Соціологія: тези лекцій

Соціальне здоров'я – характеристика взаємодії людини і суспільства, воно є критерієм прийняття людиною соціальних норм і цінностей даного суспільства. Соціальне здоров'я визначається прийнятністю цінностей суспільства, дієвістю згідно соціальних норм.

Хвороба в соціології

Хвороба – це порушення цілісності та життєдіяльності організму, викликані тими чи іншими структурними змінами в організмі людини.

Більшість авторів (Паульс, 1973; Маккейн, 1980; М. Соколовска, 1986; Р. М. Фитцпатрик 1987) схильні виділяти 3 паттерна (зразка) хвороби в історичному аспекті

Патерни хвороб

 

Доаграрні патерни хворобЗумовлені зовнішніми чинниками (нещасними випадками) 

Аграрні патерни хвороб

Епідемії та інфекційні захворювання

Індустріальні патерни хворобПсихосоматичні та хронічні захворювання

 

1). Доаграрний паттерн хвороби.

У цей період смертність популяції була викликана насамперед зовнішніми факторами, пов'язаними з небезпекою на полюванні й нещасними випадками.

2). Хвороби в аграрному суспільстві.

Причиною різкого зростання смертності населення стали епідемії й пандемії інфекційних захворювань.

Саме інфекційна теорія хвороби, що з'явилася в 19 столітті, сприяла тому, що основною парадигмою медицини стала «медична модель». Основні елементи цієї моделі полягають у наступному: (1) всі хвороби викликаються специфічними етіологічними агентами... ; (2) пацієнта варто вважати пасивним обьєктом медичного втручання; (3) відновлення здоров'я вимагає використання медичної технології й передових наукових методів» [Аберкромбі Н. й ін. Соціологічний словник. Казань, 1997. С. 164. ].

3). Хвороби в індустріальному суспільстві

У 20 столітті медичній науці стали відомі психосоматичні захворювання, що становлять 50-75% всіх хвороб (Денбер, 1955; Сельє, 1956). У якості причин таких хронічних дегенеративних розладів, як виразкова хвороба, гіпертонія, порушення імунної системи, депресії та інші, розглядаються психоемоційний стрес і неправильний спосіб життя. Тим самим позначився поворот до іншого підходу в медицині – перенос уваги з вивчення хвороби на вивчення людини. Головні причини смертності – серцево-судинні захворювання, хвороби легенів, рак, цукровий діабет, цироз печінки й інші «хвороби цивілізації» – так чи інакше пов'язані з нашим повсякденним вибором, вибором відносно паління, уживання спиртних напоїв, застосування дієт. «Особистий» вибір, або модель поведінки, може бути основною причиною захворювань, пов'язаних зі способом життя. Однак відбувається вибір під сильним формуючим впливом суспільних груп, родини, соціального середовища й культури суспільства.

Сучасні дослідження соціології здоров'я, спрямовані на вивчення потреби в здоров'я, ресурсів здоров'я та його перспектив, самозбережуючої поведінки, тривалості життя спричиняють появу нових галузей і напрямків у соціології й медико-соціальній роботі. До них варто віднести передачу інформації, що стосується здоров'я населення (соціологія комунікації), соціологію тіла (М. Фуко), соціологію життя як концепцію дослідження соціальної реальності (Ж. Тощенко), ставлення до життя як соціальну сутність людини (Л. Г. Кондратьєва, 1997), парадигму екоантропоцентричної соціології (Т. Дрідзе), і ін. У цей час соціологія приходить до розуміння множинності інтерпретацій социальних феноменів. Хвороба й здоров’я можуть розглядатися як варіанти соціальної угоди (договору), в якому враховуються соціальні очікування й ролі в процесі самостворення.

4. Соціальні умови виникнення захворювань. Здоровий спосіб життя.

 Отже, вплив реклами, моди, идеології неформальних угрупувань, сімейних традицій, стандартів поведінки, прийнятих у різних верствах суспільства може як сприяти збереженню здоров’я індивіда, так і зашкодити йому. Такі соціальні чинники як урбанізація, зміна режиму та умов життя внаслідок модернізації соціуму, підвищення темпів соціальної диференціації, зростання інтенсивності соціальних контактів, повторювані стресові ситуації при звичайних адаптаційних можливостях індивіда стають дедалі більш впливовими та визначають стан здоров’я та тривалість життя як людини, так і соціуму.

Зі зміною паттернів здоров'я, хвороби й медицини, склалася потреба справлятися в основному з тими станами, які не дозволяють індивідам виконувати самостійну діяльність, розвивати інтелектуальний і фізичний потенціал, досягати внутрішнього відчуття благополуччя (інакше, мати гарне самопочуття). Участь медиків у вирішенні таких проблем означає відхід від традиційного ставлення до органічної патології й наближення до розуміння етіології станів у руслі психопатології й соціальної патології. На цьому етапі неоціненним є внесок соціологів у розуміння проблем соціального здоров'я.

Загальними чинниками суспільного та індивідуального здоров'я в Україні є:

А) По-перше: стан екосоціальної системи як наслідок, насамперед

Чорнобильської катастрофи (так звані «хвороби забрудення») ;

Б) По-друге: соціально-економічна криза, через що відбувається значне зниження життєвого рівня і погіршення умов життя, спричиняючи фізичне та психічне виснаження (хвороби «неякісного споживання», «порушення санітарно-гігієнічних норм життя», «перевтома» тощо) ;

В) По-третє: нестабільність суспільства, перехідний його характер призводять до дезадаптації, а звідси зростання нервово-психічпого перевтомлення (хвороби «зворотньої інадаптації»). Все це є свідченням кризового стану індивідуального та суспільного здоров'я в Україні. Оскільки лише людина, як головний суб'єкт соціальної взаємодії, визначає існування суспільства, як специфічної соціальної реальності, а здоров'я є об'єктивною передумовою існування самої людини, то нагальною проблемою сьогодення с невідкладне вирішення проблем охорони здоров'я. Інакше це може призвести до загибелі суспільства як національної спільноти. Лише відродження здоров'я як загальнонаціональної цінності, як на індивідуальному, так і на загальнодержавному) рівні буде сприяти поступу нашого суспільства до загальноцивілізаційних висот.

 

Спосіб життя – це визначений, історично обумовлений тип поведінки, вид