Теоретичні аспекти формування освітнього здоров’язберігаючого середовища

 У педагогічних дослідженнях особливу увагу зосереджено на дидактичні умови формування здоров’язбережувального навчального середовища:

1. Спрямованість  змісту навчання та навчально-методичного забезпечення на формування здоров’язбережувальної компетентності учня початкової школи.
2. Зміцнення здоров’я учнів засобами дидактичноадаптованої матеріально-технічної бази початкової школи.
3. Застосування у навчально-виховному процесі сучасних здоров’язбережувальних технологій, моделей, методик, методів та прийомів.
4. Проведення моніторингу впливу здоров’язбережувального навчального середовища на рівень володіння здоров’язбережувальною компетентністю, стан фізичного, психічного, соціального, духовно-морального здоров’я учнів [12; 18].

Завданнями здоров'язбережувального освітнього середовища, на думку педагогів-науковців,  є:

створення умов, які сприяють збереженню та зміцненню здоров'я учасників освітнього процесу;

грамотна організація навчального процесу;

моніторинг здоров'я учнів у динаміці їхнього навчання в школі;

навчання школярів практичних умінь і навичок щодо оцінювання стану свого здоров'я та його корекції за різних відхилень;

реорганізація змісту навчального процесу шляхом розроблення і впровадження в практику школи здоровяформувальних і здоров'язбережувальних технологій;

організація позакласної діяльності учнів щодо збереження здоров'я;

 [3].

Покладання на школу і вчителя такого, здавалося б, невластивого їм завдання - турботи про здоров’я учнів - визначається багатьма чинниками. До провідних варто віднести такі: по-перше, дорослі завжди несуть відповідальність за те, що відбувається з дітьми, які перебувають під їх опікою. Це стосується і дитячого здоров’я. Саме в школі, під щоденним спостереженням педагогів, учні проводять значну частину часу, і не допомагати їм зберігати здоров’я, було б проявом бездуховності і непрофесіоналізму. По-друге, значна частина всіх впливів на здоров’я учнів – бажаних і небажаних – здійснюється саме вчителями, в стінах навчальних закладів. По-третє, сучасна медицина займається в основному не здоров’ям , а хворобами, тобто не профілактикою, а лікуванням. Завдання ж школи інше – зберегти і зміцнити здоров’я своїх вихованців, тобто проводити профілактичну роботу. Тому до головних дійових осіб, що дбають про здоров’я учнів у навчальних закладах відносять перш за все педагогів.

 

 

Основним завданням сучасної школи стає виховання компетентної особистості, яка не тільки володіє знаннями, а й уміє застосовувати їх у житті, діяти адекватно у відповідних ситуаціях, адаптуватися до складних соціальних умов, долати життєві труднощі, підтримувати своє здоров'я на належному рівні, протистояти негативним впливам. З огляду на це особливого значення набуває спрямоване формування у дітей умінь і навичок здорового способу життя. У сучасних умовах нестабільності соціально-економічного розвитку українського суспільства, втрати духовних цінностей, притаманних нашій культурі, зниження ролі інституту батьківства, погіршення екологічної ситуації у світі особливе занепокоєння викликає тенденція до погіршення стану здоров’я дітей. Учені і громадськість світової спільноти визначають, що основною з глобальних проблем сьогодення є проблема збереження здоров’я підростаючого покоління як основного з чинників майбутнього благополуччя держави. Проблема здоров’я, здорового способу життя дітей і молоді визначається як найгостріша соціальна проблема і в Україні [10].

Дослідження особливостей формування здорового способу життя у дітей висвітлено у працях багатьох вітчизняних педагогів, зокрема значний внесок у розробку та впровадження в практику діяльності освітнього закладу системи оздоровчого виховання дітей і молоді здійснили видатні українські педагоги А. Макаренко та В. Сухомлинський. Аналіз педагогічної практики свідчить про те, що зміст, методи і форми виховної роботи сучасної школи по формуванню здорового способу життя молодших школярів не зорієнтовані на врахування змін психології дітей та різноманітних соціокультурних, екологічних та економічних чинників, що відбулися за останні роки [13]. Здоров'ю людини належить одне з найважливіших місць у системі людських цінностей і пріоритетів та визначається як процес збереження й розвитку психічних і фізіологічних функцій людини, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя.  

У тлумачному словнику мови «здоров'я - це правильна, нормальна діяльність організму, його повне фізичне та психічне благополуччя». Ващенко О. вважав, що здоров'я організму визначається його кількістю, яку можна оцінити максимальною продуктивністю органів при збереженні  якісних меж і функцій [7]. З наведених визначень видно, що поняття «здоров'я» відбиває якість пристосування організму до умов зовнішнього середовища та представляє підсумок процесу взаємодії людини та середовища проживання, сам стан здоров'я формується в результаті взаємодії зовнішніх (природних та соціальних) і внутрішніх (духовність, спадковість, стать, вік) факторів[12].

Здоров’язберігаюча технологія – це умови навчання дитини в школі (відсутність стресу, адекватність вимог, адекватність методик навчання і виховання); раціональна організація навчального процесу (у відповідності з віковими, статевими, індивідуальними особливостями і гігієнічними вимогами); відповідність учбового і фізичного навантаження віковим можливостям дитини; необхідний, достатній і раціонально організованийруховий режим [11].

Враховуючи те, що в початкових класах відбувається інтенсивний розвитокфізичних якостей, необхідних для зміцнення здоров'я та формування усіх систем дитячого організму, фізичну підготовленість та прищеплення умінь і навичок фізичного здоров'я здійснювали вчителі із фізичної культури. Необхідною умовою вирішення наведених проблем є створення в школі цільової комплексної програми, моделювання системи здоров’язберігаючої діяльності вчителів початкової школи, спрямованої на формування і розвиток фізичного, психічного, соціального і морального здоров'я особистості зі стійкими переконаннями та системою знань про здоров'я і здоровий спосіб життя, створення умов для збереження і зміцнення здоров'я учнів, їх підготовки до самоствердження у суспільстві та самореалізації у дорослому житті [7].