Семантико-стилістична характеристика хронологічно маркованої лексики (на матеріалі української історичної прози другої половини ХХ століття)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені М. П. ДРАГОМАНОВА

 

ГАЙДУЧЕНКО Галина Миколаївна

 

УДК 808. 3: 800. 2

 

 

10. 02. 01 – українська мова

 

 

Київ – 1999

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі української мови Херсонського державного педагогічного університету Міністерства освіти України.

Науковий керівник: Член-кореспондент АПН України, доктор філологічних наук, професор Мацько Любов Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, завідувач кафедри стилістики української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Городенська Катерина Григорівна, Інститут української мови НАН України, заступник директора кандидат філологічних наук, доцент Шевченко Лариса Іванівна Київський університет ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри історії української мови.

Захист відбудеться “21” вересня 1999 р. о 16-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26. 053. 04 при Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (252601, м. Київ, вул. Пирогова, 9) 

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти України (252601, м. Київ, в. Пирогова, 9) 

 

 

Лексикологічні дослідження останніх років характеризуються зростаючим інтересом до проблем розвитку мови, до механізму удосконалення засобів лексичної номінації, вияву тенденцій розвитку слова і лексичного фонду в цілому. 

Серед лексичних елементів сучасної української літературної мови, семантична структура яких має певну часову маркованість, грунтовно досліджувалися неологізми. 

Пласт застарілої лексики випав з поля зору лінгвістів як самостійний об’єкт вивчення і розглядався лише побіжно при дослідженні інших проблем (у працях Л. Булаховського, В. Виноградова, Л. Гумецької, В. Ващенка, А. Москаленка, А. Коваль, І. Чередниченка, П. Горецького). 

У лінгвістичній літературі є окремі роботи, присвячені процесам архаїзації /А. Ялишевої, Ю. Шевчук, І. Волченко, І. Забавіної/ у російській, німецькій, англійській та французькій мовах. 

Процеси архаїзації слів охоплюють значну частину словника української мови, й ігнорувати таку групу лексики означало б спрощувати уявлення про динаміку словникової еволюції. 

Відзначаючи майже повну відсутність спеціальних досліджень з теорії застарілої лексики у сучасній українській літературній мові, видається необхідним підкреслити увагу лінгвістів близького зарубіжжя до проблеми хронологічно маркованої лексики /М. Фоміна, Д. Шмельов, Е. Киличев, Г. Колесник, Н. Михайловська/. 

Архаїчна лексика проаналізована з функціонального погляду у роботах О. Галкіної-Федорук, Л. Лисиченко, М. Шанського, Д. Шмельова. Як засіб історичної стилізації в художніх творах досліджували архаїзми Л. Булаховський, Л. Скрипник, Л. Донець, Ш. Токсанбаєва, Л. Шнайдерман, В. Буда. 

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається необхідністю подальшої розробки питань, пов’язаних з процесом архаїзації лексики, потребою створення тематичної та структурно-семантичної класифікації застарілих слів. Заслуговує на увагу й стилістичний діапазон пасивного словника художніх творів історичного жанру. 

Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена також і тим, що застаріла лексика тісно пов’язана з матеріальною і духовною культурою народу. Таким чином, зростає наукове зацікавлення цією групою слів як у лінгвістичному, так і в історичному та куль¬турологічному планах. Тема дисертаційного дослідження розроблена у руслі ідеї реабілітації слова, перегляду тих мовних елементів, що кваліфікувалися як віджилі і перебували у маргінесі мовної практики. Лексика української мови неоднозначна і генетично, і семантично, і функціонально. Щось, безперечно, з часом втрачається, але є мовні одиниці з таким багатим семантичним змістом, що могли б використовуватись і надалі. Процес актуалізації маргінальної лексики може успішно пройти тільки через художню практику, тобто введення її в канву художніх текстів. 

Історичні романи П. Загребельного “Я, Богдан”, “Євпраксія”, “Первоміст”, Р. Іванченко “Отрута для княгині”, “Гнів Перуна”, І. Бі¬лика “Меч Арея”, “Не дратуйте грифонів” увагою лінгвістів охоплені не були, тому стали джерелом даного дослідження. 

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови Херсонського державного педагогічного університету і є складовою частиною комплексної теми кафедри “Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку”. 

Мета роботи полягає у з’ясуванні семантичної та стилістичної характеристики хронологічно маркованої лексики (архаїзмів та історизмів), у всебічному аналізі її на основі застосування найбільш актуальних понять і методів сучасної лінгвістичної науки. 

Досягнення основної мети дослідження забезпечується розв’язанням таких конкретних завдань: 

- визначити місце і роль застарілої лексики в українській історичній прозі; 

- інвентаризувати та систематизувати застарілу лексику, розробити критерії її класифікації відповідно до сучасних вимог лінгвостилістики; визначити тематичні групи досліджуваної лексики; 

- з’ясувати зміни у семантичній структурі хронологічно маркованих одиниць; здійснити аналіз семантичних зв’язків у середині тематичних груп і визначити специфіку та напрямки еволюційних процесів у семантиці досліджуваних одиниць; 

- дослідити етимологію окремих лексем; 

- виявити контекстуальні особливості лексичних значень історизмів та архаїзмів, прийоми введення їх у тканину художніх творів; 

- простежити художню реалізацію семантично застарілої лексики у творах українських письменників; з’ясувати, як вона впливає на творення образної системи історичних романів другої половини ХХ століття; 

- дослідити достовірність співвідн¬есення застарілої лексики з описуваним періодом; виявити лексеми-анахронізми; 

- визначити можливості стилістичного використання застарілої лексики