Готовність дітей до шкільного навчання

Предмет:

Дошкільна педагогіка

Тип роботи:

Курс лекцій

К-сть сторінок:

Мова:

Українська

Оцінка:

з однолітками у групі дошкільного закладу.

За Р. Буре, до моменту вступу в школу дитина повинна вміти самостійно організовувати не тільки свої дії, але і обрати спільну з товаришами гру або роботу, планувати її хід, уміти розв'язати конфлікт, розподілити ролі, довести почату справу до кінця. Автор зазначає, що зміст педагогічної діяльності вихователя на занятті, що спрямована на підготовку дітей до школи, повинен містити в собі формування у дітей уявлень про заняття як важливу діяльність для набуття знань, навичок організованої поведінки.

Трудова діяльність дошкільника, на думку Т. Введенської та З. Борисової, є одним з найважливіших виховних засобів всебічного розвитку особистості дитини. Особливого значення серед різних видів трудової діяльності в системі підготовки дітей до школи автори відводять чергуванням на заняттях, оскільки саме під час цих чергувань формуються перші навички навчальної праці.

В сучасній педагогіці та психології у поняття психологічної готовності прийнято включати також і мотиваційну готовність, в якій виражається ставлення дитини до майбутнього навчання. Формування мотиваційної готовності відбувається протягом всього старшого дошкільного віку та включає:

формування пізнавальної спрямованості на навколишню дійсність пізнавальних інтересів (цьому сприяє використання спеціальних прийомів навчання дітей) ;
формування правильних уявлень про школу та навчання (розповіді, бесіди, екскурсії, читання художньої літератури, зустрічі з першокласниками).

Проблема моральної підготовки до школи досліджувалась Л. Артемовою, Г. Лаврентьєвою, В. Нечаєвою та ін. У моральній підготовці дитини до школи виділяють різні аспекти: вольовий, емоційний, сферу спілкування тощо. Г. Лаврентьєва вважає, що моральна підготовка дітей до навчання у школі передбачає ознайомлення дітей з елементарними моральними нормами та етикою поведінки, виховання пізнавальних інтересів, бережливого ставлення до природи, формування самостійності, відповідальності, наполегливості. В. Нечаєва в підготовці дітей до школи вбачає вирішення таких завдань морального виховання дітей, як виховання культури поведінки, початків гуманізму, гуманних стосунків між дітьми і дорослими, виховання колективізму, формування колективістських взаємовідносин дітей, виховання любові і поваги до Батьківщини.

У кінці XX ст. вчені (Л. Артемова, Т. Бабаєва, В. Логінова, О. Проскура та ін.) особливу увагу акцентували на поведінковому аспекті готовності. З цієї позиції готовність до школи виступає як інтегративне новоутворення соціально-особистісного розвитку дитини, що формується у дітей старшого дошкільного віку в умовах цілеспрямованого навчання і виховання.

Т. Бабаєва, досліджуючи проблему підготовки дітей до школи, зазначає, що готовність до школи – це досягнення такого рівня особистісного розвитку, який найбільш повно співвідноситься з потребами сучасної школи та дозволяє прогнозувати високу результативність навчальної праці школяра з перших днів шкільного навчання. Автор доводить, що соціально-особистісна готовність до школи повинна виступати як єдиний комплекс соціальне значимих якостей, рис поведінки і діяльності, сформованих у дітей в умовах дошкільного виховання. До компонентів, які засвідчують досягнення дитиною певного рівня соціально-особистісної зрілості в момент вступу до школи, є:

активний потяг дитини до навчання у школі, налаштування на образ «дисциплінованого учня»;
свідомий потяг до розвитку в собі якостей майбутнього школяра;
усвідомленість поведінки і діяльності;
розвиток елементарного самоусвідомлення, розуміння своїх можливостей, бажання стати справжнім школярем.

У дослідженнях останніх років значна увага, надається особливому аспекту проблеми – готовності дитини не просто до спілкування, а формування у дітей навичок навчального співробітництва з іншими учнями класу. Для набуття дітьми вказаних навичок у дошкільному закладі або в перші дні навчання в школі дослідники рекомендують проводити спеціальні заняття. На них дитина отримує знання про школу, режим шкільного часу, а також привчається співдіяти з однолітками шляхом виконання спеціальних групових завдань. Рекомендується на уроки запрошувати батьків, особливо це важливо у школі, коли діти тільки знайомляться з вчителем та один з одним. Функція батьків полягає у психологічній підтримці дитини.

Найпоширеніший спосіб визначення рівня підготовленості дитини до навчання у школі – це індивідуальне обстеження (тестування) кожного майбутнього першокласника. Деякі психологи та вчителі початкових класів надають перевагу не тестуванню, а спостереженню за дитиною під час проведення групових підготовчих занять у школі. Незважаючи на те, що практично у кожній школі можуть бути різні вимоги до майбутніх учнів, параметри, за якими можна оцінити рівень готовності до школи, незмінні. Змінюються тільки норми, тобто рівні розвитку певних психологічних якостей.

Готовність до школи може визначатися за такими параметрами: планування, контроль, мотивація, рівні розвитку інтелекту. Узагальнені характеристика цих параметрів наведені у таблиці:

Планування – вміння організувати свою діяльність відповідно до її мети

Низький рівень

Дії дитини не відповідають меті

Середній рівень

Дії дитини частково відповідають змісту мети

Високий рівень

Дії дитини повністю відповідають змісту мети

Контроль – уміння зіставляти результати своїх дій із поставленою метою

Низький рівень

Повна невідповідність результатів зусиль дитини поставленій меті, причому сама вона цієї невідповідності не бачить

Середній рівень

Часткова відповідність результатів зусиль дитини поставленій меті

Високий рівень

Відповідність результатів зусиль дитини поставленій меті, дитина може самостійно зіставити всі отримані результати із поставленою метою

Мотивація навчальна – прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу та використовувати їх

Низький рівень

Дитина орієнтується тільки щодо тих властивостей предметів, які безпосередньо доступні органам чуттів

Середній рівень

Дитина прагне орієнтуватися на деякі узагальнені властивості навколишнього світу – знаходити і використовувати ці узагальнення

Високий рівень

Чітко виражене прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, їхні закономірності. Присутнє бажання використати ці закономірності у своїх діях

Рівень розвитку інтелекту

Низький рівень

Невміння слухати іншу людину, виконувати логічні операції аналізу, порівняння, узагальнення, абстракції і конкретизації у формі словесних понять

Рівень нижче середнього

Невміння слухати іншу людину, помилки у виконанні всіх логічних операцій у формі словесних понять

Середній рівень

Невміння слухати іншу людину. Прості логічні операції – порівняння, узагальнення у формі словесних понять – виконуються без помилок, у виконанні складніших логічних операцій – абстракції, конкретизації, і аналізу, синтезу – допускаються помилки

Високий рівень

Можливі деякі помилки в розумінні щодо іншої людини та виконанні логічних операцій, але ці помилки дитина може виправити самостійно без допомоги дорослого

Дуже високий рівень

Здатність слухати іншу людину, виконувати будь-які логічні операції у формі словесних понять

На підставі цих критеріїв готовність до шкільного навчання може бути визначена так:

Дитина до школи готова

Вона вміє планувати і контролювати свої дії (або прагне до цього), Орієнтується щодо схованих властивостей предметів, закономірностей навколишнього світу, прагне використовувати їх у своїх діях, уміє слухати іншу людину, виконувати логічні операції у формі словесних понять,

Дитина до школи не готова

Не вміє планувати і контролювати свої дії, мотивація навчання низька (орієнтується тільки щодо даних органів чуттів), не вміє слухати іншу людину, виконувати логічні операції у формі понять.

Для того, щоб результати діагностики були точними, необхідно дотримуватися декількох основних правил.

Обов’язково звертайте увагу на інструкції до тестів. Пам’ятайте, що якщо їх виконувати неточно, зміст завдання, а отже, і отриманий результат можуть повністю змінитися.

Значна кількість методик вимагає спеціального матеріалу, який стимулює, тобто карток, текстів, картинок для демонстрації дитині. Приготуйте їх заздалегідь.

Не забувайте про те, що кожний тест розрахований для певного віку. Тому уважно стежте за тим, щоб вік дітей відповідав даній методиці. Деякі методи можна використовувати в різних вікових групах, але при цьому необхідно звертати увагу на інструкцію та спосіб подання матеріалу для кожного віку.

Отримані результати також не можуть бути однаковими для різного віку. Тому будьте уважними під час їхньої інтерпретації, обов’язково звіряйте їх із типовими для дітей даного віку результатами. Пам’ятайте також про те, що за даними лише однієї методики не можна зробити висновок про «нерозумність» або відсталість, так само, як і про обдарованість дитини. Такий висновок може бути зроблений тільки в тому випадку, якщо дані всіх інтелектуальних тестів (або більшості: з них) будуть нижчими або вищими за норму.

Ніколи не намагайтеся працювати з дітьми через силу, без їхнього добровільного бажання, інакше отримаєте неправильні результати.

Намагайтеся також не згадувати, що перевіряєте дитину, нібито екзаменуєте її. Це призведе до її напруженості, скутості і також порушить об’єктивність отриманих даних. Можете використати обстеження в процесі будь-якої спільної діяльності, можна навіть ігрової, але тільки в тому випадку, якщо дитина може у процесі гри зосередитеся, сприйняти завдання, а не облишити його виконання, якщо воно здається нудним або складним. Отже, необхідно зацікавити дитину і намагатися привернути її увагу.