Соціологія: тези лекцій

Предмет:

Соціологія

Тип роботи:

Лекція

К-сть сторінок:

145

Мова:

Українська

Оцінка:

сучасної сім'ї (як вітчизняні, так і зарубіжні) погоджуються у тому, що нині аналіз сім'ї як соціального інституту поступається місцем дослідженням її групових характеристик. В минулому, особливо в умовах існування тоталітарного режиму в СРСР, протягом десятиріч сім'я виступала лише постачальником людських і трудових ресурсів, об'єктом державної політики; держава перебрала ні себе майже всі функції інших соціальних інститутів, в тому числі і сімейного, і вирішувала за сім'ю мало не всі питання. Повна залежність сім'ї від держави робила її фактично безправною. У цій ситуації тематика соціологічних досліджень проблем сім'ї виглядала однобокою і викривленою. Недостатньо вивчались причини і мотиви розлучень та їх наслідки (як явище, нетипове для соціалізму), характер дошлюбної поведінки та установки юнацтва і молоді, пов'язані з статевим життям (“у нас сексу немає, то лише в капіталістичних країнах бісяться з жиру”), проблеми бездітних або багатодітних сімей, сімей пенсіонерів чи молодих сімей. Практично не досліджувались в соціологічному аспекті питання виховання дітей дошкільного віку, дітей з неповних (тобто без батька або матері) сімей, вплив вживання алкоголю і наркотиків на міцність сім'ї та здоров'я її членів. Не було наукових праць про становище чоловіків у сім'ї, взаємини між братами і сестрами, подружні конфлікти, стосунки розлучених з дітьми та багатьох інших. “Цілиною” в соціологічних дослідженнях була молода сім'я, де чоловік і дружина не досягали 28 років, та її проблеми.

Повертаючись до сучасної України, підкреслимо, що зараз стосунки між державою і сім'єю суттєво змінились: нині мова йде насамперед про те, щоб держава подбала про належні умови для створення і функціонування сімей – економічні, соціальні, правові; адже від того, наскільки міцною є сім'я, залежить міцність і стабільність усього суспільства (згадаймо думки О. Конта з цього приводу).

В сучасній зарубіжній літературі дедалі більше науковців фіксує перенесення акцентів з розгляду сім'ї як соціального інституту у площину соціологічного аналізу сім'ї як малої соціальної групи. Німецький соціолог Х. Тірелл характеризує “розчинення” сім'ї в суспільстві та зміни її функціональних кордонів як процес деінституалізації сучасної сім'ї. У розвинутих країнах він зумовлений багатьма причинами. Втрата економічного значення сім'ї (коли всі її члени займалися спільною працею на власному клаптику землі чи виробництвом якогось продукту чи товару) призвела до того, що підставою шлюбу поступово стає інтимна сфера. Засобом з'єднання у сім'ю стають не стільки економічні передумови, потреби і економічна залежність, скільки фактор кохання. Нині сім'я і шлюб орієнтуються переважно на емоційні відносини та інтереси. Відбувається подальша приватизація життя людей та ізоляція сім'ї від суспільства, заснована на еволюції традиційних цінностей (обов'язок поступається місцем сучасним індивідуалістичним цінностям або вартостям самореалізації і самоствердження). Більшість сучасної молоді розвинутих країн вважає основною цінністю будь-яких парних відносин любов, визнання і розуміння; на перший план висувається партнерство.

Майже всі західні дослідники погоджуються, що з усіх традиційних засад побудови сім'ї та її ролі у суспільстві нині збереглася тільки одна – турбота про нащадків. Лише у ставленні до дітей та їх соціалізації (тобто підготовці до вступу в доросле соціальне життя) на Заході ще зберігається значення сім'ї як соціального інституту. Дістає переважаючу орієнтацію на дитину і, що найбільш важливо, усвідомлення цій орієнтації. Історико-культурні дослідження засвідчують, що зі зростанням темпів індустріалізації тої чи іншої країни з дитиною пов'язують в більшій мірі психологічні, аніж матеріальні цінності. Одночасно змінюються й рольові позиції батьків: на зміну піклуванню про матеріальне забезпечення дитини приходить нова потреба: можливість розкриття себе в дитині..

Отже, і в нашій, і в інших країнах сьогодні відбуваються схожі процеси еволюції сім'ї та її місця і ролі в суспільстві. Ця подібність зумовлена переходом посткомуністичних країн від тоталітарних до демократичних форм соціально-політичного устрою, від “закритого” до “відкритого” типу суспільств. Сім'я все більше унезалежнюється від суспільства в цілому. Ставлення держави до сім'ї поступово перестає бути суто споживацьким та інструменталістським. Держава позбавляється функцій контролю і застосування каральних санкцій по відношенню до сімей та членів, перш за все підлітків і неповнолітніх. На перший план виступає забезпечення державою сприятливих умов для утворення та існування сімей, особливо молодих, і відображення цих процесів в державній сімейній політиці (відповідному законодавстві та конкретних заходах типу пільгового кредитування, пайової допомоги у будівництві житла, випуску спеціальних груп недорогих товарів для молодих сімей та їх дітей тощо).

Хоча увага дослідників-соціологів до сім'ї як соціального інституту відчутно зменшується, все ж у даний час існують достатні передумови для постановки питання про інтеграцію двох парадигм. Вона може здійснюватись в межах уявлень про сім'ю як соціальну систему. Якщо розглядати сім'ю як систему в усій її багатоманітності і складності, то стане зрозумілим наявність різних дослідницьких підходів, бо навіть одні й ті ж властивості системи відображаються в різних термінах і значеннях. Системний підхід нині широко використовується як в усій соціології, так і в її окремих напрямках і галузях. Його застосування в соціологічному аналізі сім'ї докладніше розглядатиметься у наступних питаннях теми.

Понятійний апарат соціології сім'ї, як і будь-якої іншої галузі соціологічного знання, включає широке коло понять і категорій. Зупинимося докладніше на трьох основних: умови життя сім'ї, структура сім'ї, функції сім'ї. Для їх характеристики візьмемо положення з праць вітчизняних і зарубіжних авторів.

Умови життя сім'ї