+3 8(066) 185-39-18
fПредмет:
Тип роботи:
Курс лекцій
К-сть сторінок:
22
Мова:
Українська
кавуни ростуть? – посміхнулася Галя.
Вона відірвала стебло, за яке тримався хвостик, і показала всім, як він був прикріплений.
Всі залилися сміхом.
З тих пір мене прозивають Лопухом.
(П. Висікай, 294 слова)
Тестові завдання
1.Що принесла додому мама?
- дві великі дині;
- два яблука;
- два величезні кавуни.
2.Яка думка виникла у хлопчика?
- пригостити кавуном однокласників;
- пригостити кавуном учительку;
- сказати, що виростив кавун сам.
3.Що зробив Яшко з кавуном?
- поніс його до школи;
- прив'язав хвостик до бур'яну;
- заховав у коморі.
4.Що сказав Яшко своїм друзям?
- що кавун виростила його мама;
- що це гостинець від тата;
- що це він сам виростив такого велетня.
5.Хто викрив Яшкову хитрість?
- однокласник Андрійко;
- десятикласниця Галя;
- Яшкова мама.
6.Чи схвалюєте ви вчинок Яшка?
- так;
- засуджую;
- ні.
Тарас у наймах
Після смерті батька Тарас прийшов до учителя-дяка. Сказав йому:
- Все робитиму для вас: воду носитиму, дрова колотиму, в школі прибиратиму, тільки дозвольте жити в школі і вчитись.
Дуже Тарас вчитись хотів.
Дяк погодився. Ще б пак – дармовий наймит! Та більше він знущався з Тараса, ніж учив його.
Завжди голодний, обідраний був Тарас, а п'яний дяк не шкодував для школярів ляпасів та березової каші – цебто бив усіх березовими різками.
Втік від нього Тарас. Він чув, що в сусідньому селі дяк дуже письменний і до того ж маляр. «Може, вивчить мене!» – подумав Тарас і пішов до нього.
Та новий учитель наказав зразу Тарасові воду носити з річки аж на гору, де його хата стояла, потім фарбу примусив розтирати, а вчити й не збирався.
Пішов від нього Тарас до третього дяка, теж маляра.
- Вивчіть мене малювати! – попросив хлопець... – Усе вам робитиму, що накажете.
Але той тільки глянув на Тараса і мовив:
- Нічого з тебе не вийде. Ні швець, ні кравець, ні на дуду грець.
Повернувся сумний Тарас у своє село та й пішов у найми.
Весь час мріяв Тарас вчитися малювати. Заробить якусь копійку, купить своїм бідним сестричкам, Яринці і сліпенькій Марійці, цукерку чи бубличок, а собі аркушик грубого сірого паперу. Сховається десь у бур'янах, малює і співає сумні пісні. Дуже хороший був голос у Тараса.
Через деякий час знову він пішов у інше село ще до одного вчителя, і той погодився взяти його в учні. Треба було тільки дозвіл від пана мати.
Та коли прийшов до панського управителя за дозволом, той залишив хлопця у пана «козачком» – прислужником.
(О. Іваненко, 258 слів)
Тестові завдання
1.До кого прийшов Тарас після смерті батька?
- до учителя-дяка;
- до своєї сестри;
- до рідної тітки.
2.Як поводився дяк із Тарасом та іншими школярами?
- був із ними добрим і лагідним;
- допомагав у навчанні;
- бив усіх березовими різками.
- малював.
- про навчання малюванню;
3.Що робив Тарас у другого дяка?
- носив воду та розтирав фарбу;
- читав;
- малював.
4.Про що найбільше мріяв Тарас?
- про мандрівки;
- про навчання малюванню;
- про навчання музиці.
5.Чим займався хлопець у бур'янах?
- малював та співав сумні пісні;
- спав;
- ловив коників-стрибунців.
6.Як Тарас став «козачком»?
- його привела до пана сестра;
- попросився, щоб його взяли на службу;
- звернувся до панського управителя за дозволом на навчання.
Полум'яне серце
Спогад про сестру Лесю Українку
Школи в Колодяжному не було, і Леся сама вчила грамоти багатьох своїх подруг.
Іноді в селі влаштовувались вистави – живі картини. Мати написала історичну драму «Кармелюк» у п'яти діях. Розіграти її не було змоги – не
вистачало ні людей, ні засобів. Тоді вирішили ми поставити її в ляльковому театрі.
Леся була і за режисера, і за артиста – за всіх. Зробили ми багато ляльок, декорацій, навіть пожежу панського будинку, підпаленого Кармелюком. показали. Цей ляльковий театр мав великий успіх у Колодяжному.
Навколишня чарівна природа захоплювала сестру. Разом із матір'ю ми побували в урочищі Нечимне біля села Скулин, в 15 кілометрах від Колодяжного.
Ночували ми в хатці селянина – дядька Лева. З хатки, у якої було лише три стіни, відкривався вид на лісове озеро. Три дні, проведені в оточенні природи, справили враження на все життя.
Леся надзвичайно чутливо сприймала природу, її поетична душа зливалася з навколишнім. Починалася весна. Розквітали в саду дерева. Пригрівало сонце. Леся хвора лежала в ліжку біля вікна. Випадково вітерець заніс в кімнату пелюсток з розквітлої яблуні – в ньому сестра відчула теплий весняний привіт. І враження від цього згодом висловила у вірші.
Але не тільки до природи проявлялась її любов. Ще більше любила вона людей, своїх знедолених братів і сестер.
1883 року всю сім'ю вразила тяжка подія. За революційну діяльність була заарештована в Петербурзі наша тітка – Олена Антонівна Косач, її засудили на заслання, спочатку в Олонецьку губернію, а потім етапом відправили до Сибіру. Це надзвичайно вплинуло на Лесю. Саме тоді вона написала перший вірш:
Ні долі, ні волі у мене нема.
Зосталася тільки надія одна...
(О. Косач-Кривинюк, 259 слів)
Тестові завдання