Свобода слова

Державне агентство України з питань кіно на основі рекомендацій Експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів заборонило 20-ть фільмів виробництва Російської Федерації

Перегляд фільмів відбувся на прохання ТРК «Студія 1+1», яка звернулася до Державного агентства України з питань кіно надати експертну оцінку переліку серіалів/фільмів російського виробництва з метою підтримки власної ініціативи щодо відмови від показу фільмів та серіалів про російських військових, поліцію тощо. В списку значилося 25 серіалів/фільмів, з яких Експертною комісією з питань розповсюдження і демонстрування фільмів, що діє на підставі Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року N 1315, було рекомендовано заборонити 20-ть для кіно-телепоказу, публічного комерційного відео, домашнього відео на території України.

Голова Держкіно Пилип Іллєнко зазначив: «Зазначені нижче фільми є ідеальними зразками пропагандистського кіно в найгіршому його розумінні. Ми переконані, що таким фільмам не місце на наших екранах під час неоголошеної війни проти України».

Втім питання меж свободи слова є актуальним і для розвинутих демократичних країн, що продемонстрував недавній напад терористів на офіс редакції французького сатиричного щотижневика «Charlie Hebdo». Гумористичний журнал відомий своїми скандальними карикатурами на релігійних діячів та їх послідовників. А також судовими справами, пов’язаними з образою релігійних почуттів віруючих різних конфесій (головним чином – мусульман). [13] Жахливий теракт, жертвами якого стали 23 людини, привернув увагу світу не тільки до загрози з боку ісламських фундаменталістів, а й до питання кордонів, за які не повинна виходити свобода слова. У Франції тривають запеклі суперечки на тему того, чи мав Charlie Hebdo право на публікацію карикатур, що висміювали мусульман. У 2006 році президент країни Жак Ширак засудив публікацію карикатур на пророка Мухаммеда. Він заявив, що це – «очевидна провокація». Противники досі згадують і критикують його точку зору. Ті, хто підтримує Charlie Hebdo, вважають, що у ЗМІ є право на провокацію, право виходити за рамки і не брати на себе відповідальність, адже це і є на їх думку свобода слова.

З приводу карикатур Charlie Hebdo Папа Римський Франциск заявив, свобода слова не дає права ображати віру інших людей.

«Це правда, що ти не повинен реагувати насильством, але, хоча ми й добрі друзі, якби мій хороший друг доктор Гаспаррі сказав би лайливе слово на мою маму, він міг би дістати стусана». Зі слів Папи Римського, фундаментальним правом людини є як свобода віросповідання, так і свобода слова. [14]

Видається дивним, що у багатонаціональній Франції, де державою проводиться політика толерантності до різних вірувань та культур, багато років існував журнал, діяльність якого була пов’язана з розпалюванням міжконфесійної та міжнаціональної ворожнечі. З іншого боку, надмірна увага держави до проблем толерантності може призвести до виникнення в суспільстві справжньої манії, на кшталт так званої «педоістерії», що прокотилася багатьма країнами світу в останні роки.

Однак був випадок, коли під час президентства Ніколя Саркозі свобода слова тижневика все ж була обмежена. Тоді у виданні працював карикатурист Сіне. У липні 2008 року він намалював карикатуру на сина президента Жана Саркозі. Ця публікація викликала запеклі суперечки, і автор був звинувачений в антисемітизмі. Головний редактор журналу Філіп Валь тут же звільнив Сіне. Тоді той подав позов на щотижневик і виграв його, так як в його діях не було нічого протизаконного. Однак карикатурист позбувся роботи, яка протягом кількох десятиліть приносила йому шматок хліба. [15]

Відношення прихильників Charlie Hebdo до теракту та творчості карикатуристів чудово демонструє стаття колумніста Financial Times Саймон Шама, на думку якого мистецтво карикатури історично виникло як раз на грунті релігійних розбіжностей. Ось витяги з його колонки на захист карикатури:

«Нічого смішного у вбивстві сатири немає. У європейській традиції свобода і сміх йдуть пліч-о-пліч вже три століття, право сміятися і висміювати затверджено в якості найважливішої цінності. Сатирична графіка спочатку виникла як зброю в довгих і жорстоких релігійних війнах між католиками і протестантами. Відповіддю протестантів на образи католицької церкви, що закликали до відповіді єретиків і скептиків, став друкарський верстат. Протестанти винайшли анти-іконографію, у рамках якої Папи виявлялися фантастичними чудовиськами, а королі – вершителями смертовбивств. Голландці, які придумали ілюстровану газету в середині XVII століття, вважали себе жертвами релігійного фанатизму. Їх графічне контрнаступ почався з публікації ілюстрованих історій повстання проти іспанської монархії, де головним предметом для висміювання став герцог Альба. Згодом карикатура стала звичайною зброєю в політичних битвах всередині республіки і в нападках на тих, від кого виходила загроза «голландській свободі». <... >

Згодом сатира стала киснем політики, завдяки якому насмішки і знущання поширювалися по кав'ярнях і пивним. <... > Найвеличніший з британських карикатуристів, Джеймс Гілрой, був заарештований лише одного разу – за малюнок, на якому політики цілували в сідниці немовляти, щойно народженого в королівській родині, – але у в'язницю він так і не потрапив. Що б він собі ні дозволяв, ніяких покарань за цим не слідувало.

Вчора була зроблена кривава спроба стерти усмішку з наших осіб. Але правовірні можуть лише вбити карикатуристів – сатиру саму по собі вбити неможливо. «Шарлі Ебдо» стане тепер прикладом для всіх, хто цінує життя та сміх більше, ніж культ смерті і святенницьку зневіру. « [16]

Можливо, розуміння свободи слова, а отже і її меж може відрізнятися навіть в межах однієї правової сім’ї, і є таким, що залежить також від культурних особливостей та традицій, які склалися в даному суспільстві.

 

 

Питання меж свободи слова буде існувати доки існуватиме природне право людини на свободу слова. Все тому, що цю проблему не слід розглядати ізольовано від реальних обставин, з якими вона пов’язана. Адже розуміння меж свободи слова залежить від контексту, в якому існує та чи інша конкретна проблема. І в залежності від того, як змінюється контекст, може зазнавати змін й інтерпретація свободи слова. Одне й те саме діяння за одних обставин і в одному суспільстві може визнаватися таким, що залишається в рамках дозволенного, а в іншому суспільстві та за інших обставин інтерпретується як злочин. Навряд чи два роки назад хтось з українців міг уявити, що за заклик до федералізації країни або надання автономії своєму регіонові, особу можна звинуватити в державній зраді. Зараз же нам не здається така ситуація неймовірною, незважаючи на те, що за два роки законодавство не зазнало значних змін у цій сфері. Але змінився контекст, в якому цей гіпотетичний заклик лунатиме, тобто змінились конкретні обставини, які впливають на інтерпретацію таких закликів. Таким чином, важливо навіть не те, що було сказано, а яке значення ці слова знаходять серед тих, до кого вони звернуті. Це лише один приклад з сучасної історії України. Втім світ не стоїть на місці, зазнаючи змін щохвилини, а слідом за ним постійно розширюються та звужуються межі свободи слова.

Однак розмірковуючи про відносність меж свободи слова, не слід вдаватись до софістики, вдаючи ніби інтерпретація свободи слова є винятково суб’єктивною і залежить лише від того, де, коли і ким вона здійснюється. Саме такі ідеї часто призводять до виникнення жорстких обмежень та цензури. Варто пам’ятати, що свобода слова – це в першу чергу невід’ємне право кожної особи. Крім того, закон все ж не є універсальним регулятором, а отже не можна підходити до проблеми суто з формально-правової точки зору. Тому визначаючи межі свободи слова, слід керуватися не тільки законодавчими нормами, а й основоположними принципами права, традиціями й культурними особливостями даного суспільства, а також моральними та іншими нормами, в залежності від обставин. В свою чергу, обмеження свободи слова мають бути адекватними, пропорційними загрозі.

 

 

1. Amnesty International закликала українську владу негайно звільнити Р. Коцабу // УНН, 09. 02. 2015. – Режим доступу: http://www.unn.com.ua/uk/news/1436012-amnesty-international-zaklikala-uk...

2. НМПУ заявляє, що арешт Руслана Коцаби попри неоднозначність його дій створює небезпечний прецедент // Телекритика, 09. 02. 2015 – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/pravo/2015-02-09/103489

3. Українська Гельсінська спілка назвала арешт Руслана Коцаби «переслідуванням за політичними мотивами» // Телекритика, 10. 02. 2015. – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/pravo/2015-02-10/103556

4. Валерія Лутковська: «Таке обмеження свободи, як у справі Руслана Коцаби, є недопустимим у демократичному суспільстві» – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, 10. 02. 2015. – Режим доступу: http://www.ombudsman.gov.ua/ua/all-news/pr/10215-nm-valeriya-lutkovska-t...

5. Права людини в Україні 2013. VII. Свобода вираження поглядів // Права людини в Україні 2014. Доповіді правозахисних організацій. – Х. : Права людини, 2014. – C. 170-182.

6. Слінько Т. М. Міжнародно-правові гарантії реалізації права людини і громадянина на інформацію // Т. Н. Слинько/ Наше право: Науково-практичний журнал. – К. : – 2013. – № 12. – С. 142 – 149

7. Законопроект «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»; Офіційний веб-сайт Українського інституту національної пам'яті. – Режим доступу: http://www.memory.gov.ua/laws/zakonoproekt-pro-zasudzhennya-komunistichn...

8. Правительство КНР вводит цензуру интернета: пользователи призывают к бойкоту, 22. 06. 2009 – Режим доступу: http://newsru.co.il/world/22jun2009/china4096.html 

9. Ограничен доступ к ряду интернет-ресурсов, распространявших призывы к несанкционированным массовым мероприятиям / Роскомнадзор, 13. 03. 2014 – Режим доступу: http://rkn.gov.ru/news/rsoc/news24447.htm 

10. В Україні припинять мовлення 14 російських телеканалів, – радник Авакова, 19. 08. 2014 – Режим доступу: http://espreso.tv/news/2014/08/19/v_ukrayini_prypynyat_movlennya14_rosiy...

11. В ОБСЄ засудили заборону трансляції російських телеканалів в Україні, 12. 05. 2014 – Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3318202-v-obsie-zasudyly-za...

12. Книги под замком: какие книги были и остаются запрещенными в Украине, 23. 03. 2014 – Режим доступу: http://www.segodnya.ua/life/lsociety/knigi-pod-zamkom-kakie-knigi-byli-i...

13. Limits to Expression on Religion in France, 08. 03. 2012 – Режим доступу: http://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=2018277

14. Папа Римський: Не можна провокувати й насміхатися з чужої віри, 16. 01. 2015 – Режим доступу: http://life.pravda.com.ua/society/2015/01/16/187854/

15. Le Tribunal de Grande Instance donne raison à Siné contre Charlie Hebdo, 11. 01. 2010 – Режим доступу: http://www.actuabd.com/+Le-Tribunal-de-Grande-Instance+

16. Апология карикатуры. 50 оттенков российской свободы слова. Что не так с «оскорблением верующих»? Учить слова «Интернационала», 08. 01. 2015 – Режим доступу: http://www.svoboda.org/contentlive/liveblog/26782573.html

17. Середюк-Буз В. В. Міжнародно-правове регулювання свободи вираження поглядів в мережі Інтернет / В. В. Середюк-Буз // Форум права. – 2012. – № 3 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2012-3/12svvvmi. pdf

18. Слінько Т. М. Конституційно-правові засади відкритості діяльності органів публічної влади // Т. Н. Слинько/ : Вісник Херсонського державного ун-ту, серія Право //Херсон. : – 2013. – № 4. – С. 85-97