Становлення і розвиток органів дізнання і досудового слідства в Україні (1917 - 60-ті роки ХХ століття)

 дослідити особливості взаємодії слідчих та оперативних апаратів, встановити фактори, що ускладнюють використання оперативно-розшукової допомоги в розслідуванні, а також вивчити проблеми взаємодії слідчих і оперативних підрозділів на сучасному етапі.

Об’єктом дисертаційного дослідження є особливості функціонування системи органів дізнання та досудового слідства у динаміці їх становлення та розвитку протягом 1917-60-х років ХХ століття, а також слідча, судова і оперативно-розшукова практика у вказаний період.

Предметом дослідження обрані: є істотні, сталі та закономірні зв’язки між політичним становищем в державі, а також системними і функціональними змінами у діяльності спеціальних органів по боротьбі зі злочинністю; процеси кодифікації кримінально-процесуального законодавства; проблеми реформування органів досудового слідства; позитивна практика використання органами розслідування окремих засобів протидії злочинності; напрями підвищення ефективності цих засобів у розкритті, розслідуванні та попередженні кримінальних проявів у суспільстві.

Методи дослідження. В процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання та загальнотеоретичні положення філософії, історії держави та права, кримінального права, кримінального процесу та інших правових наук, які визначають комплексний характер цього дослідження. Вирішення поставлених перед дисертантом завдань відбувалось із врахуванням сучасної наукової думки, а також діючого законодавства. Під час написання роботи використовувались апробовані наукою спеціальні методи теоретичного та емпіричного дослідження: порівняльного правознавства; статистичний; конкретно-соціологічних досліджень; контент-аналізу.

Використані в роботі результати емпіричних досліджень слідчої та оперативно-розшукової практики були одержані в результаті:

- узагальнення статистичного матеріалу Управління оперативної інформації МВС України про стан злочинності в Україні;

- опитування у якості експертів за розробленими анкетами у період 1999-2001 рр. 152 слідчих, 128 оперативних працівників;

- аналізу оглядів слідчо-судової практики, офіційних звітів та довідок, а також іншого практичного матеріалу у підрозділах системи МВС, значної кількості архівних джерел.

Методи дослідження обрані, виходячи з поставленої в роботі мети та завдань дослідження, з урахуванням об'єкта та предмета дослідження.

1. Метод функціонального аналізу дозволив сформувати уяву про систему органів досудового слідства як складне соціальне утворення, визначити закономірності її функціонування в цілому та окремих ланок у конкретний історичний період.

2. Історико-правовий метод використовувався для розкриття генезису функціонування органів дізнання і досудового слідства в Україні. Зокрема, він застосовувався при аналізі правових змін у кримінально-процесуальному законодавстві.

3. Формально-юридичний метод забезпечив дослідження правових норм кримінального та кримінально-процесуального законодавства, інших нормативно-правових актів, для формулювання пропозицій законодавчого характеру.

4. У роботі над проблемами, що увійшли до кола дисертаційного дослідження, широко застосовувався порівняльно-правовий метод, зокрема, при вивченні законодавства та правоохоронної практики інших країн.

5. Для з'ясування кількісних параметрів злочинності та практики боротьби з нею; накопичення та обробки статистичного матеріалу про злочинність та практику боротьби з нею використовувався метод статистичного аналізу.

6. Системно-структурний метод дозволив, зокрема, конкретизувати місце органів дізнання і досудового слідства у системі правоохоронних органів держави.

7. Соціологічні методи використовувалися при вивченні правоохоронної практики, зокрема матеріалів кримінальних справ, анкетному опитуванні слідчих та оперативних працівників.

Достовірність і обґрунтованість наукових положень, висновків і рекомендацій дисертації забезпечуються також використанням:

• архівних матеріалів та історичних документів;

• оглядів слідчо-судової практики, офіційних звітів та довідок, а також інших аналітичних матеріалів, зібраних у підрозділах системи МВС України, Генеральній прокуратурі України, судових органах міської та районної ланок;

• широкого кола літературних джерел (усього *** найменувань) з історії держави та права, кримінального процесу, криміналістики, ОРД, теорії управління та інших суміжних галузей знань.

Здійснені в ході роботи над дисертацією узагальнення та аналіз архівного та емпіричного матеріалу широко використані у дослідженні, а їх результати лягли в основу висновків та пропозицій, сформульованих по його закінченні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є першою в Україні спробою на монографічному рівні простежити основні етапи розвитку органів розслідування в Україні протягом тривалого періоду історичного розвитку. Дослідження виконано шляхом використання суміжних галузей знання на стику юридичних та історичних наук, внаслідок чого носить комплексний характер. На основі системного підходу розглянуті теоретичні та практичні питання формування системи органів досудового слідства та їх структурні зміни стосовно основних положень кримінально-процесуального законодавства різних історичних періодів.

Теоретична цінність дослідження, висновків та пропозицій полягає в тому, що вони вносять істотний внесок у процес реформування органів розслідування та створення системи досудового слідства відповідно до історичного досвіду України та міжнародно-правових стандартів, а також:

 проведений комплексний історико-правовий аналіз системних та функціональних змін у діяльності органів дізнання та досудового слідства в Україні протягом тривалого історичного періоду;

 визначені напрями та окреслені засоби вдосконалення діяльності органів розслідування щодо виявлення, розкриття та розслідування злочинів;

 сформульовані пропозиції щодо розв’язання проблемних питань взаємодії слідчих та органів дізнання;

 висунуті рекомендації стосовно покращання координації і взаємодії правоохоронних, контролюючих органів, інших суб’єктів взаємодії та попередження злочинів;

 висвітлений позитивний та негативний досвід такої діяльності як в минулому, так і на сучасному етапі.

Обґрунтованість наукових висновків та рекомендацій зумовлена глибокою та досконалою розробкою теми. Використання значного масиву наукових джерел, емпіричних даних забезпечило репрезентативність одержаних результатів дослідження, переконливість сформульованих