Структурна перебудова національної економіки

До недоліків функціонування ВЕЗ і ТПР слід віднести: спотворення конкуренції на внутрішньому ринку України внаслідок нерівних умов для суб’єктів ВЕЗ і ТПР у порівнянні з іншими суб’єктами господарювання; незначну частку іноземного капіталу в сукупних обсягах інвестицій; недостатній рівень результативності застосування спеціального режиму як інструменту соціально-економічного розвитку депресивних регіонів; незабезпечення експортної спрямованості інвестиційних проектів, які реалізуються у ВЕЗ і ТПР.

В 2004 – 2013 роках діяльність держави щодо створення нових та функціонування діючих СЕЗ (ВЕЗ) і ТПР характеризується непослідовністю та періодично досить серйозним тиском в залежності від того, який уряд знаходиться при владі, яку спрямованість економіки він сповідує і чиї інтереси відстоює.

Було введено мораторій на створення нових і розширення діючих спеціальних (вільних) економічних зон, технологічних парків та спеціальних режимів інвестиційної діяльності на окремих територіях, а також реєстрацію нових інвестиційних проектів. Це підриває сприятливий інвестиційний імідж України. Тому в подальшому інвестиційні проекти в зонах та територіях пріоритетного розвитку не з’явились, тим більше, що закони про державний бюджет на конкретний рік теж не були сприятливими до територій з особливим статусом. Крім того, інвестори почали згортати попередньо затверджені проекти. Якщо суб’єкта підприємництва ВЕЗ позбавити пільг, він (інвестор) направить свої капіталовкладення в іншу країну, а державний бюджет в перспективі буде позбавлений надходжень. Але головне – це падіння іміджу України на міжнародній арені, в тому числі іміджу держави з привабливим інвестиційним кліматом. У цілому було втрачено ще один важіль ефективного соціально-економічного розвитку.

Базовим документом для розвитку міжрегіональних прикордонних зв’язків є «Європейська рамкова конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади», підписана в Мадриді 21 травня 1980 р. Угоди, які укладаються на базі даної конвенції, повинні відповідати наступним критеріям: повноваження регіонів щодо ініціатив прикордонних взаємин витікають з надання їм прав і можливостей в межах міждержавних взаємин; ініціативи та зв’язки з міжрегіональних взаємин не включають ті, що підпадають під юрисдикцію держав; місцеві спільноти самі відповідають за свої зобов’язання без негативного ефекту для міжнародних зобов’язань держав.

Правове підґрунтя транскордонному співробітництву створюють ратифікована Україною Європейська Хартія місцевого самоврядування (1985 р.) та Декларація про транскордонне співробітництво в Європі (1989 р.), що мають позитивний вплив на процес розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів, здійснення реформи місцевого самоврядування в Україні, сприяння подальшому удосконаленню правових механізмів співробітництва між органами місцевого самоврядування прикордонних регіонів.

Крім того, перспективи розвитку ринку Європейського Союзу, згідно з рішеннями Другої та Третьої Панєвропейських конференцій, пов’язують з розширенням так званих «Крітських коридорів», головні магістралі яких проходять по прикордонних районах України, що породжує додаткові проблеми, які мають бути вирішені згідно з проголошенням напрямку на євроінтеграцію. Такий підхід вимагає переходу до загальноприйнятих в Європейському Союзі взаємин прикордонних регіонів.

Юридичним підґрунтям розширення прикордонного співробітництва стала Комплексна програма розбудови державного кордону, затверджена Указом Президента України від 16 грудня 1993 року. Активно в напрямку транскордонного співробітництва владні структури почали працювати на початку 2000-х років. Прийнятий 24. 06. 2004 р. Закон України «Про транскордонне співробітництво» (останні зміни здійснені 02. 12. 2012 р.) передбачав урегулювання головних економічних, правових та організаційних засад, а також розширення повноважень органів місцевої виконавчої влади і місцевого самоврядування та фінансово-кредитну підтримку розвитку транскордонного співробітництва.

Процес конкретного створення єврорегіонів, як реальної і основної частини транскордонного співробітництва, розпочався в Україні у 1993 році. На даний час в тій чи іншій мірі ефективно діють 6 єврорегіонів: «Карпатський», «Буг», «Нижній Дунай», «Верхній Прут», «Дніпро» та «Слобожанщина». Територія, яка входить до складу єврорегіонів, становить 33, 9% загальної площі. Тут мешкає понад 28% населення.

Однією з головних цілей створення єврорегіону є посилення інвестиційної привабливості його учасників. Схема суб’єктів фінансово-інвестиційної діяльності наведена на рис. 11. 3. Доцільно звернути увагу на реальну можливість значного посилення зовнішньої складової інвестицій, запозичень з інших країн, у тому числі учасників єврорегіону.

Рис. 11. 3. Схема суб’єктів інвестиційної діяльності єврорегіону

Разом з інвестиціями існує значна кількість інших важливих напрямків прикордонного співробітництва: торгівля – створення зони вільної торгівлі, гармонізація законодавств країн з цього питання; фінанси, економіка, статистика – створення стабільної уніфікованої бази для підприємств, а також бухгалтерського обліку і звітності; транспорт – впровадження нової техніки та сучасних технологій організації перевезень; митниця – транскордонне співробітництво, боротьба з «відмиванням» грошей та наркобізнесом; охорона навколишнього середовища – гармонізація природоохоронного законодавства, розробка єдиної програми захисту навколишнього середовища, що пояснюється спільністю природо-кліматичної зони та проблем радіаційного забруднення; енергетика, енергоносії, сировинні матеріали – узгодження питань щодо їх отримання і використання.

Доцільно звернути увагу на ще один аспект транскордонного співробітництва. Воно дає змогу вирішити конкретні економічні та соціальні питання безпосередньо для прикордонних областей, зокрема поступово долати нижчий рівень економічного розвитку цих периферійних територій, який був історично зумовлений наявністю політичних кордонів і економічних перешкод. У свою чергу, процеси транскордонного співробітництва допомагають вдосконалити європейську інтеграцію з точки зору активного залучення прикордонних територій сусідніх країн до економічних та політичних відносин у європейському співтоваристві.

 

 

Охарактеризуйте довгострокові зміни структури національної економіки через оновлення технологічного способу виробництва.

В чому полягає суть теорії «довгих хвиль» М. Кондратьєва?

Розкрийте 7 технологічних укладів (хвиль) у світовій економіці.

Надайте ситуацію та тенденції розвитку в Україні щодо технологічних укладів.

З’ясуйте основні перешкоди високотехнологічного розвитку України.

В яких двох аспектах слід розглядати структурну перебудову в державі?

Роз’ясніть поняття структурної перебудови національної економіки.

Назвіть основні складові стратегії розвитку держави.

Значення яких галузей і комплексів підвищує потреба в нарощуванні технологічного потенціалу?

В чому полягає інноваційність розвитку сільського господарства?

Визначте роль модернізації сфери послуг в розвитку економіки.

Які основні принципи креативної економіки Ви знаєте?

В результаті чого в Україні має посилитись розуміння значущості категорій «інноваційний розвиток», «творча праця», «людський капітал»?

Роз’ясніть світовий досвід розвитку кластерних структур.

Надайте інформацію щодо ступеня кластеризації економіки України.

З’ясуйте класифікацію кластерів за георгафічним принципом.

Покажіть переваги та недоліки вільних економічних зон і територій пріорітетного розвитку.

В якому стані знаходяться ВЕЗ та ТПР в Україні на сучасному етапі?

Надайте юридичне підгрунтя розширення прикордонного співробітництва.

Які єврорегіони в Україні Ви знаєте і де вони знаходяться?

 

Зв’язок структурних характеристик національної економіки та рівня її конкурентоспроможності.

Інноваційна складова структурної трансформації національної економіки.

Структурна перебудова національної економіки: проблеми та перспективи.

Розвиток економіки України під впливом структурних зрушень.

Реалізація структурної політики у системі регулювання національної економіки.

 

Теорія «довгих хвиль» М. Кондратьєва:

а) сприяє технічному прогресу;

б) визначає інноваційний розвиток;

в) обргунтовує зміни технологічних укладів;

г) вирішує проблеми інноваційного розвитку.

 

Цикли М. Кондратьєва охоплюють період:

а) сторічний;

б) 45-60 років;

в) 20-25 років;

г) 5-7 років.

Продукція 6-го технологічного укладу в Україні становить:

а) 0, 1%;

б) 5%;

в) 15%;

г) понад 30%.

Стратегічна умова структурної перебудови:

а) опора на науково-технологічні досягнення;

б) використання кадрового потенціалу;

в) досвід минулих періодів;

г) допомога міжнародних фінансових організацій.

 

Найбільш раціональний шлях структурної перебудови:

а) відновлення військово-промислового комплексу;

б) розвиток сировинних галузей;

в) утворення транснаціональних корпорацій;

г) зміни інноваційного характеру.

 

Першочергове завдання структурної перебудови:

а) аналіз економічного потенціалу;

б) розвиток сфери послуг;

в) розробка та реалізація стратегії розвитку;

г) фінансове забезпечення.

 

Сучасні технології у сільському господарстві в Україні в основному:

а) освоєні;

б) не використовуються;

в) дають ефект;

г) обмежуються рослинництвом.

Найбільший експортер креативної продукції:

а) США;

б) Китай;

в) Європейський Союз;

г) Японія.

 

В Україні закони щодо створення кластерів:

а) достатні;

б) потребують доопрацювання;

в) відповідають міжнародним вимогам;

г) не існують.

На сьогодні в Україні наявні:

а) 6 єврорегіонів;

б) єврорегіони в кожній області;

в) 20 єврорегіонів;

г) підготовчі документи щодо створення єврорегіонів.