Технологія газового зварювання

 

1.1 Значення зварювання

1.2 Історія зварювання

2.1 Характеристика сталі

2.2 Креслення наявних листів металу з позначенням розміру

2.3 Креслення виробу з позначенням його розмірів, умовного позначення швів та черговості накладних швів з метою запобігання деформаціям

2.4 Вибір заготовок із наявного металу з обґрунтуванням найбільш економічного способу

2.5 Вибір та характеристика обладнання для різання металу

2.6 Організація робочого місця

2.7 Визначте технології різання металу

2.8 Підготовка металу до зварювання

3.1 Вибір та характеристика обладнання

3.2 Організація робочого місця

3.3 Визначення режимів зварювання

3.4 Технологія зварювання

3.5 Заходи запобігання деформаціям

3.6 Вимоги до якості зварних швів

4.1 Контроль якості зварювання

4.2 Виявлення дефекту зварювання

4.3 Причини дефекту зварювання

5.1 При користуванні обладнанням для різання металу

5.2 При підготовці металу до зварювання

5.3 При користуванні обладнанням для зварювання металу

5.4 Під час зварювання металу

5.5 Під час контролю якості зварювання

 

 

Актуальність теми роботи. Зварювання (рос. сварка, англ. welding; нім. Schweißen) – технологічний процес утворення нероз'ємного з'єднання між матеріалами при їх нагріванні та/або пластичному деформуванні за рахунок встановлення міжмолекулярних і міжатомних зв'язків.

Відомо близько 70 способів зварювання. В основу їхньої класифікації покладені дві ознаки: агрегатний стан матеріалу в зоні зварювання та вид енергії, яка використовується для утворення з'єднання.

Газополум'яне зварювання – зварювання плавленням, під час якого кромки з'єднуваних частин нагрівають полум'ям газів, що спалюються на виході пальника для газового зварювання. Гази зазвичай підводять до зварювального пальника по гнучких шлангах від газових балонів високого тиску, обладнаних редукційним клапаном, що знижує тиск. Зварювальник тримає в одній руці пальник, а в іншій – присадковий прутик. Даний метод особливо підходить для зварювання сталевих трубопроводів малого діаметра, а також для приєднання арматур до трубопроводів, для ремонтних робіт, пайки-зварювання.

Обладнання для газового зварювання можна використати для розрізання сталевих елементів товщиною 10 – 15 мм і більше. Існує також спеціальне устаткування для підводного різання. При так званому різанні кисневим списом нагріта сталь окислюється і видувається з утвореного вузького прорізу, тонким струменем кисню, який підводиться під високим тиском.

Об'єктом дослідження є газове зварювання.

Предмет дослідження є технологія газовим зварюванням.

Мета роботи - визначити сучасний стан газового зварювання із практичним застосування виготовлення ящика для ремонтної майстерні.

 

 

Велике значення має зварювання в ремонтній справі і наплавлення зношених поверхонь деталей машин і ріжучого інструменту. 

У розвитку зварювання в нашій країні велику роль зіграли радянські учені та інженери, і так само робочі новатори. Вони розробили нові типи обладнання, технологічні процеси і високопродуктивні способи зварювання різних металів.

Важливою науково-технічною проблемою є створення економічних, надійних і довговічних зварних конструкцій, що можуть працювати на землі, під водою і в космосі, при великій різниці температур, в агресивних середовищах і при інтенсивному опромінюванні. За допомогою зварювання і споріднених технології створюється більше половини валового національного продукту) промислово розвинутих країн. У зварювальному виробництві зайнято близько 5 млн. людей, переважна більшість яких (70-80%) виконують електродугові процеси.

Основою зварювального виробництва є газове зварювання. Техніка і технологія цього процесу постійно вдосконалюються На ринку зварювального обладнання перше місце займає апаратура для дугового зварювання. Зростає виробництво апаратури для зварювання порошковими і суцільними дротами при зменшенні частки обладнання для ручного дугового зварювання покритими електродами. У промислово розвинених країнах частка металу наплавленого ручним дуговим зварюванням, зменшилась майже в 3 рази і становить 20-30%, в інших країнах таке зниження менш інтенсивне.

Друге місце займає виробництво обладнання для контактного зварювання. При цьому частка обладнання для газового зварювання і різання збільшується. У світовій практиці останнім часом почали широко використовувати інверторні джерела живлення, що мають великі можливості для автоматичного керування зварювальними процесами.

 

 

Процес зварювання з'явився ще в бронзовому віці, коли людина почала набувати досвід при обробці металів для виготовлення знарядь праці, бойової зброї, прикрас та інших виробів.

Першим відомим способом зварювання було ковальське. Воно забезпечувало достатньо високу, на той час, якість з'єднання, особливо при роботі з пластичними металами, такими, як мідь. Із винайденням бронзи, яка є твердішою і гірше піддається куванню, виникло ливарне зварювання. Під час ливарного зварювання крайки з'єднуваних деталей заформовують спеціальною сумішшю і заливають розігрітим рідким металом. Цей присадковий метал сплавляється із виробом і, застигаючи утворює шов. Такі з'єднання знайдені на бронзових посудинах Стародавньої Греції та Риму. Зварювання було використано під час побудови Залізного стовпа в Делі, Індії.

У 1802 році російський академік Василь Володимирович Петров звернув увагу на те, що при пропусканні електричного струму через два прутики з вугілля або металу між їхніми кінцями виникає яскрава дуга (електричний розряд), яка має дуже високу температуру. Він дослідив