Сутність і функції грошей

Д0 – початкова сума депозитів, внесена у комерційні банки.

Величина, обернено пропорційна нормі обов'язкових резервів, називається депозитним мультиплікатором (m) і показує, у скільки разів може збільшитись грошова маса порівняно із сумою початково внесених депозитів, внаслідок кредитно-розрахункових операцій банку:

m = 1 /r, де

г – норма обов'язкових резервів.

 

 

Грошовий ринок – сукупність економічних відносин, що виникають з приводу купівлі-продажу грошових ресурсів під дією попиту на гроші і їх пропозицією в масштабах всієї економіки, а також система фінансових інститутів, що забезпечує реалізацію цих відносин. Структура грошового ринку складається з 2 основних частин:

1. Ринок грошей, що відображає рух короткострокових грошових ресурсів (терміном до 1 року).
2. Ринок капіталів, на якому відбувається рух довгострокових грошових коштів (терміном понад 1 рік).

Специфіка переміщення коштів між економічними агентами на грошовому ринку визначає його структурну побудову із 3 складових частин:

1. Ринок банківських кредитів, на якому гроші передаються в обмін на зобов'язання повернути їх через певний період.
2. Валютний ринок, на якому валюта однієї країни купується в обмін на валюту іншої країни для забезпечення зовнішньоекономічної діяльності.
3. Ринок цінних паперів, на якому гроші обмінюються на різні види фондових інструментів, що засвідчують право на отримання доходу в різних формах.

Інститутами грошового ринку є фінансові установи, котрі, взаємодіючи з господарюючими суб'єктами, сприяють переміщенню коштів в економіці. До них, зокрема, належать:

• Комерційні банки.
• Інвестиційні і страхові компанії.
• Брокерські фірми і інші фінансові посередники, що забезпечують акумулювання і перерозподіл грошових ресурсів на ринку.

Крім того, важливими інститутами інститутами грошового ринку у кожній країні є також центральний банк і міністерство фінансів. 

  Попит на гроші – потреба економічних агентів у готівкових і безготівкових грошових коштах, що слугують безпосередніми платіжними засобами.

Мотиви, що визначають попит на гроші, поділяються на 3 основні групи:

1. Трансакційний мотив визначає потребу в грошах, пов'язану з необхідністю їх використання в якості засобів обігу і платежу, що пов'язано з необхідністю обслуговування поточних господарських операцій, що забезпечують оборот ВВП.
2. Застережний мотив визначає попит на гроші для покриття непередбачених витрат, пов'язаних із певними нерегулярними платежами або придбання товарів і послуг у майбутньому.
3. Спекулятивний мотив визначається бажанням суб'єктів ринку тримати гроші у вигляді певного резерву для того, щоб більш вигідно вкласти їх у майбутньому.

Пропозиція грошей – процес створення банківською системою додаткових платіжних засобів, що надходять у канали готівкового і безготівкового грошового обігу. Загальна величина грошової пропозиції в економіці включає в себе увесь обсяг готівки, випущеної в обіг, тобто грошей поза банками, а також залишки коштів на поточних банківських рахунках (депозитах до запитання), які можуть бути безпосередньо використані у якості засобів обігу і платежу.

Мs = С + D, де

Мs – пропозиція грошей;

С – готівка;

D – депозити до запитання.

Рівновага на грошовому ринку означає рівність між кількістю грошей, яку економічні агенти бажають утримувати у портфелях своїх активів та кількістю грошей, що пропонується банківською системою у процесі первинної і вторинної емісії.

 

 

Грошова система – форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена в законодавчому порядку. Основними елементами, що формують грошову систему будь-якої країни, є:

• назва грошової одиниці та її частин;
• масштаб цін;
• види готівкових грошових знаків;
• валютний курс;
• порядок емісії грошей та їх вилучення з обігу;
• регламентація безготівкового грошового обігу;
• порядок здійснення операцій з дорогоцінними металами та іноземною валютою;
• державний апарат, що забезпечує регулювання грошового обігу.

Тип грошової системи визначається формою грошей, яка перебуває в обігу. В залежності від цієї форми розрізняють 2 основні типи грошових систем:

1. Системи обігу повноцінних грошей, що являють собою системи металевого грошового обігу, у яких гроші функціонують як товар у вигляді благородних металів, а всі кредитні гроші підлягають обов'язковому розміну на ці метали.
2. Системи обігу знаків вартості, які являють собою системи паперово-кредитного грошового обігу, У яких гроші функціонують у вигляді номінальних знаків, що є нерозмінними на благородні метали.

Системи обігу повноцінних грошей в залежності від того, який метал був прийнятий за основу, поділяють на 2 види:

1. Біметалізм – грошова система, у якій роль загального еквівалента виконувалась двома металами, як правило, золотом і сріблом. Залежно від того, як встановлювалось співвідношення між двома грошовими металами, розрізняють 3 основні форми біметалізму:

• система паралельної валюти;

• система подвійної валюти;

• система «кульгаючої» валюти.

2. Монометалізм – грошова система, у якій роль загального еквівалента виконує один метал. Історично існувало 3 основних типи монометалізму:

• мідний (Римська імперія, V-ІІІ ст. до н. е.) ;

• срібний (Росія, Голландія, середина XIX ст.) ;

• золотий (країни Європи з кінця XIX ст.).

В залежності від режиму функціонування золота як загального еквівалента, розрізняють 3 основні типи золотого стандарту:

• золотомонетний;
• золотозливковий;
• золотодевізний.

Правові засади функціонування грошової системи України визначаються Законами України:

• «Про банки і банківську діяльність»;
• «Про Національний банк України»;
• «Про платіжні системи і переказ грошей в Україні».

Формування грошової системи України відбувається у процесі запровадження власної національної валюти.

Необхідність державного регулювання грошової сфери зумовлена потребою підтримання оптимального рівня грошової маси з метою забезпечення належного обороту ВВП. У зв'язку з тим, що у структурі платіжного обороту переважною формою є безготівкові розрахунки, саме безготівкова грошова маса є основним об'єктом регулятивного впливу держави.

 

 

Інфляція – це соціально-економічне явище, що виявляється у знеціненні грошей внаслідок надмірного переповнення сфери обігу грошовими знаками.

Залежно від особливостей перебігу інфляційних процесів прийнято розрізняти два основних види інфляції: відкрита