Семантико-синтаксична структура речень із тотивними предикатами

Для того, щоб був виражений результат, дія, яка його зумовила, повинна бути представлена не як процес, що розвивається, а як цілісний факт. Саме тому тотивне дієслово не допускає синхронного погляду на ситуацію загалом, якого вимагає актуальне значення НДВ. За синхронної точки відліку в нього виникає одне з “вимушених” стативних значень – таких як передбачення або тенденція, напр.: У нас закінчується борошно; У бібліотеку я цього разу вже не потрапляю. Позаяк семантика тотивів фіксує точку початку й кінця події, то ці дві точки можуть простежуватися лише в ретроспекції.

Дієслова тотивного СДД є парновидовими, недоконаний вид яких виражає не конкретно-процесуальну семантику, а необмежено-кратну. У формі недоконаного виду тотиви виступають у значенні ітеративних, їхні кореляти доконаного виду є дієсловами моментального здійснення. Відсутність процесуальної семантики в недоконаному виді пов’язана з тим, що характеристики, які виражаються тотивними дієсловами, – це характеристики закінчених дій, а не дій, що здійснюються. 

Оскільки видове дієслово НДВ не має ніякого іншого значення, окрім подійного (тобто “тривіального”), тотивні дієслова входять до так званих “тривіальних пар”, у яких партнери є синтаксично видовими, напр.: знаходити/ знайти, приходити/ прийти, промахуватися/ промахнутися, досягати/ досягнути, наштовхуватися/ наштовхнутися, зникати/ зникнути тощо. Видова пара такого типу не перебуває у відношенні направленість до межі/ її досягнення. За визначенням Ю.С. Маслова, – це дієслова “безпосереднього, безперервного ефекту”. Вони означають дії, що не можуть сприйматися як такі, що залишилися “неефективними”, “неуспішними”, напр.: ... не тільки ця, але й всяка інша, мова загине через відразу до зболеного й справжнього (Євген Пашковський); За два метри від берега човен наштовхнувся на щось велике й м’яке... (Ірен Роздобудько); Я стріли його в серце не впущу! (Наталя Волошко); Думка виникла раптово, і в ту ж мить все навкруг висвітлилось до дрібниць (Борис Левін). Елемент “безперервного ефекту”, що випливає із семантики подібних дієслів, можна розглядати як особливий різновид реальної імпліцитної межі. 

Отже, аналізуючи семантичні особливості тотивної дії, у дисертаційній праці під тотивністю розуміємо цілісне здійснення дієслівної дії, або її самостійної частини, не підготовленої певним процесом.

Тотивність як один із складників семантики речення пов’язана з типом предиката речення, саме тому значення тотивності необхідно розглядати у зв’язку із семантичними типами предикатів, семантичною структурою речення. У роботі використано класифікацію предикатів, подану І.Р. Вихованцем, який виокремлює предикати дії, стану, процесу, якості, кількості та локативні предикати. 

Зважаючи на те, що сутність предикатного слова переважно виражають дієслова (як основні носії валентності в реченні), можемо виокремити тотивність як одну із дієслівних семантичних категорій. На сьогодні в українському мовознавстві актуальним є дослідження семантичної структури речення за концепцією, запропонованою І.Р. Вихованцем, – з опертям на семантичний тип предиката та прогнозовані ним валентні компоненти.

Другий розділ “Засоби вираження тотивності в сучасній українській мові” присвячено описові семантичних та граматичних характеристик тотивних предикатів, з’ясуванню особливостей репрезентації тотивності на лексичному та словотвірному рівнях української мови.

Тотивна дія може передаватися дієсловами тотивного СДД, у вираженні такої дії може брати участь уся семантика дієслова. У значенні тотивних дієслів є фрагменти, що повторюються, які дозволяють розподілити їх на природні класи:

1. Події – дієслова, у семантиці яких компонент “діяльність” (направлена на досягнення певної мети) відсутній, тому що ці дієслова не аґентивні: пропадати/ пропасти, щезати/ щезнути й под., напр.: Ой хоч пропали хлопці-запорожці, не пропала їх слава (Нар. тв.); Але мрії вже щезли, мов птах розвіяв їх крилами (Михайло Коцюбинський). Підклас подій становлять події із суб’єктом-діячем. Це дієслова на зразок загубити, упасти, знайти, перекинути, помітити та ін., напр.: Васько щось найшов у воді (Володимир Винниченко); Нарешті він помітив свого давнього московського опонента (Ірен Роздобудько). Новий стан, який означають такі дієслова, не є досягненням тієї мети, на яку була направлена діяльність суб’єкта.

2. Дії – дієслова, у семантиці яких компонент “діяльність” є дискредитованим і не може служити підґрунтям для семантичної деривації, яка б перетворила значення доконаного виду, ретроспективне, в актуальне значення недоконаного виду, синхронне: досягнути, прийти, виручити, зайти, відвідати, переночувати, заглянути тощо, напр.: Одного разу в неділю після заутрені до Котляревських навідався сам дяк Никодим (Борис Левін); Максим з козаками досягнув берега і зайняв спуск до переправи (Натан Рибак). У таких дієсловах компонент “діяльність” є невласним, їхня семантика не вказує на “спосіб діяльності” та її характер.

Тотивність найчастіше поширена з-поміж дієслів, що означають ідеальні ситуації, які не стосуються матеріальних предметів. Серед семантичних компонентів, або