+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
81
Мова:
Українська
змій — змія, птах — птаха,парасоль — парасоля, плацкарт — плацкарта, свердел — свердло, округ — округа, верховод — верховода. Переважно чоловічого роду іменники собака, друзяка, коняка, звірюка. У середньому або чоловічому роді вживаються іменники забудько, ледащо, незнайко, громию, здоровило, хлопчисько. То в жіночому роді, то в чоловічому бувають іменники купічь,харч, продіч (проділь). Іменник біль у чоловічому й жіночому роді розрізняється значенням. Біль (страждання) чоловічого роду: «А все те — злотні виламані зуби. Обручки й діаманти — скарб загуби, 3 гробовищ винюханий та з ярів. Біль, що горів,та не перегорів!» (Д. Павличкр). Іменник біль у жіночому роді виражає опредмечену ознаку (білість): «Діброва смутная вже листячко ронила, додолу у журбі клонилася чолом; Зима, скрадаючись, повіяла крилом і снігом — біллю білою — ії покрила»(О. Пчілка).
ДОД. До лекції №3
Іменники спільного роду
МАСКУЛІЗМИ
Маскулізми, які дослідники називають словами
«спільної статі, двородовими лексемами, у східнослов'янському
мовознавстві відносять до іменників «спільного» роду,
тому що розмежування статі не закладене в форму слова;
з цим терміном пов'язане вживання назв
соціально-активних осіб чоловічої статі для позначення осіб жіночої
статі. Назва «маскулізм» походить від лат. тазсиїіпиз —
чоловічий і зумовлена тим, що іменники мають форму,
марковану граматичним чоловічим родом, але позначають
осіб обох статей. Набір, лексичних значень іменників
«спільного» роду вміщає назви офіційних,
адміністративних, посадових осіб: президент, прем'єр-міністр, посол,
дипломат; назви учених ступенів і звань: кандидат або
доктор наук, доцент, науковий співробітник, професор;
назви осіб за військовими спеціальностями: лейтенант,
капітан, майор, офіцер; соціально-оцінних характеристик:
член уряду, профспілковий діяч, лауреат, депутат.
Утворення такого типу назв сягає тих часів, коли потреба
парних найменувань жіночого роду не диктувалася
виробничою зайнятістю, іменники позначали особу взагалі, без
вказівки на стать. \3 подальшим суспільним розвитком,
коли застосування жіночої праці розширилося частина
іменників, не змінюючи зовнішньої форми слова,
паралельно стала виражати грамему жіночого роду, пор.:
«Михайло Пилипчук, інженер-будівельник з Миколаєва,
активно залучився до політичного життя» (з газ.); «Лариса,
інженер-будівельник, протягом тривалого часу працювала
на будовах Сибіру» (з газ.); «Єдина в світі жінка-керів-
ник військового відомства, міністр оборони Фінляндії Елі-
забет Рен дала інтерв'ю «Собеседнику»» (журн.);
«Верховна Рада республіки затвердила першим міністром
оборони України командуючого повітряною армією
Морозова /С. Я,» (з газ.).
Семантична переорієнтація на особи жіночої статі при
збереженні зовнішньої, ідентичної, граматичної форми
яплинула на структуру родової парадигми, зокрема на
інтенсивність формування парних протиставлень і
конкретизацію їх компонентів. Специфіку сформованих бінарних
протиставлень становлять привативні відношення, ознакою
яких є сильний, маркований член і його
формально-граматичний корелят, позбавлений поза контекстом ознак
грамеми жіночого роду, напр.: лікар (чол. р.)—лікар
Тернова Павлина Василівна (жін. р.), депутат
запропонував (чол. р.)—депутат запропонувала (жін. р.).
Відтворення синтаксичними засобами граматичного значення
протилежної статі фіксує тенденцію мови до симетрії
форми і змісту, оскільки структура компонентів привативної
Опозиції вказує на асиметрію граматичної семантики
(грамеми чол. і грамеми жін. роду) і словоформи, яка є її
виразником.
Розрізнення грамем у межах однієї лексеми є
нереальним. На морфологічному рівні іменники-маскулізми з тотожною формою вираження родової віднесеності кваліфікуються граматичними омонімами. У жодній словоформі, за твердженням О. І. Смирницького, не можуть поєднуватися дві категоріальні форми однієї й тієї ж категорії: не може бути одночасно двох відмінків, двох чисел і т. ін.1 Наявність омонімічних форм проектується семантичною
функцією маскулізмів — позначати особу-діяча, родостате-
ва диференціація якої не передбачена: іменники
позначали особу взагалі, без вказівки на стать. Особливість
змісту іменників, маркованих граматичним чоловічим родом,
йолягає в їх семантичній співвіднесеності з двома
денотатами навколишньої дійсності, здатності цих мовних знаків
Відтворювати в мові тотожні а суспільним призначенням
різні реальні об'єкти. Граматична омонімія виникла
внаслідок збігу однакових функцій слів, які грунтуються на
однотипних характеристиках позначуваних ними реалій.
У категорії іменника виділення маскулізмів в окрему
групу морфологічних одиниць зумовлене тією роллю, яку
вони виконують: називають не конкретну, а узагальнену
особу, здійснюючи цей процес одночасно з професійною
номінацією. Відтворюючи в контексті сему узагальненої
особи, вони не виявляють однаковою мірою цієї функції,
а демонструють поступовий перехід від часткового до
повного підпорядкування окремих явищ загальному
принципові, тому генералізація (узагальнення) у маску-
лізмах має три ступені і залежить від синтаксичної ролі,
яку вони виконують у реченні. Генералізація першого сту-
1 Смирницкий А. Я, Синтаксис английского языка. М., 1957. С. 9.
пеня передбачає ситуацію, де діє не особа взагалі, а кон*
кратний індивід. Особа, названа іменником «спільного»
роду *, є суб'єктом або об'єктом дії, а словоформа, яка
відтворює в реченні сему суб'єкта або об'єкта, перебуває
на позиції підмета або додатка (прислівного члена). Но-
мінуючи конкретний індивід, іменник-маскулізм виділяє
його з класу