Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах

У Польщі прихильниками більш тісної співпраці з Україною є партія «Конфедерація незалежної Польщі», а також партії «Демократична Унія», «Порозуміння центру», «Ліберально-демократичний Конґрес».

Досить активним, натомість, є співробітництво у військовій сфері. Тут можна назвати багато прикладів взаємовигідної співпраці, як, приміром, створення польсько- українського батальйону та спільна миротворча місія в Іраку. Хоча і в цій сфері є ще над чим працювати, щоб досягнути бажаного рівня.

Що стосується польсько-українського партнерства в економічній сфері, то економічні відносини залишаються недостатньо розвиненими, незважаючи на те, що останнім часом помітно зросла торговельна активність, і позначився ряд позитивних зрушень. Республіка Польща є важливим торговельним партнером для України і перспективним ринком збуту для українських продовольчих і промислових товарів. Польща теж зацікавлена в розвитку економічного співробітництва з Україною як одним із найперспективніших ринків, вихід на який є значно легшим і доступнішим, ніж на європейські. Пріоритетними сферами співпраці в економічній площині є: фармацевтична промисловість; сільське господарство та переробка сільськогосподарської продукції; енергетика й теплопостачання; модернізація транспорту; охорона довкілля. Проте наявні зв’язки не відповідають потенціалу обох країн, а двостороння торгівля тільки тоді використає увесь свій потенціал, коли кожна з держав, насамперед Україна, здійснить реформи, які дадуть змогу реалізувати її економічні можливості.

Сьогодні існують проблеми в економічних контактах України із Польщею, однак цей напрямок слід трактувати як стратегічний та перспективний. Основними перешкодами є невеликі фінансові можливості обох країн, структурна несумісність економік України і Польщі, велика питома вага сировини в торгівлі між ними і незначна частка високотехнологічного співробітництва, недостатній рівень взаємних інвестицій, недостатня кооперація і стимуляція співпраці між представниками ділових кіл обох країн. Утруднює економічні взаємини відсутність в Україні правових підстав для довгострокових іноземних інвестицій, майже повна відсутність приватної власності на землю, брак механізму платежів, нелегальна міґрація. Додатковими бар’єрами в розбудові є бюрократизм, хабарництво і криміногенна обстановка, відсутність відповідної інфраструктури. Саме через це й досі не було реалізовано жодного значного спільного економічного проекту. Те, що не існує спільних банків, незначною є кількість українсько-польських підприємств, повільний розвиток торгівлі засвідчують невідпрацьованість механізмів економічних зв’язків між двома країнами.

Удосконалення та перегляду потребує реґіональна та транскордонна співпраця, співробітництво в рамках єврореґіонів. Головні проблеми тут – брак фінансів, нерозвиненість місцевого самоврядування та відсутність імплементації принципу субсидіарності на Україні, брак інформаційної політики в цій галузі, погана інфраструктура. У цьому відношенні варто вивчити досвід єврореґіонів, створених на західних кордонах Польщі та досвід єврореґіону «Буг», співпраця між членами якого розвивається досить активно.

Перспективи економічних взаємовідносин Польщі й України широкі й цікаві. Але Україні необхідно провести значні зміни в умовах діяльності бізнесу, а Польщі – виявляти більшу зацікавленість українським ринком. Основи для розвитку подальшого співробітництва непогані. Декілька років поспіль зростають взаємні торгові обороти. Конкретні плоди, контракти і торгівельні угоди, повинні принести такі ініціативи, як виставки, промоції та ярмарки, реалізація спільних проектів, а особисті контакти підприємців будуть додатково зміцнювати господарські зв’язки між Україною та Республікою Польща. Хоча й поволі, починає розвиватись туризм.

Торкаючись українсько-польської гуманітарної співпраці, варто відзначити існування негативних стереотипів у свідомості обох народів, які перешкоджають налагодженню партнерських стосунків на всіх інших рівнях. У цьому відношенні велике значення має діяльність, спрямована на краще взаємопізнання та подолання негативних цих стереотипів. Цьому слугують позитивні публікації в мас-медіа, видання книжок про Україну і Польщу та українсько-польські взаємини, у тому числі перекладів художньої літератури, концерти і виставки українських митців у Польщі і польських в Україні, збереження спільної культурної спадщини. Усе це не здобуло широкої популярності серед українського та польського населення. Проблемним залишається питання повернення культурних та матеріальних цінностей, а також опіка над місцями національної пам’яті. Не достатньо дієвими є і громадські організації, які займаються розвитком співробітництва між Україною та Польщею. Через брак фінансів не реалізуються спільні проекти в галузі охорони довкілля. Не розробленими залишаються питання молодіжного обміну та співпраця між молоддю обох країн.

У випадку України та Польщі важливо також не просто сприяти співпраці між вищими навчальними закладами, слід звернути особливу увагу на такі елементи як політичне навчання, кроскультурне виховання та створення спільних підручників, особливо з історії. Усі ці речі давно присутні у системі освіти Західної Європи, але є певною новинкою для наших держав. Головним об’єктом такої політики є молодь, але не варто забувати й про старші покоління і проводити роботу з ними у цьому ж напрямку.

Для кращого взаєморозуміння між українським і польським народами слід стимулювати діалог між тими, хто впливає на формування громадської думки в обох суспільствах. Необхідно також ширше використовувати і можливості польських громадян українського походження та українських – польського. Вони повинні виступати активними провідниками ідеї якнайтіснішого співробітництва між Україною і Польщею. Зі свого боку, обидві держави мають опікуватися й всіляко підтримувати розвиток національних меншин.

Одним з найуспішніших прикладів реалізації українсько-польської співпраці в гуманітарній сфері є завоювання обома державами права спільно провести європейський чемпіонат з футболу «Євро-2012», однак внутрішньополітичні чинники та невеликі фінансові можливості України та Польщі ускладнюють підготовку до його проведення.

Та, незважаючи на цілий ряд