Сучасна українська літературна мова

У мові формується новий принцип визначення родової віднесеності іншомовних слів — семантико-тематичного включення, коли рід фауноніма визначається родом  тематичного слова, спеціально введеного у структуру речення, напр*: «І сам Микоша уявляв себе золотим птахом колібрі> (Ол. Полторацький); «Майже увесь день знаходиться в повітрі найменша з пташок — колібрі. Політ у неї досить своєрідний. Вона зависає в повітрі» (журн.); «Кенгуру, велика тварина, вкрита густим сірим хтрм, заради якого на неї полюють» (Зоологія); «Гігантський  кенгуру ... належить до числа найбільших представників підкласу сумчастих тварин» (Посібник із зоогеографії). 

Зміщення роду незмінюваних іменників у сучасній українській мові — процес не завершений, для нього характерна стадія становлення, нормативними є .обидві родові форми. Поряд з цим є назви неістот з грамемою  чоловічого роду, напр.: «По-різному величають у народі цього дивного птаха (фламінго) — червоним гусаком за те, що він ґелґотить, а за багряні крила — жар-птицею» (журн.|; «Чорний какаду належить до найбільших папуг у світі» (Підручник із зоогеографії); «... за якісь півгодини я вже розгледів ... плескуваті голови горбатих биків-зебу» (І.  Муратов). 

У назвах риб помітна тенденція до означеності формою жіночого роду відповідно до родової назви, напр.; «Орел вихопив сардинку івасЬ (М. Пришвін); «Здатні до будування й деякі види риб: макроподи колючки, гурамі ... та інші рибки із сімейства  лабіринтових» (журн.). 

Іменники — назви предметів традиційно належали до середнього роду, який, за висловом В. В. Виноградова, був сховищем іншомовних запозичень різного лексичного  наповнення. Освоєння системою української мови цієї групи слів простежується на фактах їх перерозподілу за  родовою належністю. Класифікація усіх Іншомовних назв предметів, понять як виразників граматичного значення  середнього роду на даний час потребує уточнень, оскільки у мові помітна тенденція вмотивувати її лексико-семантичним змістом слова. Останнє передбачає виділення у структурі змісту додаткового узагальненого значення,  типового для цілого ряду слів, які утворюють абстрактну семантико-тематрчну спільність, тобто формуються  тематичні групи незмінюваних імен, членом яких є індивідуальна лексема видового поняття, що в конкретній формі накладається на ширше, родове поняття, тотожне для назв цієї групи. Наприклад, виразники сеМантико-тематичного,  родового значення -«мова» утворюють групу назв —  незмінюваних імен альді, аймара, бенгалі, навахо, банту, пушту, урду, гінді, фіджі, гуджарані, комі, саамі, ідиш бхілі, ідо, есперанто тощо. Однотипна характеристика середнього  роду не властива цим назвам. Іменники урду, гінді, альді, аймара, бенгалі, бхілі та ін. зазнали трансформації  родової Залежності відповідно до родової ознаки тематичного слова, напр.: «Альді (штучна міжнародна мова)  складається з 2500 слів, переважно коротких і однозначних» (журн.); «У самій Індії одні вважають, що гінді й урду — дві різні мови, інші вважають їх двома стилями однієї й тієї ж мови» (журн.); «Шолом-Алейхем починав свій творчий труд на мові іврит» (з газ.); «...мов промовля на мові есперанто пелюстка кожна в тирлича жива» (Є.  Гуцало). Різна родова віднесеність назв мов, переданих  незмінюваними іменниками, не усуває помітної лотенційної спрямованості до уніфікації граматичного значення роду, оскільки парадигму назв мов об'єднує «за семою і  грамемою» тематично означуване слово «мова». 

Аналогічна ситуація простежується у парадигмі назв вітру, наприклад, памперо (чол. р.), солано (чол. р.),  сироко (чол. р.), торнадо (чол. р.), грего (чол. р.), майстро (чол. р.): «Сьогодні трохи душно — подув африканський вітер — сироко» (М. Коцюбинський); «Хмара ... росла, майстро поволі переліг на грего—протилежний вітер,  грего підганяв хмару з усіх боків» (Ю. Ддовський).  

Тенденція до вирівнювання родових ознак помітна серед  незмінюваних слів — назв сортів винограду, напр.: аліготе, арараті, арені, бахтіорі, горготеско, догані, олександроулі, каберне тощо; назв танців, напр.: салхіно, па-де-де, мтіулурі, чонгурі, па-де-труа, падеграс, падекатр, падепатинер. 

Серед назв рослинного походження частина імен  маркована середнім родом, напр.: алое, каланхое, сорго,  однак частина назв змінює попередню родову ознаку під впливом граматичного значення тематичного слова, напр.: «Є багато сортів і різновидів капусти: білокачанна,  червонокачанна, цвітна, кольрабі (жін. р.), брюссельська,  савойська» (з газ.); «Кокаїн — алкалоїд ... міститься в листі чагарникової рослини кока» (жін. р.) (журн.); «Плем'я ібо ... ца сході Нігерії називає такі горіхи кола» (чол. р.) (журн.). 

Зрідка родова віднесеність іншомовного запозичення зазнає впливу відповідної назви мови-асимілятора,  причиною цього є тотожні функції слів. Так, за аналогією до укр. вулиця змінилася родова ознака авеню (жін. р.), штрасе (жін. р.), укр. закуска-антре (жін. р.), виставка (жїп. р.) —бієнале (жін. р.), проте більшість страв є  іменниками середнього роду, напр.: соте, фрикасе, суфле, безе, буше, філе, рагу, харчо, праліне. 

Рід абревіатур

У категорії іменника клас абревіатур не має  «індивідуальних» засобів вираження родової належності, система передачі граматичних значень роду тут ще остаточно не сформувалася, що зумовлене непостійним характером їх існування, залежністю від потреб суспільного розвитку: складноскорочені нави виникають услід за повним  найменуванням, а зникають або функціонують залежно від долі цього найменування. Засобами родової кваліфікації абревіатур є структура складноскороченого слова, його семантика і зовнішня форма. Окремо або в сукупності  кожний із згаданих засобів актуалізує родову ознаку,  специфічну для абревіатури або орієнтовану на родову  належність стрижневого слова. 

Здебільшого рід абревіатур визначається за родовою віднесеністю стрижневого слова, яке є її граматичним центром, при