Тексти для навчального аудіювання з літературного читання 3 клас

• своїх братів та сестер;
• своїх подруг;
• сільських дітей у школі.

2.Яку історичну драму написала Лесина мати?

• «Кармелюк»;
• «Мазепа»;
• «Довбуш».

3.Яка тяжка подія вразила сім'ю Косачів у 1883 році?

• арешт Олени Антонівни Косач;
• хвороба Лесі;
• від’їзд сестри.

4.Як вплинув на Лесю арешт тітки?

• Леся ще дужче захворіла;
• Леся була дуже налякана;
• саме тоді вона написала свій перший вірш.

5.Що захоплювало Лесю?

• рухливі ігри;
• книги;
• навколишня чарівна природа.

6.Що випадково заніс вітерець у Лесину кімнату, коли вона лежала хвора?

• пелюсток розквітлої яблуні;
• маленьку пір’їнку;
• сніжинку.

Якийсь чоловік, уже підстаркуватий, ішов через зимовий ліс. Це був лісник, котрий подався в обхід, щоб оглянути своє господарство. Був початок березня, але весною ще й не пахло. Злежаний сніг порипував під валянками, тугенький морозець обпікав щоки. Підстаркуватий лісник поминув гурт молодих ялин, вийшов до засніженої річечки – і вкляк... Він угледів, що неподалік на березі лежить, впавши на бік, великий рогатий лось, а йому в шию вчепився вовк. Мабуть, попадали вони щойно, а перед цим у них кипіла боротьба. Обоє – лось і вовк – помітили людину, а тому на мить позавмирали, стежачи за нею. Тоді лісник підніс угору дубову палицю і, погрозливо замірившись, пішов уперед. Вовк іще якийсь момент тримався зубами за лосеву шию, далі відпустив її і прожогом метнувся на лісника. Не встиг той навіть опустити палицю вовкові на голову, як вовк важким ударом свого тіла звалив його на сніг і вже б учепився зубами, та лісникові пощастило обома руками вхопити вовка за шию. Намагався здушити звіра якомога сильніше, але вовк дряпав його пазурами, викручувався. Це був дужий і хижий звір. Лісник відчував, що сила полишає його, що за мить-другу вже не зможе боротися з напасником. Та ось із лісникових рук щось миттєво вирвало вовка. Оторопілий лісник звівся, думаючи, що вовк, мабуть, знову кинеться на нього, й побачив лося, що підскочив до вовка, вдарив його рогами й знову підкинув угору. «Так ось хто мене врятував, – подумав лісник. – Я вступився за нього, а він за мене». А лось, який убив вовка, побіг уздовж берега й скоро сховався поміж деревами. Лісник підібрав на снігу свою палицю і, все ще побоюючись, сторожко підійшов до вовка. Торкнув його палицею – мертвий.

- Що ж, сіроманцю, важив ти на чуже життя – позбувся свого.

Лісник узяв вовка за задні лапи й потягнув додому. Вовча голова поверталася то в один бік, то в другий, ніби ще хотіла злякати когось у лісі своїми ощиреними зубами.

А лісник поглядав між дерева- чи не побачить безстрашного лося, що врятував йому життя.

(Є. Гуцало, 320 слів)

1.Хто йшов через зимовий ліс?

• мисливець;
• діти;
• лісник.

2.Куди йшов лісник березневим ранком?

• на полювання;
• на прогулянку;
• оглядати лісове господарство.

3.Кого побачив лісник біля засніженої річечки?

• велику пухнасту лисицю;
• лося, якому в шию вчепився вовк;
• двох зайців.

4.Що зробив лісник?

• вступив у двобій із вовком;
• повернув у інший бік;
• застрелив вовка.

5.Як вовк зреагував на лісника?

• кинувся на нього;
• залишив лося і кинувся утікати;
• продовжив сутичку з лосем.

6.Хто врятував лісника від вовка?

• мисливці;
• лось;
• вірний пес Рекс.

Ріс собі хлопчик. І дуже люди того хлопця любили, бо умів він співати, як ніхто на світі. Вечорами, після денної роботи, коли можна було трохи спочити, сходилися старі й малі послухати пісню. Кожен, хто чув хоч раз той спів, ніби набирав у груди сили й снаги, ніби пив живу воду з цілющого джерела. Співав хлопець про сонце, про квіти-трави, про землю. І кожна його пісня славила рідний край. Ті пісні хлопчина складав сам. А коли в нього питали, як це йому вдається, відповідав, що все те – від квітів, дерев, води, птахів та звірів.

Якось прийшло в цей край лихо. Про співучого хлопчика почули злі вороги й вирішили викрасти його. Темної ночі, коли він наслухав пісню місячного сяйва, щоби потім переспівати його людям, схопили вони його й понесли в свої землі. Володар тої країни хотів мати співучого раба. Та хлопець йому не співав. Просили його – мовчав, били – мовчав. Тільки одного разу, змучений вкрай, завів тужну-тужну пісню. Від тої пісні німіли люди, а каміння плакало. Була вона про розлуку з рідною стороною.

Злий володар наказав відвезти хлопчика в його землю і, якщо він там співатиме, убити. Тільки-но ступив хлопчик на рідну землю, одразу в нього вирвалася пісня.

Котрийсь із ворогів замахнувся шаблюкою, щоб виконати наказ володаря, але шабля свиснула в повітрі, а хлопця не стало. Лише в зеленій траві застрибало маленьке чорненьке створіння. І задерикувато заспівало.

Відтоді й повелися на нашій землі веселі цвіркуни, їхні пісні славлять рідну землю, звеселяють смутних. А хто понад усе любить батьківщину, той чує в пісні маленького цвіркуна слова про красу нашої землі.

(А. Литвин, 257 слів)

1.За що любили люди хлопчика?

• за те, що він умів співати;
• за те, що він гарно грав на