+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Автореферат
К-сть сторінок:
40
Мова:
Українська
конференція) ; “Філософська та медична антропологія: проблеми взаємодії” (Севастополь, 1995, міжнародна наукова конференція) ; “Проблеми соціодіагностики в перехідний період” (Кривий Ріг, 1996, республіканська науково-практична конференція; I-і Запорізькі читання з проблем єврейського населення Півдня України (Запоріжжя, 1997, регіональна науково-практична конференція) ; “2000 років з Різдва Христова” (Запоріжжя, 1997, науково-практична, духовно-світська конференція) ; 2-і Запорізькі читання з проблем єврейського населення Півдня України (Запоріжжя, 1998, регіональна науково-практична конференція) ; наукові конференції викладачів і аспірантів Запорізького держуніверситету (Запоріжжя, 1994, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999).
Крім того, науково-практичні дослідження автора використовуються у підготовці і читанні лекцій з означеної тематики в Запорізькому державному університеті.
Результати дослідження викладено в науковій монографії – “Світоглядні орієнтації особи в умовах трансформації суспільства. – Запоріжжя, ЗДУ, 1998 – і в публікаціях, загальним обсягом 15 д. а.
Структура роботи обумовлена метою і основними завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, п'яти розділів, поділених на підрозділи, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 355 сторінок, список використаних джерел (в кількості 319 найменувань) займає 26 cторінок.
Основний зміст роботи
У “Вступі” розглядається актуальність дисертаційного дослідження, аналізується стан наукової розробки проблеми, обгрунтовується мета і завдання, визначається об'єкт і предмет дослідження, наукова новизна роботи, теоретичне і практичне значення дисертації, подається інформація про апробацію і публікації результатів дослідження.
Перший розділ “Сутність світогляду” присвячений аналізу поняття “світогляд”. Особливості використання поняття “світогляд”, його широке та вузьке тлумачення розглядаються у підрозділі 1. 1 “Зміст та структура світогляду”.
Світогляд людини як система містить наступні складові частини:
а) “світо-бачення”;
б) “Я-розуміння”;
в) відношення до себе і до навколишнього світу (природного і соціального).
Світогляд виступає духовним ядром особи, способом самовизначення людини у світі. Світогляд визначає горизонт бачення людиною світу, формує його позицію до всіх життєво важливих моментів його буття. До того ж позицію не тільки теоретичну, але й практичну, яка визначає не тільки цілі, ідеали і сенс життєдіяльності індивіда, але й засоби їх реалізації, а також сам спосіб соціальної активності.
Не згоджуючись з спробою відриву світогляду від буденної (масової або індивідуальної) свідомості, дисертант розглядає світогляд як інтегральне утворення суспільної та індивідуальної свідомості. Світогляд з точки зору носія підрозділяється на світогляд особи, спільноти (нація, клас, група, народ), суспільства в цілому. Світогляд має часові та просторові параметри. Структуру світогляду становлять рівні та елементи. Та або інша комбінація останніх визначає характер світогляду.
У підрозділі 1.2. “Типологія світогляду” здійснюється спроба визначити підстави, що обумовлюють розмаїття видів світогляду.
Підставою для класифікації світогляду може бути вік соціального суб'єкта, домінування в структурі світогляду того чи іншого компоненту або виділення як сутнісної, визначальної тієї чи іншої характеристики людини, а також від співвідношення у світогляді суб'єктивного і об'єктивного.
Дисертант зазначає, що у рамках марксистського аналізу світогляду типологія будувалась на протиставленні наукового та ненаукового, матеріалістичного та ідеалістичного, пролетарського та буржуазного, релігійного та атеїстичного світоглядів. При дослідженні світогляду поняття “тип” і “вид” світогляду часто використовують як синоніми, або ж більш широкий зміст приписують одному з них.
Основними типами світогляду є міфологічний, релігійний, поетичний, філософський. Міфологічний світогляд розглядається як історично перша форма світорозуміння. Його своєрідність: 1) думка втілювалась в поетичних образах, метафорах; 2) злитність реальності і фантазії, природного і надприродного, знання і віри. У міфологічному світогляді відсутні чіткі розмежування світу та людини, ідеального і матеріального, об'єктивного і суб'єктивного. У міфологічному світогляді зближувались явища природи і культури, людські риси переносились на навколишній світ, одушевлялись, олюднювались природні сили.
Основою релігійного світогляду є віра в існування надприродних сил та їх пануючу роль у світобудові і життєдіяльності людей. В рамках релігійного світогляду освоєння світу здійснюється через його подвоєння на “земний” та “небесний”. Специфікою релігійного світогляду є особлива роль його “другого” світу в життєвій перспективі людини. Як особливості релігійного світогляду можна виділити догматизм, полісемантизм, раціоналізовану ірраціональність, універсалізацію духовно-вольової залежності людини від Бога.
Поетичний світогляд звернений не до утилітарного використання і не до раціонального вивчення світу, а до переживання. Поетичний світогляд дозволяє жити людині у світі художніх образів, подібно до того, як вона живе реально, не усвідомлюючи ілюзорність цього “світу”.
У підрозділі 1. 3. “Науковий світогляд” актуалізується проблема існування наукового світогляду людини як окремого типу.
Дисертант стверджує, що наукове знання, якщо воно не сприяє реалізації особистих цілей, може змінюватись ненауковим знанням.
Науковість може виступати як характеристика світогляду того чи іншого типу, як характеристика його окремих блоків. Окремі елементи світогляду – такі як почуття, емоції, переживання – не оцінюються з позиції науковості або ненауковості. Тільки знання, уявлення як складова частина світогляду аналізуються на предмет науковості, ненауковості або псевдонауковості.
В формуванні світоглядних орієнтацій сучасної особи посилюється роль таких факторів як псевдонаука і антинаука.
Альтернативність, поліморфічність науки є стандартне гносеологічне явище, пов'язане з неоднозначністю пошуків істини, бо істина є процес і як вивершений, довизначений у всіх своїх частинах стан суб'єкту не даний. Плюралізм підходів у науці детермінований логікою пізнавальної діяльності, а також кон'юнктурою інтересів у соціумі. Ні наука, ні знання, ні їх кінцевий продукт – істина