+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
81
Мова:
Українська
подібних йому і зазнає розрізнення за
родами у складі синтаксичних конструкцій з дієсловом-присуд-
ком, напр.: «Вчора на Україну з робочим візитом прибула
міністр закордонних справ Канади...» (з газ.); «Із власти*
вою їй м'якістю професор сказала...» (з газ.); «У дискусії
за круглим столом взяла участь кандидат філологічних на*
ук Ольга Андріївна Коломіець..\$ (журн.)г «Уроки з
народознавства вела етнограф В. Т. Чайковська» (журн.).
Вираження грамеми роду за допомогою синтаксичних
засобів стало ознакою структури мови і закріпилося
граматичною моделлю «іменник+дієслово», передане формою минулого часу. Засобом вияву родової віднесеності є власні назви, займенники. їхня присутність компенсує потребу
в розрізненні грамем роду тоді, коли присудок виражений
дієсловом теперішнього або майбутнього часу» напр.і
«...іде апробація вітуриду... під керівництвом професора
А Ф. Романової» (з газ.); «Пояснення дає директор
заводу... сам за спеціальністю інженер-машинобуоівник*
(А. Носенко).
Незмінювані іменники, у функції узагальненої особи
простежуються на першому ступені генералізації коли
здійснена номінація особи як конкретного індивіда, напрд
«Маринка-конферансьє оголошувала номер за номером»
(з газ.); «Вайлуватий конферансьє неквапом з'явився з-за
лаштунків» (І. Вільде). Маркером для розрізнення
найменувань жіночої статі служать дієслова, власні назви,
займенники, зрідка прикметники. Відсутній зв'язок з
відмінковими формами утверджує синтаксичний спосіб мовного
відтворення родових грамем, що вносить у структуру
мовних знаків риси аналітизму.
На другому ступені генералізації іменник-маскулізм,
замість функції виділення особи-діяча з ряду подібних
йому, стає наЗвою-характеристикою, у його реченнєвому
вжитку з'являється відтінок оцінності, зумовлений
переходом маскулізма з позиції підмета або додатка на пози-
1 Функцію узагальнення виконує частина іменників «спільного»
роду, але маркованих граматичним жіночим родом, напр.: «Листи дов«
тождані приніс листоноша» (І. Нехода); «Листоноша чорноброва носить
вісточки-листи» (А. Малишко).
цію присудка, напр.: «Тамара Севернюк — лауреат премії
ім. Кузьми Голкіна» (з газ.); «Доктор медичних наук
А. Ф. Романова — провідний гематолог, один з небагатьох
визначних спеціалістів із захворювань крові» (з газ.).
Додатково сему оцінності у назвах-характеристиках формує
прикладка, виражена маскулізмом, напр.: «Якщо понад
15 % службовців потерпає в приміщенні від захворювань,
треба вживати заходів, радить Ян Столвік, епідеміолог...»
(з газ.).
Характеризуючу роль виконують сполучення маскуліз-
ма і власної назви, напр.: «Моя колега Тамара
Севернюк— така ж, як це життя...» (з газ.).
Маскулізм третього ступеня узагальнення позначає
типового представника відповідної категорії осіб, який
поєднує в собі її характерні особливості, формуючи у
вислові поняття множинності. У синтаксичній структурі речення
йому належить роль підмета або додатка (прислівного
члена), зрідка — неузгодженого означення. Можливі при
ньому допоміжні слова-атрибути подають додаткову
інформацію до Повідомлюваного, але граматичної функції
не виконують, «розщеплення» ними форми іменника
«спільного» роду не відбувається, напр.: «Учений агроном- еколог вирішуватиме три групи питань: охорона грунтів, охорона рослин, вирощування екологічно чистої
продукції...» (Вісник АН України); «Лікар, адвокат, інженер може винайти в глибинах життя, у тайниках природи ще одну якусь невідому тайну» (Г. Хоткевич); «Не так давно лікар-терапевт мав широку сферу діяльності й не обмежувався лікуванням конкретної патології» (журн.); «Участь у спортивній діяльності лікаря-психолога, психогігієніста
настільки очевидна, що потрібно подбати про їх
підготовку» (журн.); «Агронома називають технологом поля»
(журн.); «На підприємствах існує посада інженера з
техніки безпеки» (з газ.).
В окремих випадках вказівка на стать може
виражатися лексемою, що нейтралізує родову ознаку маскулізма,
залишаючи за ним тільки функцію назви особи за
видом діяльності, напр.: «Дівчина-інженер господарським
оком оглянула нескладне майно вишки» (М. Трублаїні);
«Не можна не згадати, що в нашій'музиці працює
талановита жінка-композитор...» (з газ.). Використання лексем
у ролі виразників граматичного значення роїіу4 свідчить
про граматикалізацію лексичних одиниць *.
1 Тут наявна асиметрія структури в мові, коли лексичне і
граматичне значення слова виражені окремо.
ФЕМІНАТИВИ
Серед іменників «спільного» роду окрему групу
морфологічних одиниць утворюють словоформи, які потенційно
є виразниками чоловічої або жіночої статі, а в структурі
мови марковані граматичним жіночим родом, що й
зумовило їх назву (лат. \етіпа— жінка), напр.: просторіка,
замазура, ненажера, невмивака, хапуга, нероба, невдаха,
плакса, нечема, нахаба, непосида, нездара, хитрюга,
ябеда, варивода, забіяка, всезнайка тощо. Позбавлені
структурно-морфологічних засобів вияву родової віднесе-
ності, вони називають неозначену за статтю особу, тобто
є нейтралізованими формами. Рід подібних найменувань
виражається «поза» даними слів, тобто аналітично:
флексією дієслова-присудка або флексією залежних від нього
слів у ролі означення, напр.: «Не знав сіромаха, що
виросли крила, що неба достане, коли полетить» (Т.
Шевченко); «Та вона [Хима] тут видає із себе тихоню» (Панас
Мирний); «І такий вже тихоня: хоч проти шерсті його
гладь» (М. Кропивницький}; «Почвалала «сіромаха»
Скільки видно через брід» (С. Олійник). Іноді грамему
роду дозволяє визначити тільки контекст, напр.: «З-за
паркана вибігла немолода жінка, кинулась до замазури: