Семантико-синтаксична структура речень із тотивними предикатами

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

 

АНДРЕЄВА ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

 

УДК 811.161.2: 81’367.332.3

 

СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА РЕЧЕНЬ ІЗ ТОТИВНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

 

10.02.01 – українська мова

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

 

Кіровоград – 2008

 

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Ожоган Василь Михайлович, Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Степаненко Микола Іванович, Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г. Короленка, декан філологічного факультету; кандидат філологічних наук, доцент Кульбабська Олена Валентинівна, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, доцент кафедри сучасної української мови, докторант кафедри сучасної української мови.

 

 

На сучасному етапі розвитку синтаксичної теорії в лінгвістиці з’явилося чимало наукових праць, присвячених дослідженню в галузі аспектології. Багатогранність сфери аспектуальності спонукала мовознавців розглядати її як сукупність функціонально-семантичних полів (далі – ФСП), з поміж яких центральними визнано категорію виду та способу дієслівної дії (далі – СДД).

Питання виду як однієї з основних граматичних категорій знаходило реалізацію в студіях В.М. Русанівського, І.Р. Вихованця, А.П. Грищенка, К.Г. Городенської, Й.Ф. Андерша, А.П. Загнітка, В.О. Горпинича, М.І. Калька, С.О. Соколової та ін. Проблема протиставлення, зв’язку та взаємодії виду й способу дії дієслів порушена також і в зарубіжному мовознавстві, зокрема в наукових розвідках Ю.С. Маслова, О.В. Бондарка, М.О. Шелякіна, В.Г. Гака, Н.С. Авілової, Анни А. Залізняк, М.Я. Гловінської та ін. Для цих досліджень спільним стало те, що в слов’янських мовах дієслівний вид визнано ядром аспектуальності, а способи дієслівної дії – елементами периферії, які не становлять граматичних категорій, не утворюють чітких протиставлень, а залишаються в рамках лексичних відмінностей між дієсловами.

В аспектології до цього часу відсутні чіткі критерії виокремлення способу дії дієслів, відповідно, існує значна кількість класифікацій цієї категорії. Питання про встановлення спільних підходів щодо вичленовування способів дієслівної дії залишається одним із найсуперечливіших і найдискусійніших з-поміж аспектуальних питань, що пов’язано з: а) різноманітними ознаками, які виступають підґрунтям для кваліфікації СДД; б) неоднорідністю зовнішнього виявлення акціональних значень; в) явищем взаємопереходу й взаємопроникання тих чи тих лексичних груп тощо.

У слов’яністиці відомі спроби виокремлення кількості СДД з урахуванням різних концепцій – від 11 (Дж. Грубор) до 75 (Х. Гаріфулін).

Тотивний спосіб дієслівної дії, вперше поданий у праці Дж. Грубора в 1953 році, у класифікаціях О.В. Бондарка, М.О. Шелякіна, В.С. Храковського зараховано до загальнорезультативного; у кваліфікаціях СДД, запропонованих українськими мовознавцями В.М. Русанівським, І.Р. Вихованцем, А.П. Грищенком, А.П. Загнітком, В.В. Дятчук, тотивний СДД не виокремлено.

Незважаючи на те, що значення тотивності посідає вагоме місце у вираженні аспектуальної семантики, воно залишається ще недостатньо опрацьованим. Питання виокремлення тотивності дії лінгвісти розглядають неоднозначно, не існує загальноприйнятого витлумачення, яке б характеризувало дію, названу тотивною.

Отже, актуальність дослідження зумовлена насамперед відсутністю в українському мовознавстві спеціальних досліджень, присвячених дієсловам тотивного способу дієслівної дії. Не розв’язаними в сучасному мовознавстві на сьогодні є питання про виокремлення зазначеного способу дієслівної дії в українських аспектуальних класифікаціях. Особливої уваги вимагає встановлення семантичних і функціональних особливостей тотивів, з’ясування їхнього валентного потенціалу. Необхідними постають наукове осмислення принципів організації речень із тотивними предикатами та детальний аналіз структури речення із зазначеними предикатами як одиниці з багатоярусною організацією. 

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний із комплексною темою “Актуальні проблеми лексики й граматики української мови”(№ 0204V000690), яку опрацьовують на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, де виконано роботу. 

Тему кандидатської дисертації затверджено вченою радою Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (протокол № 9 від 28 лютого 2005 року) та закоординовано на засіданні Наукової ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол № 26 від 19 квітня 2005 року).

Об’єктом дослідження є явище тотивності, яке функціонує або виникає у формально елементарних, неелементарних простих і складних реченнях сучасної української мови.

Предметом безпосереднього аналізу постали тотивні предикати та семантико-синтаксична структура речення у зв’язку з валентністю дієслівних тотивних предикатів.

Мета дослідження. На ґрунті сучасних напрацювань науки про мову, пов’язаних з вивченням речення як багатоаспектного явища – не тільки формально-граматичного, а й семантико-синтаксичного, з’ясувати семантичну природу тотивних предикатів, закономірності формування семантико-синтаксичної структури речення на основі валентності зазначених предикатів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

1) визначити зміст та обсяг поняття “тотивність”;

2) встановити диференційні семантичні ознаки тотивів;

3) виявити критерії виокремлення тотивних предикатів й охарактеризувати семантичні групи одно- – семимісних дієслівних предикатів, здатних передавати значення тотивності;

4) розмежувати облігаторну й факультативну валентність тотивних предикатів у семантико-синтаксичній структурі речення; 

5) проаналізувати структурно-семантичні моделі речень із зазначеними предикатами;

6) з’ясувати кореляцію семантичної та формально-синтаксичної структур речень з одно- – багатовалентними тотивними предикатами, встановити фактори, які впливають на асиметрію синтаксичної та семантичної