Сучасні уявлення про природну систему тваринного світу (зоологія, як наука про тваринний світ, розвиток, сучасне положення, роль у біосфері та житті людини; класифікація тварин; основні морфо-фізіологічні рівні тваринних організмів)

Сукупність процесів, що забезпечують механічну і хімічну обробку їжі в організмі тварини, в результаті чого складні хімічні речовини перетворюються на прості, що легко засвоюються організмом – називається травлення. Розрізняють травлення:

- внутрішньоклітинне (перетравлення їжі всередені клітин, часто в травних вакуолях; характерне для найпростіших, частково для губок, кишковопорожнинних, вийчастих червів і деяких молюсків) ;

- позаклітинне (перетравлювання їжі в особливих порожнистих органах (травній системі) на значній віддалі від клітин, що секретують ферменти; характерне для хребетних і більшості безхребетних. Воно завершується пристінковим (мембранним) травленням і всмоктуванням) ;

- позакишкове (перетравлювання їжі (здобичі, жертви) поза кишечником тварини, відригнутою або впорскнутою в неї слиною і травним соком; властиве для деяких комах (тарганів, хижих турунів, жуків-плавунців) і павукоподібних).

Сприймають хімічні (смакові) подразнення органи смаку. У багатьох безхребетних вони є також органами нюху і розташовані всередині стравоходу, на щупальцях, антенах, ротових придатках, лапках ніг. У хребетних смакові органи представлені смаковими сосочками, що розташовані головним чином на язиці, у ротовій порожнині і в глотці, а також можуть бути (наприклад, у кісткових риб) на губах, вусиках, зябрах, плавцях і по всій поверхні тіла.

 

 

Або екскреторна система – система органів, основна функція яких зводиться до виведення з організму залишків води, кінцевих продуктів обміну, солей та отруйних речовин. В одноклітинних виділення здійснюється шляхом дифузії або скоротливою вакуолею. У губок, кишковопорожнинних і голкошкірих продукти обміну виділяються всією поверхнею тіла. У нижчих червів видільну функцію виконують протонефридії, у кільчастих червів – метанефридії, у комах – мальпігієві трубочки, у ракоподібних – антенальні і максилярні залози, у безчерепних (ланцетника) – нефридії. У хребетних формується парний орган виділення – нирки. В еволюційному ряді хребетних, як і при індивідуальному розвитку вищих хребетних, спостерігається поступова зміна трьох типів нирок – пронефроса, мезонефроса і метанефроса.

 

 

Дихання – сукупність фізіологічних процесів, що забезпечують надходження в організм кисню, використання його клітинами й тканинами для окислення органічних речовин (білків, жирів, вуглеводів) і виділення з організму вуглекислого газу. Дихання забезпечує організм необхідною для його життєдіяльності енергією. Одноклітинні та найпростіші багатоклітинні тварини дихають через усю поверхню тіла (дифузне дихання). У більшості інших тварин є спеціалізовані дихання органи (зябра, трахеї, легені).

 

Рис. 1. Органи дихання:

А – зовнішні зябра:

1 – кільчастого черв'яка;

2 – саламандри;

Б – внутрішні зябра риби;

В – трахеї комахи;

Г – легені людини.

 

Органи тварин, за допомогою яких відбувається обмін газів між організмом і навколишнім середовищем наведено на рис. 1. Так, дихання у воді забезпечують зябра (у риб, майже у всіх личинок і деяких дорослих земноводних, у більшості молюсків, окремих членистоногих і деяких червів), а в повітрі – трахеї (у більшості членистоногих) і легені (у більшості дорослих земноводних, у всіх плазунів, птахів і ссавців). Допоміжними органами дихання у тварин є шкіра, плавальний міхур, ротова порожнина, легеневі мішки тощо. Вперше дихальні органи у вигляді зябр виникли у кільчастих червів. Зябра, легені та плавальний міхур риб розвиваються з випинів переднього відділу кишки.

Зябра являють собою тонкостінні вирости тіла, з густою сіткою кровоносних судин. Зябра поглинають розчинений у воді кисень та виділяють вуглекислий газ. У безхребетних зябра зовнішні – перисті, гребінчасті або нитчасті вирости на різних ділянках тіла. У хордових зябра завжди пов'язані з глоткою. У риб зябра – складчасті вирости (зяброві пелюстки) на перегородках між зябровими щілинами (у акул), або безпосередньо на зябрових дужках (у костистих риб).

Трахеї – органи повітряного дихання членистоногих (первиннотрахейних, багатоніжок, комах, деяких павукоподібних). Трахеї представлені тонкостінними розгалуженими хітиновими трубочками, що пронизують тіло тварини і відкриваються назовні отворами – дихальцями, або стигмами.

Легені – парний орган повітряного дихання наземних хребетних і деяких риб (дводишні, кистепері, багатопероподібні). У легенях відбувається газообмін між вдихуваним повітрям і кров'ю. У риб і земноводних легені – лише додатковий орган дихання, оскільки у перших наявні також зябра, а в других важливе значення має шкірне дихання. Це також органи дихання у деяких безхребетних, наприклад, у молюсків – частина мантійної порожнини.

 

Кровоносна система

 

Це – система судин і порожнин, по яких циркулює кров чи гемолімфа. Є два типи кровоносних систем: незамкнена кровоносна система (властива більшості безхребетних) і замкнена кровоносна система (характерна для немертин, кільчастих червів, хребетних). Найпростіша кровоносна система у немертин, а найскладніша у хребетних. Складовими частинами кровоносної системи в останніх є серце і кровоносні судини (артерії, вени, капіляри) з щркулюючою в них кров'ю. Залежно від пособу дихання (зябрами чи легенями) система судин представлена