Статистика праці

style="text-align: center;" valign="bottom" width="55">

67,0

Рівненська

443,9

53,2

432,9

62,2

463,5

55,4

438,3

62,8

Сумська

540,7

57,4

522,6

69,3

546,4

58,2

515,4

68,8

Тернопільська

390,0

48,1

353,5

53,7

436,2

54,0

388,4

59,1

Харківська

1289,6

58,2

1178,0

65,5

1300,7

58,5

1187,4

66,1

Херсонська

479,0

55,0

439,9

62,3

499,7

57,4

462,1

65,8

Хмельницька

578,3

57,0

508,2

62,6

591,8

58,4

518,6

64,0

Черкаська

557,3

55,0

506,2

63,7

576,5

56,8

522,9

66,1

Чернівецька

350,1

52,7

336,6

61,5

364,9

55,0

314,9

57,6

Чернігівська

506,1

58,1

447,1

65,5

521,1

60,2

453,4

66,9

м.Київ

1350,2

64,3

1250,0

70,9

1355,3

63,5

1253,8

70,4

м.Севастополь

176,3

59,5

156,0

65,1

186,6

62,6

165,3

68,6

(за даними Держкомстату України)

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) у цілому по країні у січні–вересні 2007 р., порівняно з відповідним періодом попереднього року, знизився на 1,6 в.п. та становив 7,0% економічно активного населення зазначеного віку. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) по Україні у вересні 2007 р. складав 5,1% та був нижчим, ніж у  більшості країн Євросоюзу.

Кількість безробітних у віці 15–70 років у цілому по країні в середньому за січень–вересень 2007 р. порівняно з показником за відповідний період 2006 р. скоротилася на 354,2 тис. осіб, або на 18,6% та становила 1,6 млн. осіб.  Серед цієї категорії економічно активного населення три чверті складали мешканці міської місцевості (1,2 млн. осіб), решту – сільські безробітні (388,2 тис. осіб). В залежності від типу місцевості причини  скорочення обсягів безробіття носили різний характер.

У міській місцевості загальне скорочення безробіття населення віком 15–70 років (на 188,9 тис. осіб або на 14%) відбулося в основному за рахунок безробітних працездатного віку (на 177,3 тис. осіб або на 13,3%). Цей процес супроводжувався зниженням обсягів зайнятості (населення віком 15–70 років на 80,5 тис. осіб або на 0,6%; працездатного віку - на 45,5 тис.осіб або на 0,3%), а відповідно скороченням кількості економічно активного міського населення (на 269,4 тис.осіб або на 1,7%; працездатного віку – на 222,8 тис. осіб або на 1,5%).

Зниження економічної активності у міській місцевості сталося за рахунок вибуття зі складу робочої сили пенсіонерів за віком, інвалідністю або на пільгових умовах та осіб працездатного віку, які виконують домашні (сімейні) обов'язки або доглядають дітей, хворих та інших членів сім"ї. У сільській місцевості скорочення обсягів безробіття проходило більш інтенсивно. Зокрема кількість безробітних селян віком 15–70 років за січень–вересень 2007 року, порівняно з відповідним періодом 2006 року зменшилася більш як на чверть (на 165,3 тис. осіб або на 29,9%), в основному за рахунок безробітних селян працездатного віку (на 163,6 тис. осіб або на 29,7%). Це  зумовлено зростанням обсягів зайнятості населення у сільській місцевості (для вікової групи 15–70 років – на 463,3 тис.осіб або на 7,5%; працездатного віку – на 205,1 тис. осіб або на 3,7%).

Водночас збільшення економічної активності населення цієї місцевості (на 298,0 тис. осіб або на 4,4%) відбулося за рахунок зростання понад третину категорії економічно активних селян пенсійного віку (на 256,5 тис.осіб або на 37,4%). Низький рівень пенсійного забезпечення осіб старшого віку сільської місцевості вимушує їх відновлювати свою трудову діяльність, в основному в особистих селянських господарствах, для отримання додаткового засобу існування.

Внаслідок загального впливу вищезазначених факторів, рівень безробіття населення віком  15–70 років (за методологією МОП), розрахований  в середньому за січень–вересень 2007 року, порівняно з відповідним періодом 2006 року у сільського населення  знизився майже на третину  до 5,5% , а  у міського – лише на 1,1 відсотковий пункт до 7,6%.  Серед населення працездатного віку рівень безробіття (за методологією МОП) знизився на 1,5 відсоткових пункта та становив у січні–вересні п.р. 7,6% економічно активного населення цієї вікової групи. Зазначений показник був вищим серед чоловіків працездатного віку (7,7%), порівняно з жінками (7,4%), та у міського населення (8,1%) на відміну від сільського (6,4%).

ВИСНОВКИ

Відповідно до опрацьованих літературних джерел і офіційних статистичних даних можна визначити основні тенденції, які були притаманні ринку праці порівняно з січнем–вереснем 2006 року:

• збільшення рівня зайнятості населення у віці 15–70 років з 56,8% до 57,9%; 
• зниження рівня безробіття населення у віці 15–70 років (за методологією МОП) з 8,6%  до 7,0%;
• зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 4,8% до 4,5% економічно активного населення працездатного віку;
• зростання попиту на робочу силу на 11,8%;
• збільшення обсягів працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості на 6,9%;
• зростання кількості економічно неактивного населення працездатного віку на 1,5%;
• зростання розміру середньомісячної номінальної заробітної плати  на 35,0%;
• зростання реальної заробітної плати на 18,0%;
• скорочення плинності працівників на 0,2%;
• зменшення кількості працівників, які: 
• переведені з ініціативи адміністрації на скорочений графік роботи на 16,0%;
• знаходились в адміністративних відпустках з ініціативи адміністрації на 9,6%;
• вивільнені з причин скорочення штатів на 13,2%;
• вчасно не отримали заробітну плату на 0,7%;
• зменшення суми боргу з виплати заробітної плати у січні–вересні 2007 року на 1,7%.

Отже, зважаючи на в цілому позитивну динаміку основних показників ринку праці населення, можна вважати, що рівень зайнятості підвищується завдяки зростанню ряду показників: заробітної плати, соціальних умов і кваліфікації працівників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Баласинович Б. Вплив інформаційно-комунікаційних технологій на ринок праці і зайнятість населення // Україна: аспекти праці. - 2005.- № 1.- C.30-35.
2. Бараник З. П. Статистика ринку праці. — К.: КНЕУ, 2005. — 168 с.
3. Богиня Д.П. Трансформаційні процеси в системі формування національного ринку праці: інституційні аспекти // Україна: аспекти праці (укр.).- 2005.- № 1.- C.3-9.
4. Буряк П. Ю., Карпінський Б. А., Григор'єва М. І. Економіка праці і соціально-економічні відносини: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.
5. Василенко Н.Ф. Особливості становлення соціально орієнтованого ринку праці // Актуальні проблеми економіки. - 2004.- № 11.- C.164-174.
6. Гуць М.І. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 2.- C.13-18.
7. Корецька С. Державна політика на ринку праці // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.- 2004.- № 4.- C.291-296.
8. Мазурок П. Методологічні та інституціональні основи визначення інфраструктури ринку праці України // Україна: аспекти праці.- 2005.- № 1.- C.17-23.
9. Осовська Г.В., Крушельницька О.В. Управління трудовими ресурсами: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2003. - 224с.
10. Петрова Т., Пазюк О., Пономарьова О. Методичні підходи щодо визначення стану регіональних ринків праці України // Україна: аспекти праці.- 2005.- №1.- C.9-17.
11. Чепінога В. Г. Основи економічної теорії: Навч. посіб. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 456 с.
12. Юрченко В.В., Романишин В.О. Ринок праці України: сучасний стан та шляхи реформування // Актуальні проблеми економіки.- 2004.- № 6.- C.214-220.