Шлюбний контракт

 

 

1. Поняття шлюбного контракту

2. Зміст шлюбного контракту

3. Порядок та умови укладання, зміни, припинення шлюбного контракту. Відповідальність за невиконання або за неналежне виконання, визнання недійсним шлюбного контракту

4. Заключення. Зразок шлюбного контракту

 

 

Включення ст. 27-1 КШС має важливе значення – це потягло за собою встановлення нового і необхідного в ринкових умовах правового інституту, яким є шлюбний контракт, що має вже дуже довге застосування в західних країнах.

Шлюбний контракт між особами, які одружуються, укладається за їх бажанням до реєстрації шлюбу і набуває чинності з моменту його реєстрації. За бажанням сторін шлюбний контракт може укладатись в присутності свідків.

Шлюбний контракт – це угода осіб (подружжя) про вирішення майнових питань життя сім’ї.

Згідно п. 2 «Порядку укладання шлюбного контракту» (далі – Порядку …), у шлюбному контракті передбачається майнові права та обов’язки подружжя, зокрема питання, пов’язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно, яке придбано до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, отримане в дар чи успадковане одним із подружжя, а також питання, що пов’язані з утриманням подружжя та ін. У шлюбному контракті можуть вирішуватись питання про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. У ньому також можуть передбачатись немайнові моральні чи особисті зобов’язання.

Умови шлюбного контракту щодо переходу права власності на нерухоме майно, якщо законодавством передбачений порядок набуття цього права, вважаються виконаними лише після належного оформлення.

Згідно ст. 27-1 КШС та п. 3 «Порядку …» умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становища подружжя порівняно з законодавством України.

Шлюбний контракт укладається в нотаріальній формі за місцем проживання одного з подружжя або за місцем реєстрації шлюбу.

Якщо шлюбний контракт укладають неповнолітні особи, то на це потрібно обов’язкова згода їх законних представників.

Протягом дії шлюбного контракта до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Ці зміни можуть бути внесені протягом існування шлюбу договором, який укладається у порядку, передбаченому для укладення шлюбного контракту.

Законодавство встановлює перелік підстав, за наявністю яких шлюбний контракт визначається недійсним:

• недодержання умов порядку укладання шлюбного контракту;
• укладання контракту після реєстрації шлюбу;
• погіршення становища будь-кого з подружжя порівняно з законодавством України.

Якщо одна з сторін порушує умови шлюбного контракту, то інша сторона має право на судовий захист своїх прав та інтересів.

При розірванні шлюбу та визнанні його недійсним майнові спори, спори про дітей та інші вирішуються судом на підставі чинного законодавства з урахуванням умов шлюбного контракту.

 

 

Оскільки ст. 27 КШС, передуюча ст. 27-1, встановлює загальне правило про укладання подружжям угод, то можна зробити висновок, що шлюбний контракт є різновидом двосторонньої угоди (контрактом або договором), яка укладається між подружжям. Ця обставина має значення при визначенні правової природи шлюбного контракту, наслідків, зв’язаних з його розгортанням, визнання його недійсним та ін.

Шлюб не зв’язаний безпосередньо з шлюбним контрактом, тому він від нього незалежний і припинення дії шлюбного контракту не є припиненням шлюбу.

Аналіз ст. 27-1 КШС показує, що шлюбний контракт є угода, яка укладається між подружжям і носить більш загальний характер, так як в ньому знаходить своє закріплення положення, що стосуються питань сімейного життя, в зв’язку з чим на відміну від інших договорів між подружжям він носить комплексний характер. Він має складну структуру і включає в себе ряд самостійних пунктів, в яких можуть закріплюватись угоди різні по своїй юридичній природі (цивільно-правові, сімейно-правові).

Виникає ряд проблем, пов’язаних з тим, що в ряді випадків зміст шлюбного контракту (зокрема приналежність подружжю майна та об’єму їх прав на таке майно) торкає інтереси третіх осіб і тому для останніх не повинно це становити тайни. В зв’язку з чим в законодавстві деяких країн містяться суттєві обмеження стосовно ступеню таємності контракту. Зокрема у Франції та ряді інших країн Європи шлюбний контракт підлягає обов’язковій публікації, коли один з подружжя є підприємцем-комерсантом (ст. 13 – 94 Цивільного кодексу Франції). Схожа норма міститься і в ст. 49 проекту нового Сімейного кодексу Росії, де йдеться про те, що подружжя повинні повідомляти своїх кредиторів про заключення, зміни або розірвання ними шлюбного контракту або розділу ними спільного майна. При виконанні даного обов’язку, подружжя не має права посилатись на положення шлюбного контракту або на проведений ними розділ майна.

Зміст шлюбного контракту

Дії подружжя, складаючи зміст одного шлюбного контракту можуть бути різноманітні:

• передавати майно у власність;
• забезпечити необхідне житло для проживання подружжя;
• створювати умови щодо належного виховання та утримання дітей;
• інші.

Кожна з таких угод може також містити в собі вказівки на строки та порядок їх виконання, а також передбачати відповідальність подружжя за невиконання взятих на себе зобов’язань.

Крім цього в контракт можуть включатись пункти відносно дій, виконання яких може здійснюватись в майбутньому при настанні певних умов.

Діюче сімейне законодавство