Соціально-захисна спрямованість державної соціальної політики за умов трансформації українського суспільства

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ

 

Крупник Андрій Семенович

 

 

Спеціальність 23. 00. 02 – політичні інститути та процеси

 

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

 

Одеса – 2002

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філософських наук, професор Гансова Емма Августівна, Одеська національна юридична академія, професор кафедри соціальних теорій.

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор Наумкіна Світлана Михайлівна, Південноукраїнський педагогічний університет ім. К. Д. Ушинського, завідувач кафедри політичних наук кандидат юридичних наук, професор Сирота Іван Михайлович, Одеська національна юридична академія, професор кафедри трудового права і права соціального забезпечення.

 

 

Актуальність теми дослідження зумовлена неадекватністю існуючої в Україні моделі державної соціальної політики соціально-економічній і політичній ситуації, яка склалася в українському суспільстві.

Реформи, які були розпочаті в Україні на початку 90-х років ХХ століття, викликали глибоку і всебічну трансформацію суспільства. Об'єктивно це привело до таких прогресивних зрушень, як отримання особистої ідеологічної і економічної свободи, впровадження плюралізму в усі сфери суспільного життя. Водночас здійснюваний державою протягом останніх років курс на лібералізацію економіки із ужиттям “шокової терапії”, зведення моделі системної трансформації суспільства до логіки однобічного економізму і навіть “ринкового фундаменталізму”, фактична експропріація особистих внесків громадян призвели до різкого падіння матеріального рівня життя переважної частини населення і його соціальної дезадаптації, породили кризу духовності, патріотизму, довіри до влади.

Однією з головних причин зазначених негативних явищ є, на думку автора, недосконалість державної соціальної політики і, в першу чергу, неналежне виконання державою своєї соціально-захисної місії. Цей висновок підтверджується і тим, що існуючій державній системі соціального захисту населення притаманні такі негативні риси, як зрівняльний підхід, недостат-ність нормативної бази, нечітке розмежування повноважень між органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування у сфері соціального захисту, нестача механізмів діагностики нужденності і виявлення реальної потреби у тих чи інших видах допомоги, відсутність обґрунтованих критеріїв її надання, нездатність і небажання значної частини державних і муніципаль-них службовців співпрацювати з недержавними організаціями і надавачами соціальних послуг тощо.

За цих умов украй актуальною постає необхідність корекції Україн-ською державою свого соціально-політичного курсу у напрямку істотного нарощування його соціально-захисної складової.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі соціальних теорій Одеської національної юридичної академії в рамках комплексної науково-дослід-ницької теми “Політико-правові основи етнодержавотворення в Україні” (номер держреєстрації 0100U001069).

Частина науково-прикладних і експериментальних досліджень у межах теми дисертації виконувалась автором відповідно до програм діяльності Центру соціальної допомоги Одеського міськвиконкому (1994-1998 рр.), а надалі Одеського суспільного інституту соціальних технологій.

Метою даної дисертаційної роботи є визначення науково обгрунтова- них шляхів удосконалення і розвитку існуючої в Україні моделі державної соці-альної політики і, в першу чергу, її соціально-захисної складової, які би забезпе-чували пом'якшення негативних наслідків усебічної трансформації суспільства для широких верств населення.

Для досягнення даної мети у роботі визначені наступні завдання:

1) з'ясувати співвідношення політичного, економічного і соціального аспектів соціальної політики за умов становлення в Україні соціальної держави, обрати оптимальну модель цієї держави;

2) визначити зміст, місце і роль соціального захисту як складової соці- альної політики, обґрунтувати найбільш дієві форми і методи його здійснення, а також напрями його удосконалення і розвитку за умов трансформації українського суспільства;

3) дослідити проблему адресності соціального захисту щодо різних верств населення і визначити заходи поглиблення цієї адресності;

4) проаналізувати правові засади соціального захисту в Україні з пози- цій їхньої достатності та відповідності новим вимогам, запропонувати напрями подальшого розвитку нормативно-правової бази соціального захисту;

5) шляхом соціального експерименту перевірити на практиці в умовах великого міста ефективність розроблених механізмів соціального захисту населення та відпрацювати найбільш ефективні соціально-захисні технології;

6) науково обґрунтувати феномен соціального замовлення як комп-лексного механізму вирішення складних соціальних проблем за участю державних і недержавних суб'єктів, запропонувати практичні заходи щодо впровадження цього механізму у сферу соціального захисту населення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є сучасна державна соціальна політика як інструмент трансформації України в соціальну державу.

Предметом дослідження є засади, форми і методи здійснення соціально-захисної складової державної соціальної політики та причини її недостатньої ефективності за умов трансформації українського суспільства.

Методи дослідження. Дослідження ґрунтується на використанні філософських, загальнонаукових та спеціальних методів у їхньому специфіч-ному політологічному зрізі.

Методи системного та структурного аналізу були використані при дослідженні сутності, основних принципів та категорій соціальної політики, визначенні співвідношення її економічного, політичного і соціального аспектів, дозволили розглянути її як складову державної та правової систем.

Із застосуванням компаративістського методу проведено порівняння сучасних моделей соціальної політики в різних країнах світу. За допомогою функціонального методу досліджено взаємозв'язок між моделлю соціальної держави та рівнем добробуту суспільства. З позицій цього методу розглянуто і механізми, які забезпечують стабільність та розвиток політичної системи.

Використання соціологічного підходу при дослідженні соціального стану суспільства дало змогу побудувати модель як цілісної суспільної системи, так і її окремих