Соціологія: тези лекцій

Подальшим кроком є переведення проблемної ситуації у формулювання наукової проблеми. Для цього потрібно:

• встановити реальне існування цієї проблеми тобто з'ясувати, чи є показники, які характеризують цю проблему, чи є облік і статистика по цих показниках і чи вони достовірні) ;
• вичленувати найсуттєвіші елементи або фактори проблеми (у нашому випадку це означає виявити, які соціальні групи й особи беруть участь у виникненні та можливому розв'язанні проблеми конфліктності, який вплив на це мають їх інтереси, чи зацікавлені вони в уникненні назрілого конфлікту тощо) ;
• вирізнити вже відомі елементи проблемної ситуації, які не потребують спеціального аналізу і виступають інформаційною базою для розгляду невідомих елементів (наприклад, дані обліку і статистики виникнення та розв'язання конфліктних ситуацій у минулому) ; виділити у проблемній ситуації основні і другорядні компоненти для визначення основного напряму дослідницького пошуку;
• проаналізувати розв'язання аналогічних проблем, які вже розроблено раніше (для того треба опрацювати дотичну наукову літературу, провести бесіди-консультації з компетентними фахівцями-експертами, спеціалістами з цих проблем – ученими або практиками з великим досвідом у цій галузі)

Виробнича проблема може бути описана за допомогою п'яти основних характеристик.

Суть або зміст. Наприклад, визначаючи проблему, слід встановити, чому ми вважаємо, що соціальна напруга у трудовому колективі є високою. Вона низька або висока порівняно з якими стандартами? Може, це ще не трудовий конфлікт, а лише його перші ознаки?

Організаційне і фізичне знаходження. В якому організаційному підрозділі (дільниці, бригаді, відділі, філіалі) і на якому фізичному об'єкті (підприємстві, приміщенні, складі, конторі) виявлена проблема? Наскільки широкого розповсюдження вона набула? Які виробничі й управлінські підрозділи вона заторкнула?

Володіння проблемою. Чиє проблема “відкритою” (тобто знайомою всім) або “закритою” (тобто відомою лише певній групі осіб)? Які конкретно люди (управлінці, спеціалісти, робітники, службовці, допоміжний персонал) причетні до проблеми і найбільше зацікавлені в її розв'язанні?

Абсолютна і відносна величина. Наскільки проблема важлива в абсолютних величинах (наприклад, обсяг втраченого робочого часу або фінансів; об'єм невикористовуваних виробничих потужностей або кількість простоїв)? Як вона впливає на підрозділи, в яких її зафіксували, і на людей, причетних до конфлікту? Наскільки проблема є важливою для організації чи підприємства взагалі?

Часові межі. Відколи існує ця проблема? Чи вона появилася лише один раз, декілька разів, чи виникає періодично? Якою є тенденція: проблема стабілізується, посилюється або послаблюється?

Унаслідок такого попереднього аналізу, здійсненого на підготовчому етапі, проблемна ситуація набирає чіткого виразу у вигляді формулювання проблеми. На цій основі, власне, і стає можливим розпочати конкретно-соціологічне дослідження, яке починається з розробки його програми.

Програма соціологічного дослідження.

Програма соціологічного дослідження – науковий документ, який регламентує всі етапи, стадії підготовки, організації та проведення соціологічного дослідження.

Програма конкретно-соціологічного дослідження є обов'язковим вихідним документом; її розробка дає змогу чітко з'ясувати стратегію і тактику соціологічного аналізу виявленої проблеми, забезпечити всебічність охоплення проблемної ситуації і достовірність одержаної інформації. Нехтування виробленням програми конкретно-соціологічного дослідження у кінцевому підсумку призводить до нераціонального використання грошей і зусиль, втрати часу, одержання спотвореної або викривленої картини явища, яке досліджують, і загострення проблемної ситуації (наприклад, вибух конфлікту у трудовому колективі, страйк або стихійний бунт). Тому до такої, на перший погляд, непотрібної і копіткої дослідницької роботи треба поставитися надзвичайно уважно, оскільки від неї залежить безпосередній результат.

Програма конкретно-соціологічного дослідження має відповідати певним вимогам. Українські соціологи називають декілька таких вимог, серед них:

• ясність і точність програми (усі її положення повинні бути чіткі, а елементи – продумані відповідно до логіки дослідження і ясно сформульовані, інакше учасники дослідження можуть втратити спільну мову і потребуватимуть зайвих витрат часу на уточнення різних питань) ;
• логічна послідовність усіх ланок програми (не можна братися за розробку робочого плану без попереднього формулювання мети і завдань дослідження тощо) ;
• гнучкість програми (на перший погляд, це суперечить попередній вимозі; але на практиці, у міру розробки програми або при появі нових, непередбачених обставин доводиться повертатися до вже сформульованих положень і вносити в них корективи).

Як зазначає В. Гречихін, програма конкретно-соціологічного дослідження виконує три основні функції:

• методологічну (дає змогу визначити проблему – наукову і практичну, задля розв'язання якої здійснюється дослідження; сформулювати його цілі і завдання; зафіксувати вихідне уявлення про об'єкт, який вивчають; встановити відношення даного дослідження до тих, які проводились раніше або проводяться паралельно стосовно аналогічних проблем) ;
• методичну (дає можливість розробити загальний логічний план дослідження; визначити методи збирання і аналізу інформації; виробити процедуру дослідження; проводити порівняльний аналіз одержаних результатів аналогічних досліджень) :
• організаційну (забезпечує розробку чіткої системи розподілу праці між членами дослідницької групи; полегшує контроль за ходом дослідження).

У соціологічній літературі вважають загальновизнаним, що структура програми конкретно-соціологічного дослідження складається з двох розділів: методологічного і методичного.

Розглянемо докладніше зміст і складові кожного з них.

Методологічний розділ програми конкретно-соціологічного дослідження складається з таких елементів-складових:

Формулювання теми, мети дослідження та його основних завдань.