Стратегія розвитку регіонального аграрного ринку та його інфраструктури

Значна увага приділена удосконаленню механізмів контрактації, пропонуються наступні шляхи вирішення проблем контрактації: опрацювання і введення форвардних, ф'ючерсних, опціонних контрактів; розвиток клірингової системи; перехід на електронну форму біржових торгів; створення фондової секції на “Сумиагропромбіржі”; впровадження механізмів іпотечного кредитування; інше. Кожен з означених вище напрямків детально обґрунтований. Удосконалення, розвиток і впровадження нових механізмів взаємовідносин між учасниками регіонального аграрного ринку сприятиме формуванню нової моделі регіонального ринку, яка забезпечить вихід на світовий аграрний ринок і буде найбільш сприятливою для всіх учасників ринку.

 

 

1. Аграрний регіональний ринок є важливою складовою частиною національного аграрного ринку, від ефективного функціонування якого залежить продовольча безпека регіону і країни в цілому. Стан розвитку регіонального ринку визначає результативність аграрної реформи та потенціал сталого розвитку АПК регіону. Регіональний аграрний ринок створює умови для вільного руху сільськогосподарської продукції за прозорими схемами в конкурентному середовищі, а також для підвищення рівня прибутковості головних учасників ринку – сільгосптоваровиробників. Прискорення формування регіонального аграрного ринку, розвиток інфраструктури і ефективних механізмів взаємодії відповідає інтересам всіх його суб'єктів.

2. Створення і розвиток інфраструктурної складової регіонального аграрного ринку є важливим завданням регіональної аграрної політики, вирішення якого сприятиме появі нових ринкових механізмів, що дозволять значно ефективніше організувати процес купівлі-продажу сільськогосподарської продукції, сформувати еквівалентні об'єктивні ціни, забезпечити балансування попиту і пропозиції на аграрному ринку.

3. Оцінка стану розвитку аграрного ринку, здійснена на прикладі Сумської області, підтверджує висновок про низький рівень розвиненості регіональних аграрних ринків та недостатню забезпеченість учасників ринку об'єктами інфраструктури. Інтегрований показник розвитку інфраструктури аграрного ринку Сумської області в 5 разів нижче його необхідного прогнозованого значення. В каналах збуту сільськогосподарської продукції значно скоротилася питома вага великого та середнього опту (з 90% у 1990 році до 36% у 2000 році), збільшився відсоток продукції, що реалізується населенню в рахунок оплати праці (з 4% у 1990 році до 19% у 2000 році). Не набув сталих тенденцій розвиток горизонтальної структури регіонального аграрного ринку, а саме ринків зерна, цукру, соняшника тощо. Практично відсутні в інфраструктурі регіонального аграрного ринку сервісні кооперативні утворення; не діють такі напрямки оптової торгівлі як виставки-ярмарки та аукціони. Біржовий ринок регіону, найбільш розвинена інфраструктурна підсистема аграрного ринку, потребує оновлення форм контрактації, більш високого рівня інформаційного забезпечення, більш прогресивних технологій здійснення торгів. У 2000 році на біржовому ринку було реалізовано лише 7% загальної кількості товарної сільськогосподарської продукції. Механізми, що діють на регіональному аграрному ринку, поки що не забезпечили прозорості процесу купівлі-продажу, рівномірності доходів учасників ринку.

4. Недостатньо міцні позиції займають на регіональному аграрному ринку безпосередні виробники продукції – сільськогосподарські підприємства всіх форм власності, представлені 635 новими підприємствами, що виникли замість КСП, 805 селянськими (фермерськими) господарствами і майже 264 тис. ОПГ (особистими підсобними господарствами). Це зумовлено обмеженим попитом на сільськогосподарську продукцію, нерозвиненістю ринкової інфраструктури, низькою купівельною спроможністю населення, нестійким фінансовим станом с. -г. підприємств, технічною деградацією аграрного сектору, нестачею інвестиційних ресурсів, низькою конкурентоспроможністю та низкою інших чинників. Слід відзначити окремі позитивні тенденції, які сприяють можливим покращенням стану сільгосптоваровиробників на регіональному аграрному ринку. Вони пов'язані з завершенням приватизаційного етапу реформування, зміною відносин власності, певною стабілізацією економіки аграрного сектору регіону. В 2000 році 54% сільгосппідприємств досліджуваного регіону отримали по результатам діяльності прибутки, середній рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва склав 19. 6%. Подальшому закріпленню фактору сталості в сільгоспвиробництві сприятимуть завершення аграрної і економічної реформ АПК регіону, зміни маркетингової стратегії і тактики сільгосптоваровиробників, створення інфраструктурної мережі аграрного ринку та формування нової системи взаємовідносин між його учасниками.

5. Регіональна політика щодо розвитку аграрного ринку є одним з головних чинників його подальшого ефективного функціонування. Метою регіональної політики повинно стати формування принципово нової моделі регіонального аграрного ринку. Концепція регіональної політики повинна враховувати тенденції розвитку світового сільського господарства та світових аграрних ринків. В дослідженні пропонується проект “Концепції регіональної політики щодо розвитку аграрного ринку”, який має комплексний характер і містить в собі визначені дії регіональних органів влади на середньострокову перспективу розвитку аграрного ринку. Концепція визначає систему пріоритетів регіональної політики. Передумовою впровадження нової концепції регіональної політики є стабілізація економіки аграрного сектору.

6. Визначення окремих напрямів розвитку інфраструктури регіонального ринку має бути пов'язаним з використанням структурно-функціонального принципу її формування, який базуються на створенні багаторівневої розподільної системи просування сільгосппродукції і продуктів її переробки до споживачів. Для визначення кількості об'єктів інфраструктури є доцільним