Технології реалізації практичним психологом консультативного напрямку

Настанова на тепло і сердечність не передбачає, що консультант буде викликати в собі симпатію чи любов до клієнта вольовим зусиллям. Але якщо він звертає свою увагу на сутність клієнта, його бажання бути собою, його зусилля розв'язати свої проблеми, то почуття симпатії і навіть любові до цієї людини практично завжди з'являється [7, c. 120-130].

Останньою, за А. Роше, є настанова на невдаваність, щирість. Для консультанта вкрай важливо бути чесним, уникати лицемірства, коли переживається одне, а говориться друге. Цілісна особистість тісно стикається з дійсністю свого внутрішнього світу і виражає її такою, якою вона є.

 

 

 

Психологічне консультування у школі належить до виду вікового консультування. Якщо побудувати схему видів психологічних консультацій у школі, то, враховуючи вік дітей, можна виділити такі види консультацій шкільного віку, як:

а) консультування в початковій школі;

б) консультування з проблем середнього шкільного або підліткового віку;

в) консультування у старшій школі.

Шкільний психолог може консультувати у молодшій школі – батьків, вихователів і вчителів. У середній і старшій школі, окрім батьків, учителів і адміністрації, до психолога вже звертаються й учні.

Проблеми, з якими найчастіше звертаються до шкільного психолога, – це неуспішність учнів, погана поведінка, вибір професії.

Консультування шкільного психолога має свою специфіку. Його консультація починається тоді, коли відчиняються двері кабінету й на порозі з'являється збентежений клієнт, а закінчується тоді, коли радісний клієнт востаннє зачиняє ці двері й робить упевнений крок у «нове життя». Скільки при цьому пройде часу, наперед не скаже ніхто: можливо, 2-3 зустрічі, а можливо, – 15-20 (якщо під час зустрічей-бесід психолога з клієнтом, за необхідності, діагностуються якісь властивості клієнта або дитини, учня, з приводу чиїх проблем клієнт (батько, вчитель) звернувся, проводяться корекційні заняття з клієнтом (або учнем), тренінг «нової поведінки»). Крім традиційного «вузького» розуміння психологічного консультування як бесіди консультанта з клієнтом, можливим є «широке» розуміння процесу психологічного консультування. Воно включає і діагностику, і корекцію, які в даному випадку є засобами допомоги клієнтові у розв'язанні його проблеми [21, c. 20].

У процесі консультування шкільного психолога можна виділити три етапи:

а) початковий;

б) основний, робочий;

в) заключний, корекційний.

Консультуючи, психолог виконує зовнішні дії (бесіда з клієнтом, тестування, корекція) і внутрішні (роздуми з приводу одержаної інформації, ухвалення рішення тощо).

Перший етап складається з трьох стадій:

I стадія – встановлення емоційного контакту з клієнтом.

II стадія – повідомлення клієнтом мети свого приходу.

III стадія – формулювання проблеми.

Уміння встановити з клієнтом емоційний контакт є надзвичайно важливим для психолога. Від цього залежить успіх (або невдача) усієї подальшої роботи з клієнтом.

Після знайомства і встановлення емоційного контакту клієнт, як правило, повідомляє мету свого приходу до психолога. Часто її формулюють плутано, нечітко, з обвинуваченнями на адресу інших осіб – учителів, батьків, друзів [20, c. 6].

Психолог повинен (спочатку для себе) сформулювати або переформулювати проблему клієнта. Це буде планом внутрішніх дій психолога, що розгортатиметься паралельно із зовнішніми діями. Потім психолог уточнює формулювання проблеми з клієнтом – обговорює з ним, над чим вони спільно працюватимуть.

Після нового формулювання проблеми (3 стадія І етапу) починається II етап (основний, робочий), що містить такі стадії:

IV стадія – збір інформації, необхідної для розв'язання проблеми клієнта. Якщо шкільному психологові недостатньо тієї інформації, яку представив клієнт, він може отримати додаткову інформацію про клієнта, зустрівшись із близькими йому людьми – батьками, класними керівниками, друзями, або продовживши бесіду з клієнтом;

V стадія – аналіз зібраної інформації про клієнта і висування пояснювальних гіпотез. Отримавши про клієнта більш-менш повну інформацію, психолог намагається пояснити поведінку клієнта, висунути гіпотезу про те, що є причиною – проблеми або утруднення клієнта;

VI стадія – перевірка висунутих гіпотез, яку можна здійснювати різними шляхами:

а) із застосуванням діагностичних засобів (методик, тестів) – із широкого арсеналу наявних у шкільного психолога діагностичних засобів він повинен відібрати найадекватніші для розв'язання проблеми клієнта. Широкий вибір психодіагностичних методик дасть йому змогу отримати чіткішу картину;

б) спостереженням за різних життєвих ситуаціях або тренінгах – шкільний психолог може отримати важливу інформацію про клієнта-учня, відвідавши урок, спостерігаючи за учнем на перерві;

в) продовженням бесіди.

На стадії перевірки висунутих гіпотез консультування шкільний психолог аналізує інформацію, зіставляючи результати тестування з життєвими показниками, результатами спостереження, з тим, що клієнт сам розповів про себе, узагальнює, синтезує для підтвердження або спростування своєї пояснювальної гіпотези. Якщо внаслідок синтезу всієї отриманої інформації він дійде висновку, що його гіпотеза хибна, він повертається на стадію аналізу зібраної інформації і опрацьовує матеріал заново. Якщо внаслідок синтезу він отримує підтвердження своєї гіпотези, то переходить до корекційної роботи.

 

 

Основні проблеми (запити), з якими звертаються до психолога:

неадекватність педагогічних