Сутність та системні характеристики ризику в логістичних ланцюгах

Страхування – це двосторонні економічні відносини, які полягають у тому, що страхувальник, сплачуючи грошовий внесок, забезпечує собі (чи третій особі) у разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати з боку страховика, який бере на себе певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розмішує резерви, вживає превентивні заходи, спрямовані на зменшення ризику, а при потребі перестраховує частину своєї відповідальності.

Основними суб’єктами страхування є:

–страховики;

–страхувальники;

–застраховані.

Страховики - це спеціальні організації створені у формі акціонерного, командитного чи повного товариства, які здійснюють страхову діяльність на основі одержаної в установленому порядку ліцензії.

Страхувальники - це юридичні і дієздатні фізичні особи, які уклали з страховиком договір страхування чи є страхувальниками, відповідно до чинного законодавства. Факт укладання договору страхування може посвідчуватись страховим полісом або сертифікатом.

Застрахований - це юридична чи фізична особа, якій належить страхове відшкодування при настанні страхового випадку. Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо сплачує страхові внески за умовами особистого страхування .

Об'єктами страхування можуть бути майнові інтереси пов’язані із:

1)життям;

2)здоров'ям:

3)працездатністю:

4)володінням, користуванням чи розпорядженням майном:

5)відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди іншій особі чи майну іншої особи.

Сутність страхування проявляється у його функціях: 

1)ризиковій; 

2)попереджувальній;

3)ощадній;

4)контрольній.

Ризикова функція страхування полягає у переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки здійсненого чи реалізованого збитку зумовленого подіями, перелік яких передбачений чинним законодавством чи договором страхування. Чим більший рівень ризику, тим більша ціна страхового захисту. В процесі реалізації цієї функції відбувається відшкодування збитків потерпілим від страхової події, а також відновлення продуктивних сил чи добробуту населення. Ця функція ще називається відновлюваною.

Попереджувальна (превентивна) функція реалізується в процесі здійснення комплексу заходів, направлених на попередження страхових випадків і мінімізацію наслідків трагічних подій. В тому числі, фінансування заходів недопущення чи зменшення негативних наслідків нещасних випадків, аварій. Сюди відносяться правові застереження передбачені законодавством чи договором страхування. Заходи направлені на попередження страхового випадку і мінімізацію збитків називають превенцією. Для реалізації цієї функції страховик може створити особливий грошовий фонд запобіжних заходів.

Ощадна функція використовується при особистому страхуванні громадян. При цьому передбачено укладання договорів, які передбачають виплату застрахованим певних сум в разі дожиття ними певного віку чи настання певних подій.

Контрольна функція полягає в дотриманні суворого цільового формування і використання коштів страхового фонду. На підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правилами проведення страхових операцій, а також контроль дотримання страхувальником протипожежних правил і умов утримання застрахованого майна.

 

4.2. Основні поняття у страховій справі

Страховий захист – це відношення з приводу подолання чи відшкодування збитків, які нанесені конкретним об'єктам.

Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка мас ознаки ймовірності і випадковості виникнення.

Страховий випадок – це подій, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхування застрахованому чи третій особі.

Застрахований – це фізична особа, життя, здоров'я і працездатність якої є об'єктом страхового захисту. Застрахований одночасно може бути і страхувальником, якщо сплачені страхові внески в умовах особистого страхування. В деяких випадках в якості страхувальника можуть виступати одні особи, а застрахованими – інші, що вказується в договорі страхування.

Страхова сума – це грошова сума, в межах якої страховик, згідно умов страхування, зобов'язується провести виплату при настанні страхового випадку, а також сума, яка виплачується по особистому страхуванню. 

Страховий внесок – це плата в грошових одиницях сукупної страхової суми.

Страхове поле – це максимальна кількість об'єктів, яку можна застрахувати При майновому страхуванні за страхове поле приймається або число власного майна, або кількість належних до страхування об'єктів. Страхове поле по особистому і соціальному страхуванні - це число робітників, службовців, які можуть бути застраховані на підприємстві, в організації чи території.

Страхове відшкодування – це грошова сума, яку виплачує страховик за умовами майнового страхування при настанні страхового випадку.

Тарифна ставка – ціна страхового ризику і інших витрат, які адекватні грошовому виразу зобов'язання страховика при укладанні договору страхування.

Перестраховик – це страхова організація, яка приймає перестрахування відповідних об'єктів. Воно використовується при великих ризикованих операціях і для необхідності концентрації страховиком значного сукупного страхового фонду.

Страхове забезпечення – це відношення страхової суми до вартості застрахованого майна.

Страховий портфель – це фактична кількість застрахованих осіб, об'єктів чи діючих договорів страхування на даній території чи підприємстві. Процентне відношення страхового портфеля до страхового поля дає показник процентного охоплення страхового поля.

Страховий збиток – це вартість повністю загиблого чи ступеня обезцінення частково пошкодженого майна за страховою оцінкою.

 

4.3. Форми страхування

За формами проведення страхування може бути обов'язковим і добровільним. Суспільство в особі держави встановлює обов'язкове страхування, тобто обов'язковість у встановленні відповідним колом страховиків фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодувань матеріальних збитків