Соціологія: тези лекцій

У загальному вигляді принцип механічної вибірки полягає у тому, що всі елементи генеральної сукупності зводять в єдиний список і з нього через рівні інтервали відбирають відповідну кількість респондентів. Такими списками можуть бути бланки обліку у відділі кадрів.

Поряд із випадковою вибіркою у соціологічних дослідженнях вживають також і цілеспрямовану вибірку, до якої правила теорії ймовірності не застосовуються. Вона може здійснюватися за допомогою таких методів: стихійної вибірки (наприклад, поштового або телефонного опитування), основного масиву (коли опитується 60-70% з генеральної сукупності) і квотної вибірки. З них найбільш точним і широковживаним є метод квотної вибірки. Його використовують у тих випадках, коли до початку дослідження є статистичні дані про контрольні ознаки елементів генеральної сукупності. Всі дані про ту чи іншу контрольну ознаку виступають як квота, а їх окремі числові значення – як параметри квоти. При використанні квотної вибірки респондентів відбирають цілеспрямовано, з додержанням параметрів квот. Число ознак, дані про які обирають квотами, зазвичай, не повинно перевищувати чотирьох. Ними звичайно виступають стать, вік, освіта, рівень кваліфікації або інші квоти, які визначаються цілями, завданнями та гіпотезами дослідження у методологічній частині програми конкретно-соціологічного дослідження.

Наприклад, у нашому випадку серед усіх робітників певного підприємства (генеральна сукупність) налічується 89% чоловіків і 11% жінок. За квотою “стать” у вибірковій сукупності також має бути дотримана ця пропорція. За квотою “вік” серед усіх робітників виділяються такі групи та їх кількісні означення: вікова група від 16 до 18 років (4%) ; вікова група від 19 до 21 року (9%) ; вікова група від 22 до 25 років (17%) ; вікова група від 26 до 55 років (51%) ; вікова група від 56 до 60 років (15%) ; вікова група від 61 і більше років (4%). Відповідних пропорцій належить дотримуватися і у вибірковій сукупності. Виділення саме таких вікових груп зумовлене гіпотезами нашого дослідження, в яких припускається, що однією з можливих причин виникнення конфліктів на даному підприємстві є намір адміністрації звільняти насамперед молодь і представників старших вікових груп.

За квотою “освіта” можна встановити кількість робітників з неповною середньою, середньою, середньою спеціальною, незакінченою вищою та вищою освітою у генеральній сукупності і пропорційно відібрати робітників до вибіркової сукупності. За квотою “рівень кваліфікації” можна відібрати до вибіркової сукупності робітників із високим (5-6 розряди), середнім (3-4 розряди), низьким (1-2 розряди) рівнем, попередньо встановивши питому вагу цих груп серед усіх робітників підприємства за даними відділу кадрів. Досить складним питанням є розрахунок об'єму вибірки, тобто визначення кількості респондентів. В соціології є правило, згідно з яким чим більш дисперсний (тобто неоднорідний) склад об'єктів дослідження, тим більший має бути об'єм вибірки, оскільки в ній має бути якнайщільніше відображена ця різноманітність. І навпаки, чим більш однорідний (дисперсія дорівнює нулю або близька до нього) є склад генеральної сукупності, тим меншу кількість осіб треба для обстеження. При масових опитуваннях, якщо величина генеральної сукупності становить менше 5000 осіб, достатнім є об'єм вибіркової сукупності не менше 500 осіб. Якщо ж величина генеральної сукупності 5000 осіб, і більше, то доцільно обстежити 10% її складу, що гарантує одержання достатньо достовірних результатів дослідження.

Отже, у програмі конкретно-соціологічного дослідження конкретної проблеми слід вказати:

• який тип вибірки використовується і чому;
• яким є об'єм вибіркової сукупності.

Складовою програми конкретно-соціологічного дослідження можна вважати також її організаційну частину. (план дослідження, порядок дослідження підрозділів, розподіл людських та фінансових ресурсів...)

 

Основні методи конкретно-соціологічного дослідження.

Подальшою складовою методичної частини програми с обґрунтування основних методів конкретно-соціологічного дослідження, що їх використовуватимуть у процесі соціологічного аналізу конкретної соціальної проблеми. Вибрати метод збирання соціологічної інформації, підкреслює С. Вовканич, означає вибрати той чи інший шлях одержання нової соціальної інформації для виконання поставленого завдання. Слово “метод” походить від грецького methodos – шлях до чогось. У соціології метод – це спосіб одержання вірогідних соціологічних знань, сукупність застосовуваних прийомів, процедур і операцій для емпіричного і теоретичного пізнання соціальної реальності.

На рівні побутових уявлень пересічних людей соціологія пов'язується насамперед із проведенням анкетування. Однак насправді соціолог може використати такі різноманітні дослідницькі процедури, як експеримент, спостереження, аналіз документів, експертні оцінки, соціометрію, інтерв'ю тощо.

При визначенні методів соціологічного дослідження соціальної проблеми слід узяти до уваги низку суттєвих моментів:

оперативність та економність дослідження не повинні досягатися за рахунок якості даних;

жоден метод не є універсальним і має свої, чітко окреслені, пізнавальні можливості. Тому не існує узагалі “добрих” чи “поганих” методів; є методи, адекватні або неадекватні (тобто відповідні і невідповідні) поставленій меті і завданням;

надійність методу забезпечується не лише його обґрунтованістю, а й дотриманням правил його застосування.

Подаючи далі детальнішу характеристику основних методів одержання соціологічної інформації, ми вибрали з них ті, які найбільше відповідають розкриттю причин конфліктів на підприємстві між робітниками та адміністрацією. Саме ці методи мають бути внесені до програми конкретно-соціологічного дослідження; їх належить використовувати відповідно до цілей, завдань дослідження. Вони повинні бути базою для