Сучасна українська літературна мова

У мові, крім власне інструментального значення,  можливі додаткові нашарування основного змісту, які  викликані різними причинами. Так, заміна перехідного дієолова неперехідним створює умови для формування  об'єктно-інструментальних відношень, напр.: «Тріщав чобітьми по  зелених крижаних шпичаках» (О. Гончар); «Раїса дзвонила склянками...» (М. Коцюбинський); «...Гафійка гриміла ложками...» (М. Коцюбинський). 

У сферу сполучуваності присудка активної фізичної дії можуть потрапляти іменники — назви частин тіла,  органів чуття, за допомогою яких відбувається дія, напр.: рука, ногЬ, плече, коліно, язик, вухо, очі, хвіст. З групою назв знарядь дії їх об'єдцує спільна мета, хоча синонімічних відношень не існує, оскільки іменники із семою знаряддя дії належать до класу інструментів, а назви частин тіла, органів чуття функціонують у ролі інструментів. Поява при дієслові інструментальної семантики залежного  іменника, який називає не інструмент, а реальний об'єкт,  зумовлює функцію об'єктного інструменталя, напр.: «Стара лисиця писком риє, а хвостом слід замітає» (прислів'я); «Приходить весна... і б'є об землю крилом, наче великий кажан» (М. Коцюбинський); «Денис торкнув ліктем Романа» (І. Нечуй-Левицький); «Вони... обминали вузькі і чорні провалля, черкаючись плечем об гострий бік скелі» (М.  Коцюбинський). 

Наступний відтінок функції знаряддя дії виражають іменники, що називають не весь предмет-знаряддя, яким виконується дія, а тільки його частину, напр.: «Орел...  ледве ворушачи кінчиками крил, виглядає здобич» (Ю. Яновський); «Тітка Устина».. втерлась кінчиком хустки... і  рушила до воза» (А. Шиян) 

У цій ситуації функція партитивного (часткового) інструменталя набуває відтінку об'єктного значення. ' Іноді, розширюючи лексичний набір назв конкретної 

предметності, орудний відмінок позначає поняття,  ситуації, які в ролі знаряддя сприяють виконанню дії, лапрл «Бджола жалить жалом, а чоловік словом» (прислів-'я); «Черниш обшукує поглядом той прямокутник...» (О.  Гончар) ; аналогічно малювати уявою, зупинити поглядом,  запитувати очима, вбити словом, де сема способу дії  поєднується із семою інструменталя.

Порівняно з функцією знаряддя дії функція засобу дії характеризується іншими семантичними особливостями: тут інструменталь не впливає на спосіб дії предиката, і валентність дієслова передбачає в структурі майбутнього реального речення тільки «місце» для іменника в ролі  засобу дії. Лексичне наповнення відмінкової форми, крМ назв конкретних предметів, охоплює найменування істот, напр.: «Переправляють по троє маленьким човником» (О. Гончар); «Балабуху повезли самого на задніх  саночках одним коником», (І. Нечуй-Левицький).

Серед назв засобів дії виділяється група іменників із семою «засобів пересування і переміщення», до яких  належать велосипед, мотоцикл, автомобіль, віз, поїзд, пароплав, літак тощо. Дієслова-предикати позначають рухому дію, яка не переходить на об'єкт, напр,: «А шлях не спить? то той стрінеться, то інший, то возом їде, то йде» (Марко Вовчок); «Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже  надвечір» (О. Гончар); «До театру під'їжджали автомобілем» (І. Вільде). Паралельно з формою орудного відмінка існув прийменниково-відмінкова форма, напр.: приїхав на  велосипеді, прилетів на літаку. 

Наступну групу назд засобу дії утворюють іменники із спільною семою «засоби передачі і зв'язку», напр.:  телеграма, телефон, селектор, телебачення, радіо, „телетайп тощо «Він [Петро] викликав батьків блискавкою-телеграмою» (О. Гончар); «Про приїзд туристи завчасно сповістили телетайпом» (з газ.); «І спішить зраділий Славик телефоном передать» (Н. Забіла). 

Функція допоміжного матеріалу відтворюється  іменниками у формі орудного відмінка, що називають конкретні предмети, речовини, рідини. Такий набір імен  проектується валентністю дієслова-присудка, напр.: зв'язувати (чим?), аналогічно засаджувати, засипати, замотувати,  завішувати, накривати, лікувати, поливати, підперізувати тощо; «...За сонячний усміх квітками дорогу* встилав» (О. Олесь). У конструкціях з  орудним допоміжного матеріалу наявні  об'єктно-інструментальні відношення!, оскільки тут відчутна інструментальна дія суб'єкта для перетворення об'єкта, що властиве  функції об'єкта. Конструкції типу убито струмом, задавило  поїздом тощо є способом вираження інструментальних  відношень у безособових реченнях та пасивних зворотах. 

У конструкціях з дієсловами пасивного стану з  постфіксом -ся та пасивними дієприкметниками відмінкова форма орудного відтворює функцію суб'єкта. У  семантичному аспекті це значення повністю не збігається із  суб'єктом дії називного відмінка, напр.: «Бойові порядки військ... зараз сприймалися Хомою як одне нерозривне ціле» (О. Гончар); «Його стурбували нові ідеї, привезені сином, його збентежила палка синова розмова» (І. Нечуй-Левицький). 

Встановленню абсолютної тотожності обох-функцій перешкоджають морфологічні засоби вираження семи  суб'єкта в пасивних конструкціях, зокрема дієслова, від якого залежить орудний відмінок. Дієслова з постфіксом -ся  вказують на динамічність, активність суб'єкта, напр.:  сприйматися (ким?), підтверджуватися тощоЗворотно-результативна дія дієслів проектує відповідного рушія, яким за змістом може бути особа або знаряддя. Ця особливість ще виразніша в пасивних дієприкметниках, напр.:  віднесений (ким?); аналогічно подарований, кинутий, битий,  керований, сповнений і т. д. Тут наявність орудного відмінка семантично вмотивована. 

За ієрархічною шкалою семантичних компонентів (агенс-суб'єкт,