Стратегія розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури

Розглянута низка проблем та чинників, які негативно відображаються на конкурентноздатності сільськогосподарських товаровиробників як учасників аграрного ринку, серед яких особливо виділяється рівень забезпечення інвестиційними ресурсами. Оцінка інвестиційного середовища показує, що інвестиційний попит у 2000 році в аграрному секторі економіки області був забезпечений приблизно на 14%, 87, 4% інвестиційних ресурсів формувались за рахунок власних фондів підприємств; в порівнянні з 1996 роком частина прибутку с. -г. підприємств, що спрямовувалася на інвестування, скоротилась в 2000 році на 81, 2%. В цілому інвестиційна ситуація в аграрному секторі Сумської області досягла критичної ситуації.

Незважаючи на невирішені проблеми, в останні роки з'явилися певні ознаки стабілізації в економіці аграрного сектору регіону. Так рівень виробництва товарної продукції в розрахунку на 100 га с. -г. угідь зріс в 2000 році, в порівнянні з 1996 роком, в 1, 8 рази. Норма прибутку (розрахована по статутному капіталу) склала 47%, рівень рентабельності 19, 6%; обсяги валового і чистого доходу зросли, відповідно, у 3, 4 та 2, 4 рази. Появу тенденцій стабілізації економіки аграрного сектору регіону, при умові вирішення вищезгаданих проблем сільсгосптоваровиробників, можна вважати важливим фактором сприяння подальшому розвитку регіонального аграрного ринку.

Оцінка якісного складу учасників регіонального аграрного ринку показала, що: 40 – 60% продукції, яка реалізується на регіональному аграрному ринку, поставляють сільськогосподарські підприємства, які з'явилися в процесі реструктуризації КСП; фермерські господарства постачають на ринок від 3 до 7% продукції; особисті господарства постачають до 94% картоплі, 71, 8% м'яса всіх видів, 55, 6% молока;

Важливою структурною зміною на агропродовольчому ринку регіону є: диверсифікація каналів збуту, зміни в продуктових ланцюгах, поява нетрадиційних каналів збуту. В таблиці 1 показані зміни в каналах збуту сільськогосподарської продукції в 2000 році, у порівнянні з 1990 роком. Ці зміни відображають процеси реструктуризації регіонального аграрного ринку. Звертає на себе увагу руйнація оптового ринку, який практично “сповз” до роздрібного (зараз в області працює 46 продовольчих ринків, серед яких лише 2 умовно можна віднести до оптових).

Проаналізовано рівень інфраструктурного забезпечення аграрного регіонального ринку, стан розвитку окремих складових інфраструктури. Зараз в області функціонує біля 3000 структур, які можна віднести до інфраструктури. Серед них “Сумиагропромбіржа”, 11 торгових домів, 230 фірмових магазинів, 113 посередницьких фірм, 86 підприємств оптової торгівлі, 18 продовольчих баз, 1924 спеціалізованих заготівельних пунктів. 23 фірми займаються посередницькою діяльністю в зовнішньоекономічній сфері. Кількість підприємницьких структур, які працюють на агропродовольчому ринку області збільшилась в 2001 році, порівняно з 1996 роком, майже в 2 рази.

Окремо проаналізовано стан біржового ринку регіону, склад його учасників, організаційна структура і інфраструктура біржового ринку, центральною ланкою якого є ТОВ “Сумиагропромбіржа”. В 2000 році 40, 8% угод українського біржового ринку зерна було укладено саме на цій біржі. В 2001 році кількість укладених на біржі угод в чотири рази перевищувала аналогічний показник 1999 року (рік заснування “Сумиагропромбіржі”) ; ліквідність біржових операцій склала 57, 9% (30, 2% у 1999 р.). Вивчені проблеми біржового регіонального ринку, до числа яких належать: мала питома вага форвардних контрактів (2% загальної кількості угод на сільськогосподарську продукцію) ; низька питома вага сільськогосподарської продукції, що реалізується через біржу (7% від загального обсягу реалізації) ; відсутність інформаційно-комунікаційних технологій необхідного рівня та програмного, технічного та методичного забезпечення систем моніторингу цін і ринкового аналізу тощо.

Аналіз аукціонної торгівлі як форми оптового продажу дозволяє зробити висновок про те, що дотепер аукціони не стали постійно діючим елементом інфраструктури, а їх подальше проведення потребує великої організаційної роботи і вдосконалення механізмів їх проведення. Оцінка проведення ярмарків та виставок, які є ще одним елементом інфраструктури аграрного ринку регіону, свідчить про досить вузьку сферу їх діяльності. Однією з причин такого становища є нерозвиненість рекламного аспекту і комерційної спрямованості в діяльності виставок, а також відсутність сервісних послуг. Не відповідають вимогам ринку і інші елементи інфраструктури: роздрібна ринкова торгівля, сервісні кооперативи, кредитні спілки тощо. Загалом, стан розвитку інфраструктури регіонального аграрного ринку оцінюється як вкрай незадовільний. Однією з причин цього є відсутність стратегічної регіональної політики щодо формування та розвитку аграрного ринку.

В зв'язку з цим проаналізовано напрямки регіональної політики адміністративних органів області щодо механізмів функціонування аграрного ринку; надана оцінка регіональній аграрній політиці, розглянуті механізми і форми регулювання ринку та нормативні акти обласної адміністрації щодо проблем аграрного ринку. Узагальнені елементи системи регулювання аграрного ринку, надані пропозиції відносно сфер регулювання, які повинні знаходитись виключно в компетенції регіональних органів державної влади. До них відносяться: створення регіональної інформаційної системи і системи цінового моніторингу; розробка механізмів державних правових гарантій виконання контрактів; адаптація антимонопольного регулювання до реалій сьогодення тощо.

В третьому розділі – Вдосконалення механізмів формування та розвитку регіонального аграрного ринку в умовах стабілізації економічних відносин – розроблена концепція регіональної політики щодо розвитку аграрного ринку, головна ідея якої – створення нової моделі регіонального аграрного ринку, включає в себе 75 заходів, згрупованих в