Сучасна українська літературна мова

 

 

НЕВІДМІНЮВАНІ ІМЕННИКИ - іменники з омонімічними відмінк. словоформами, тобто з  нульовою флексією.

Не відмінюється група іменників — власних і загальних назв іншомовного походження, що мають основу на -а (-я): амплуа, Дюма, Золя, па, бра, Нікарагуа, боа; на  -у (-ю):  інтерв'ю,рагу, Шоу, какаду, меню, фрау, екю; на  -о: трюмо, жабо, метро, кіно, лібрето, Борнео, Онтаріо {пальто відмінюється, як звичайні  іменники середнього роду озеро, жало); на -е (-є ): турне, фойє , Туапсе, Гейне, Ґете, резюме, ательє; на -і: таксі, попурі, леді, Тбілісі. Інші іменники, які формою близькі до слов'янських загальних і власних назв, відмінюються, набуваючи подібних закінчень і розподіляючись за відмінами. 

До речі, пальто тепер відмінюється. А ось віче багато хто вважає за іншомовне і не відмінює. Між тим воно відоме ще з часів Київської Русі: вживалося на позначення всенародного зібрання. Його треба відмінювати як плече в однині: віче (плече), віча (плеча), на вічі (на плечі).

Не  відмінюються  ініціальні —  буквені  та  комбіновані —  абревіатури:  ОБСЄ,  МВСДВРЗ,  ФІФА, ЮНЕСКО,  ФІАТ, міськвно,  а  також  абревіатури  типу  завкафедри, Міноборони,  міносвіти, Міненерго ,  мінздоров'я.  Назви  типу  «Скіф», «Амур», «Думка» беруться в лапки й пишуться з великої літери. Не відмінюються також назви машин і механізмів, до складу яких  входять  і  цифрові  позначення:  ДТ-54,  СКГ-б,  КП-4  та  ін.  Інші  поскладові,  звукові  абревіатури  відмінюються  як звичайні, схожі на них іменники: лавсан, ТУМ, ВАК, загс. 

До  невідмінюваних  належать  іменники —  жіночі  прізвища  на  -о  та  приголосний:  Полатайко,  Пономаренко, Ющук, Сасино-вич, Гайдай, Сич, Кащенко, Грицай, а також російські прізвища на -их, -ово: Мирських, Черних, Острово. 

Синтаксичний спосіб вираження граматичного значення мають так звані незмінювані слова, напр.: кулі, шимпанзе, кенгуру, де наявна омонімія граматичних форм однини І множици. Синтаксичний спосіб вираження граматичного значення мають так звані незмінювані слова, напр.: кулі, шимпанзе, кенгуру, де наявна омонімія граматичних форм однини І множици.

Значення числа в невідмінюваних іменниках виражається тільки синтаксично і визначається за допомогою контексту: В одному купе сиділо троє дівчат; З усіх купе виходили люди.

Зауважимо, що пристосування іншомовних слів до української мови спостерігається не лише щодо форми (типу пальто - пальта - в пальті), але й щодо числа. Так, очевидно, під впливом зовнішньої подібності до форми множини іменник середнього роду жалюзі тепер вживається у множині: традиційне жалюзі і традиційні жалюзі. Під сильним тиском практики усної мови перебуває нині іменник івасі, адже частіше доводиться чути солоні івасі, свіжі івасі, тоді як нормативні поки що словосполучення солона (риба) івасі, свіжа (риба) івасі.

Родові ознаки незмінюваних слів

В іншомовних незмінюваних іменниках, які запозичує українська мова, існують свої способи вираження  граматичних значень. Не маючи зовнішніх, флексійних ознак родової належності, вони зазнають семантико-граматичного поділу на групи, кожна з яких характеризується однією, зрідка двома ознаками роду. 

Іменники-антропоніми називають осіб чоловічого або жіночого роду відповідно до статі особи, напр.: рефері, рамолі, парвеню, протеже, інкогніто, рантьє, уде, комі, саамі, кулі, конферансьє. 

Іменники-фауноніми, куди належать назви істот  тваринного світу, кваліфікуються чоловічим родом, напр.:  какаду, зебу, шимпанзе, колібрі, динго, поні, сапажу. 

Назви предметів утворюють групу імен середнього  роду, напр.: кашне, кашпо, ревю, попурі, інтерв'ю, фрикасе, сабо, соте, сарі, мумійо, пюре. 

У географічних назвах  іншомовного походження рід визначається за граматичним родом загального іменника, який є родовою назвою, напр.: місто Тбілісі, пустиня Калахарі, море Банда, атол Бікіні, озеро Тітікака, ріка Міссурі, гора Кіліманджаро, країна Конго. 

Зараз існуючий поділ запозичень за родовою віднесеністю дещо порушився, причина цього явища полягає в залученні у сферу вжитку багатьох незмінюваних слів, між' якими розпочинається процес уніфікації, або  вирівнювання, родових значень. У такий спосіб виявляється освоєння іншомовних слів, структура яких незвична для граматичного ладу української мови, де вираження родових,  числових і відмінкових значень здійснюється засобами  словозміни. Запозичені без Морфологічних показників роду мови-джерела, незмінювані іменники поступово втрачають первюну належність і набувають інших критеріїв  мотивації цього граматичного значення. Здійснюваний  міжродовий перехід властивий не всій групі іншомовної лексики, а простежується серед назв істот тваринного світу та назв предметів або понять. 

Група іменників-антропонімів у мовному вжитку  функціонує подібно до іменників-маскулізмів, називаючи  узагальнену особу-діяча, і родову ознаку виявляє  синтаксичними засобами на фоні контексту, напр.: «Він протеже пані суддихи Мочульської» (І. Франко); «Але ж послухайте! Ви знаєте, чия вона протеже» (з газ.). 

У групі фаунонімів помітна тенденція до диференціації, граматичного значення чоловічого роду, зокрема, з'являються назви істот з родовою кореляцією, напр.: колібрі, кенгуру, шимпанзе, динго, поні, фламінго. Форми граматичного чоловічого роду, уживані з функцією  узагальнення, замінюються формами означеного чоловічого та  жіночого роду, напр.: «Поні .,. і не думає рушити з місця» (з газ.).

Для вираження граматичного значення роду використовується морфолого-синтаксична система засобів, яка- складається з дієслова, вказівного займенника або приіменникового залежного члена в ролі означення. Однак незакріпленість форм роду в іншомовних запозиченнях цієї групи вимагає додаткових засобів родової актуалізації, оскільки незмінювані іменники, крім грамем роду, не  конкретизують формами грамем відмінків. Тому роль  допоміжного показника роду часто виконує іменник, який  щодо фауноніма є