Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах

Предмет:

Тип роботи:

Стаття

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

проблем, існують об’єктивні перспективи й зацікавленість у подальшому розвитку стратегічного партнерства між нашими державами. Польща використовує стратегічне партнерство з Україною для того, щоб отримати таке становище у європейських та євроатлантичних організаціях, яке б вирізняло її серед інших держав-членів. Для цього Варшава вирішила взяти на себе роль виразника інтересів країн Східної Європи, передусім України. Україна, зі свого боку, партнерство з Польщею має використати для того, щоб вирівняти історичну асиметрію з Росією, здобути членство в європейському та євроатлантичному співтоваристві й сповна реалізувати свій демократичний потенціал.

Отже, ідея українсько-польського стратегічного партнерства має глибоке коріння. В обох державах навіть у найбільш несприятливих історичних ситуаціях завжди існували діячі, що прагнули до мирного співіснування обох народів і взаємовигідної співпраці між ними. Остаточного оформлення ця ідея почала набувати на початку ХХІ ст. Між Україною та Польщею існує співпраця у декількох стратегічних сферах співробітництва – економічній, політичній, соціально-гуманітарній. Проте у цих сферах досить часто існує і велика кількість проблем. Однак це є допустимим для відносин стратегічного партнерства, оскільки вони якраз і повинні допомогти ефективно вирішувати проблеми між обома сторонами.

Наші держави виробили механізми реалізації та координації своїх стратегічних інтересів у різних сферах, і українсько-польські двосторонні відносини відповідають більшості критеріїв стратегічного партнерства, але одним із головних завдань польсько-українських взаємин продовжує залишатись перехід до контролю виконання відповідних механізмів та реалізації досягнутих домовленостей. Стратегічне партнерство між двома країнами повинно постійно підсилюватися взаємодією у рамках постійно діючих міждержавних механізмів, подальшим зміцненням договірно- правової бази двостороннього співробітництва. Адже лише у політичній та військовій сфері ми можемо говорити про налагодження відносин стратегічного партнерства, хоча динаміка і результативність контактів між органами виконавчої влади двох країн потребують серйозного посилення, а гуманітарна та економічна співпраця мають ще цілий ряд суттєвих недоліків. Іншим негативним чинником, що перешкоджатиме активізації відносин України з Республікою Польща та центральноєвропейським реґіоном у цілому, є подальше поглиблення розриву в темпах та результативності реформаторських процесів. Перманентне відставання України від Польщі здатне перетворитися на хронічне, внаслідок чого загалом зменшиться авторитет України як надійного та ефективного партнера.

На заваді налагодження відносин стратегічного партнерства між Україною та Польщею стоять й реґіональні розбіжності українського суспільства щодо проблем зовнішньополітичної орієнтації.

Просування Північноатлантичного альянсу та Європейського Союзу на Схід виявилися чинниками, які суттєво позначилися на українсько-польських стосунках. З одного боку, розширення НАТО і ЄС визначали зовнішньополітичну поведінку України і Польщі, однак, з іншого – від рівня взаєморозуміння між двома державами щодо питань євроатлантичної та загальноєвропейської інтеґрацій залежала швидкість розширення Північноатлантичного об’єднання і просування ЄС на Схід.

Процес розширення ЄС теж здатний суттєво вплинути на перспективи українсько-польського діалогу. І хоча, з одного боку, членство України в цій організації склало б для Польщі конкуренцію за фінансування, інвестиції, ринки збуту спільноти і в цілому увагу з боку впливових країн Заходу. Та, з іншого боку, Польща зацікавлена в українському політичному партнерстві, оскільки Україна перебирає на себе функції «буфера» проти надмірного російського тиску.

Після вступу Польщі до ЄС вона змушена більше уваги приділяти зміцненню і розвитку співпраці саме в цій структурі, найближчим часом це може відвести дещо на другий план польсько-українські стосунки. Тому можливими є певні змін по відношенню до України з боку Польщі, особливо у сфері зовнішньополітичних стосунків.

Українсько-польські взаємини також значною мірою перебували і перебувають у залежності від політики впливових західних країн, а також США і Росії.

Подальший розвиток відносин стратегічного партнерства між Україною та Республікою Польща буде відбуватись на тлі серйозних геополітичних змін у реґіоні Центрально-Східної Європи, що, у свою чергу, вимагатиме від обох країн нового аналізу і висунення нових завдань у поглибленні двосторонніх відносин. Партнерство між нашими державами може стати ще міцнішим або бути знівельованим.

Підтримка і розвиток нинішнього рівня партнерства між Україною і Польщею значною мірою залежить від збереження нинішніх політичних контактів, зміцнення суспільного діалогу, а також успіху реформаторської політики в Україні. Але, незважаючи на низку проблем, Республіка Польща є вигідним і корисним партнером для України, і відносини з цією країною мають непогане підґрунтя та перспективу для розвитку.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА:

Бахманн К. Україна, Польща та дебати про майбутнє ЄС. Чи польський міст провадить в нікуди? // Україна. Росія, Білорусь: три проекти. Незалежний культурологічний часопис «ї». – 2000. – № 18. – С. 14-23.
Бжезінський З. Україна й Польща в контексті європейської інтеґрації // Стратегічна панорама. – 1998. – № 3-4. – С. 26-29.
Боренько Я. Невдала імітація, або Європейська макроідея в польсько-українському мікропросторі // «ї». – 2002. – № 22. – C. 12-20.
Бурант С. Україна і Польща: до стратегічного партнерства // Політична думка. – 1997. – № 3. – С. 99-111.
Васильєв Д., Чекаленко Л. Українсько-польські відносини наприкінці ХХ ст. // Нова політика. – 1998. – № 4 (18). – С. 13-17.
Возняк Т. Моделі польсько-українського співіснування: ретроспектива та перспектива // «ї». – 1997. – № 11.
Гайдуков Л., Александрова Т. Геополітичний чинник у становленні та розвитку відносин України та Республіки Польща // Міжнародна науково-практична конференція «Геополітичне майбутнє України» 19-20 березня 1998 р. – Київ: Дипломатична академія наук при МЗСУ. Інститут міжнародних відносин Національного університету ім. Т. Шевченка, 1998. – С. 87-92.
Глібов В., Горун Д. Українсько-польські взаємини в пострадянський період // Політика і час. – 1997. – № 5-6. – С. 15-21.
Євроатлантичний вибір і система національної безпеки України і Польщі (матеріали «круглого столу») // Економічний часопис. – 2000. – № 10. – С. 3-26.
Засади стратегічного партнерства (матеріали «круглого столу») // Політика і час. – 2001. – № 1. – С. 84-92.
Засади стратегічного партнерства (матеріали «круглого столу») // Політика і час. – 2001. – № 2. – С. 26-36.
Засади стратегічного партнерства (матеріали «круглого столу») // Політика і час. – 2001. – № 3. – С. 40-52.
Зеленько Г. Навздогінна модернізація: досвід Польщі та України. – Критика, 2003. – 215 с.
Зєльке К., Глапінський А. Україна і Польща після розширення НАТО: геополітичний вимір // Політична думка. – 2000. – № 1. – С. 101-110.
Batowski H. Z polityki mi^dzynarodowej XX wieku. – Krakow, 1979. – 464 s.
Brzezinski I. Polish-Ukrainian relations: Europe’s Neglected Strategic Axis // Survival. – 1993. – S. 1825.
Brzezinski I. Polska i Europa, Ukraina // Przegl^d polityczny. – 1994. – № 23. – S. 72-76.
Brzezinski Z. Ukraine’s Critical Role in the Post-Soviet Space // Ukraine in the World. Studies in the International Relations and Security Structure of a Newly Independent State / Ed. by L. Hajda. – Cambridge, 1998. – Р. 3-8.
Burant S. International Relations in a Regional Context: Poland and its Eastern Neighbors – Lithuania, Belarus, Ukraine // Europe-Asia Studies. – 1993. – Vol. 45, №. 3. – P. 395-418.
Burant S. Poland, Ukraine, and the Idea of Strategic Partnership. – Pittsburgh: The Center for Russian and East European Studies, 1999. – 45 p.
Cziomer E., Zyblikiewicz L. Zarys wspotczesnych stosunkow mi^dzynarodowych. – WarszawaKrakow, 2001. – 366 s.
Kronika stosunkow mi^dzynarodowych Polski. Ukraina // Rocznik Polskiej Polityki Zagranicznej 1999. – 2000. – S. 366-367.
Krzeminski A. Partnerzy niepetnokaloryczni // Polityka. – 2001. – № 29. – S. 3-10.
Madera A. Polska Polityka Zagraniczna. Europa Srodkowo-Wschodnia 1989-2003. – Krakow, 2003. – 328 s.
Surmacz B. Wspotczesne stosunki polsko-ukrainskie. Politologiczna analiza traktatu o dobrym s^siedztwie – Lublin: Wydawnictwo Uniwersytetu Marii Curie-Sktodowskiej, 2002. – 267 s.