Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Готовність дітей до шкільного навчання

Предмет: 
Дошкільна педагогіка
Тип роботи: 
Курс лекцій
К-сть сторінок: 
21
Мова: 
Українська
Оцінка: 
Текст лекції з навчальної дисципліни «Наступність ДНЗ та школи» для студентів 3 курсу напряму підготовки 6. 010101 «Дошкільна освіта»
 
Підготувала доц. Горопаха Н. М.
 
Тема 4. Готовність дітей до шкільного навчання
 
План
1. Дослідження проблем готовності до школи у вітчизняній педагогіці та психології.
2. Поняття «шкільної зрілості».
3. Характеристика основних компонентів готовності до шкільного навчання:
  • фізична готовність;
  • розумова готовність;
  • мотиваційна готовність;
  • морально-вольова готовність;
  • готовність у емоційній сфері та сфері спілкування.
4. Способи визначення підготовленості дитини до школи.
 
Література
  1. Волкова Е. Готов ли ребенок к школе? // Дошкольное воспитание. – 2001. – № 8. – С. 99-102.
  2. Журова Л. Е., Кочурова Е. Э, Кузнецова М. И. Диагностика готовности детей дошкольного возраста к обучению в школе. // Справочник руководителей и учителей начальной школы. – Тула: Родничок, 1999. – С. 81-104.
  3. Кочерга О. Психофізіологія шестирічних першокласників і адаптація до школи / О. Кочерга. – К., 2010. – 128 с.
  4. Кравцова Е. Е. Психологические проблемы готовности детей к обучению в школе. – М., 1991. – 180 с.
  5. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання // Дошкільне виховання. – 2000. – № 9. – С. 3-5.
  6. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка / Т. І. Поніманська. – К., 2013.
  7. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. Практикум / Т. І. Поніманська, І. М. Дичківська. – К., 2007.
  8. Прищепа С. Как продиагностировать физическую подготовленность дошкольников // Дошкольное воспитание. – 2004 – №1 – С. 37-45.
  9. Проскура О. В. Психологічна підготовка вчителя до роботи з шестирічними першокласниками. – К., 1999. – 290 с.
  10. Степанова М. И. Что такое «школьная зрелость»? // Справочник для родителей будущего первоклассника. Что такое «школьная зрелость»? – М., 1999. – С. 3-6.
  11. Чуб Н. В. Комплексні тести готовності дитини до школи. – Харків, 2007. – 144 с.
 
Проблема підготовки дітей до школи не є новою в історії педагогіки. Її витоки сягають Давньої Греції і Риму, де вперше зароджуються різні теорії і погляди щодо успішної її реалізації: дискутуються різноманітні погляди щодо необхідності попередньої підготовки дітей до школи; обговорюється необхідність суспільного дошкільного виховання; протиставляються завдання розвитку здібностей дитини і накопичення ними певних знань; пропонується залучати дітей 5-6 років до занять, застосовуючи для цього різні методи заохочення і, навіть, примусу.
В епоху Відродження підвищуються вимоги до навчання дітей дошкільного віку, стимулюється розвиток дошкільної педагогіки. У цей період вперше в історії педагогіки Ян Амос Каменський у роботі «Материнська школа» вводить поняття «готовність до навчання», а також описує його ознаки і шляхи формування. З-поміж них автор акцентує увагу на засвоєнні дитиною необхідних і доступних їй знань, належному розвитку уваги, здатності до розмірковування, потяг до освіти. Важливими шляхами підготовки дітей до навчання у школі Ян Амос Каменський вважав виховання у дитини і дисциплінованості, збудження інтересу до занять, спонукання у неї любові й інтересу до школи, авторитету майбутнього вчителя.
Загальна готовність дітей до шкільного навчання, що виражається у певному загальному рівні їх розвитку може бути умовно розділена на декілька взаємозв'язаних компонентів:
•фізична готовність, яку визначають загальний стан здоров’я дитини, загартованість та витривалість організму, відповідний розвиток рухів, зокрема, розвиток дрібних м’язів кисті руки та оволодіння дитиною культурно-гігієнічними навичками;
•психологічна готовність, яка виявляється у сформованості основних психічних сфер дитини, котрі в цілому забезпечують успішне оволодіння навчальним матеріалом.
Загалом на рівні сучасної науки проблема підготовки дитини до школи має два взаємопов'язаних аспекти. Перший з них – це аспект психологічний, яким визначається сутність розвитку дитини на межі дошкільного та молодшого шкільного віку. З цієї точки зору готовність дітей до шкільного навчання – це досить складний комплекс особливостей особистості дитини, які забезпечують успішне навчання дитини в першому класі школи та безкризовий перехід на наступний етап вікового розвитку.
Психологічний аспект проблеми готовності до шкільного навчання детально досліджений у вітчизняній психології, чимало уваги цьому питанню приділяють і деякі зарубіжні автори.
А. Богуш зазначає, що не можна вести мову про ефективну, повноцінну підготовку дітей до навчання в школі, якщо не враховувати її психологічний аспект, тобто стан внутрішньої готовності дитини до переходу на нову соціальну позицію «школяр», в нову соціальну ситуацію розвитку «школа». Готовність – це усвідомлений стан організму до сприйняття певної нової діяльності, нової інформації, який запобігає виникненню кризових явищ.
В сучасній психолого-педагогічній науці існує декілька підходів до розуміння сутності психологічної готовності дитини до шкільного навчання. Здійснивши їх ґрунтовний аналіз, О. Кравцова виділяє чотири основних напрями у
Фото Капча