ПЛАН
- Статистичне охоплення і принципи обліку
- Характеристика основних даних
- Методологія розрахунку даних
- Аналіз показників
ВСТУП
Показники ринку праці, тобто зведені показники економічної активності, зайнятості та безробіття, отримуються на підставі матеріалів вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності, які проводяться органами державної статистики з 1995 року. Рівень економічної активності визначає частку робочої сили (всього зайнятих та безробітних) у віці від 15 до 70 років у загальній кількості населення зазначеного віку.
Зайнятими вважаються особи віком 15-70 років, які :
- працювали впродовж обстежуваного тижня хоча б 1 годину;
- за наймом за винагороду в грошовому чи натуральному вигляді, індивідуально (самостійно), у окремих громадян або на власному (сімейному) підприємстві;
- працювали безкоштовно на підприємстві, у бізнесі, що належить будь-кому з членів домогосподарства, або в особистому селянському господарстві з метою реалізації продукції, виробленої при цій діяльності;
- особи, які були тимчасово відсутні на роботі, тобто формально мали робоче місце, власне підприємство (бізнес), але не працювали впродовж обстежуваного періоду з незалежних від них особисто обставин.
Дані про кількість зайнятого населення складаються за результатами обстеження робочої сили, вік респондентів враховується на момент збирання даних.
За видом економічної діяльності розподіл здійснюється відповідно до основної роботи респондентів, на базі Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД), затвердженої та введеної в дію наказом Держстандарту України № 441 від 22 жовтня 1996 року. КВЕД гармонізовано з Класифікацією видів економічної діяльності Статистичної Комісії Європейського Союзу (NACE).
Дані про оплачувану зайнятість у розбивці за класифікацією КВЕД, отримані під час опитування в межах ОРС, існують починаючи з 1999, проте відсутні за попередні роки.
Зайнятість означає не тільки роботу за заробітну плату (за наймом), але також і заради одержання прибутку чи сімейного доходу на власному підприємстві, включаючи виробництво в особистому селянському господарстві (дачній або присадибній ділянці), з метою ринкової реалізації виробленої продукції.
До складу зайнятого населення не включаються особи, які виконують неоплачувану громадську чи добровільну роботу, та особи, які виконують тільки домашні обов'язки. Добровільна діяльність є неекономічним видом діяльності і має три визначальні риси: а) вона не повинна оплачуватись; б) вона виконується за власним бажанням, без примусу, на відміну, наприклад, від строкової військової служби; в) вона виконується для організації, громади чи особи, з якою відсутні родинні зв'язки, поза власного домашнього господарства.
У рамках концепції робочої сили зайнятості надається перевага перед будь-яким іншим видом економічної активності/неактивності .
На відміну від даних статистики підприємств, показники зайнятості за матеріалами вибіркових обстежень робочої сили розраховуються за місцем постійного проживання населення, а не за місцем прикладання його праці. Цим пояснюються розбіжності при порівнянні даних регіонального розподілу зайнятого населення за вказаними альтернативними джерелами інформації. Розбіжності в даних також обумовлюються різницею у рівнях охоплення одиниць спостереження, відмінностями щодо методології та періодичності збору відповідних первинних даних.
Зокрема, оцінки щодо розподілу зайнятого населення за видами економічної діяльності, порівняно з відповідними даними статистики підприємств, не можна вважати достатньо точними через суб'єктивність відповідей респондентів. Водночас їх перевага полягає у охопленні специфічних видів незареєстрованої зайнятості, тому наймані працівники враховуються за місцем прикладання праці, тобто за місцезнаходженням підприємства або його підрозділу і класифікуються за відповідними видами економічної діяльності. У регіональному розрізі дані щодо зайнятості, визначені за місцем проживання працівників та фактичним місцем їх роботи, можуть відрізнятися внаслідок поширення міграції робочої сили. Проте працівники сектору самостійної зайнятості розподіляються за видами економічної діяльності, визначеними респондентами під час опитування.
Вид діяльності встановлюється в залежності від виду діяльності підприємства, закладу, організації або структурного підрозділу, де найманий працівник виконує свою роботу. Статуси зайнятості визначаються класифікацію розроблено відповідно до рекомендацій 15-ї Міжнародної конференції статистиків праці від 28 січня 1993 року.
До категорії працюючих за наймом відносяться особи, які уклали письмовий (або усний) трудовий договір (контракт) з адміністрацією підприємства, установи, організації, фізичною особою про умови трудової діяльності, за яку працівник отримує оплату згідно угоди.
До працюючих не за наймом у секторі самостійної зайнятості належать особи, які, на відміну від найманих працівників, самостійно організують свою трудову діяльність на базі організації та ведення господарської діяльності фізичної або юридичної особи, відповідають за результативність та ефективність цієї діяльності, а також за виконання зобов'язань по відношенню до інших осіб, зокрема в частині виконання умов трудових договорів з найманими працівниками, тощо. До таких осіб відносяться:
- роботодавці;
- самозайняті;
- безкоштовно працюючі члени сім'ї.
Роботодавці - це особи, які працюють на власному підприємстві і наймають на постійній основі для роботи на своєму підприємстві «найманих працівників». Самозайняті - особи, зайняті індивідуальною/самостійною трудовою діяльністю, які її здійснюють на самостійній основі (без залучення постійних найманих працівників), на свій власний кошт, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію ( надані послуги) . Безкоштовно працюючі члени сім'ї - особи, які працюють без оплати на сімейному підприємстві, що очолює родич (у випадку , якщо ця діяльність відноситься до економічної).
1. Статистичне охоплення і принципи обліку
Дослідженнями охоплюється вся територія країни, крім першої і другої зон радіаційного забруднення, яке сталося в результаті аварії на ЧАЕС.
До осіб, охоплених обстеженням, відноситься населення у віці від 15 до 70 років, що постійно проживає