и В. В. Давыдова. – М. : Издательство «Просвещение», 1968.
2. Комісарик М. І. Теорія та методика фізичного виховання дітей дошкільного віку/ Чуйко Галина Василівна, М. І. Комісарик, Г. В. Чуйко. – Книги – XXI, 2013. – 484 с.
3. Вільчковський Е. С. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку/ Е. С. Вільчковський, О. І. Курок. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 428 с
4. Кабанов О. М. Анатиомія, фізіологія і гігієна дітей дошкільного віку/ О. М. Кабанов, А. П. Чабовська. – Київ: «Вища школа», 1972. – 337с.
5. Степаненкова Э. Я. Теория и методика физического воспитания и развития ребенка/ Э. Я. Степаненкова – 2-е изд., испр. – М. : Издательский центр «Академия», 2006. – 368 с.
6. Поніманська Т. І.  Дошкільна педагогіка: навч. посіб. / Т. І. Поніманська. – К. : Академвидав, 2008. – 456 c.
7. Мацинковський Т. Д. Дитяча практична психологія: підручник / Т. Д. Мацинковський, 2004. – 255 с.
8. П. Ф. Лесгафт о взаимосвязи умстенного и физического воспитания/ Н. В. Зайцева // педагогика: Научно-теоретический журнал. – 2006. – С. 94-96.
9. Богуславская З. М. Подвижные игры для детей дошкольного возраста/ З. М. Богуславская. – М. 1940.
10. Загородня Л. П. Фізичне виховання двтей дошкільного віку/ Л. П. Загородня, С. А. Тітаренко. – Суми: Університетсьа книга, 211. – 272с.
11. Русова С. Ф. Теорія і практика дошкільного виховання. / С. Ф. Русова. – Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1993. -127 с.
12. Хухлаєва Д. В. Теорія і методика фізичного виховання дітей дошкільного віку/ Д. В. Хухлаєва/ Підручник для учнів дошкільних відділень пед. училищ – Київ. : Вища школа, 1979. -200с.
13. Кенеман А. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста/ А. В. Кенеман, Д. В. Хухлаева. – М. : Просвещение, 1985.
14. Педагогическая практиа студентов по курсу «Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста»/[Под ред. А. В. Кенеман, Т. И. Осокиной]. –