Теоретичні аспекти формування освітнього здоров’язберігаючого середовища

• опора на вікові потреби та інтереси молодших школярів;
• створення умов для психічної та емоційної врівноваженості з метою вільного самовиявуіндивідуальних позицій (будь-яка точка зору має право на існування, проте кожен самостійновирішує приймати її до уваги чи ні);
• співпраця, діалог з учнями та учителем і батьками;
• використання різноманітних дидактичних ситуацій, що ілюструють здоровий спосібжиття та безпечну поведінку;
• активізація «Я-висловлювань» в реалізації права на власну думку;
• стимулювання дослідницького ставлення до проблеми;
• розвиток критичності мислення учнів;
• рефлексія власної позиції щодо ведення здорового способу життя [1].

Ключовими методологічними підходами здоров’язбережувальної технології в контекстіособистісно розвивальної парадигми як умови актуалізації вільного та творчого самовираження

молодших школярів є:

• система знань з основ здоров’я –– засіб розвитку особистісного потенціалу індивіда,
• здатності до власного вибору здорових життєвих стратегій та поведінки у безпечному довкіллі;
• учень/учениця як суб’єкти навчання –– особи, які вчать самі себе під керівництвомучителя;

Відповідно до змісту базової програми зміст курсу для кожного класу структурується затакими розділами: 1) здоров’я людини; 2) фізична складова здоров’я; 3) соціальна складоваздоров’я; 4) психічна та духовна складові здоров’я.Розділ «Здоров’я людини» передбачає формування цілісного уявлення учнів проздоров’я, безпеку і розвиток людини та їх взаємозв’язок із способом життя і навколишнімсередовищем.Розділ «Фізична складова здоров’я» спрямований на вивчення чинників, що впливаютьна фізичне благополуччя дитини.Розділ «Соціальна складова здоров’я» присвячений вивченню чинників, які впливають насоціальне благополуччя людини, та правил безпечної поведінки у навколишньому середовищі.Профілактика шкідливих звичок розглядається в контексті формування в учнів навичокпротидії негативним соціальним впливам.Розділ «Психічна та духовна складові здоров’я» містить інформацію щодо чинників, яківпливають на емоційний, інтелектуальний та духовний розвиток учня. Профілактикашкідливих звичок розглядається в контексті розвитку позитивної самооцінки, навичоккритичного мислення й уміння приймати виважені рішення.

 

 

 

 До основнихпсихолого-педагогічнихчинників навчання основам здоров’я молодших школярів  у другому класі відносять [14; 16;20].

1.Цілеспрямований характер усього навчально-виховного процесу щодо формування культури здоров'я учнів :

• набуття та засвоєння знань про те, як зберегти своє здоров'я та запобігти його порушенню;
• формування духовно-моральних якостей особистості (відповідальності, чесності, доброти, милосердя);
• розвиток умінь і навичок безпечного, здорового життя; виховання культури здоров'я (поведінки, харчування, спілкування, побуту, праці, відпочинку тощо);
• Я виховання працьовитості, духовної культури, патріотизму, національної самосвідомості, толерантності;
• формування стійкого імунітету та негативного ставлення до тютюну, алкоголю, наркотиків і впливу деструктивних релігійних культів та організацій;
• виховання гуманістичних орієнтирів поведінки, що заперечують жорстокість, насильство над особистістю;
• виховання потреби в заняттях фізичною культурою, загартовуванні та вдосконаленні фізичних здібностей і можливостей організму людини;
• формування культури взаємодії з природою та навколишнім світом;
• розвиток навичок надання першої медичної допомоги;
• формування у молоді знань про здорову сім'ю, роль батьків у вихованні здорових дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Цілісність навчально-виховного процесу.

Цілісність передбачає, що всі аспекти навчально-виховного процесу мають бути спрямовані на формування культури здоров'я учнів-. Це тривалий процес, він не може мати тимчасового, половинчастого характеру і вимагає використання усіх засобів, форм, методів. Цілісність також означає, що здорове життя людини ми розглядаємо в єдності усіх його складових: психічне, фізичне, соціальне та духовне здоров'я.

Цілісність передбачає і те, що процес формування культури здоров'я учнів охоплює і навчання, і розвиток, і виховання дітей, що позначається насамперед на функціях управління освіти.

3.Оновлення змісту освіти та використання здоров'язбережувальних технологій.

Багато явищ (наприклад, музика) несуть у собі величезний здоров'язбережувальний потенціал, який, на жаль, не завжди використовується в освіті. Оновлення змісту освіти-це не лише нова інформація, яку можна сьогодні отримати через інтернет або довідники, а й такий зміст, який треба критично засвоїти і втілити в персональний досвід здорового життя.

4.Створення здоров'язбережувального освітнього середовища та використання його педагогічних можливостей.

  Наявність здоров'язбережувального освітнього середовища має принципове значення для формування гармонійно розвиненої особистості. Тільки коли в школі буде створено таке середовище (клімат здоров'я, культури довіри, особистісного творення), можливе повноцінне збереження та зміцнення здоров'я, формування культури здоров'я, засвоєння її духовно-моральних, естетичних, фізичних компонентів.

5.Розвиток рухової активності та врахування індивідуальних можливостей учнів в умовах конкретної освітньої установи.

Як відомо, духовно та фізично здорові люди набагато швидше адаптуються в науці та виробництві, успішніше освоюють нові види діяльності, краще виконують свою роботу. Тому розвиток рухової активності як чинника зміцнення здоров'я треба розглядати головним чином як соціальний захист інтересів особистості, що розвивається, стосовно нових соціально-економічних умов, за яких людина пропонує свої послуги на ринку праці.

6.Залучення всіх учасників освітнього процесу до різноманітних форм діяльності щодо збереження та зміцнення здоров'я, організаційних форм і методів навчального процесу відповідно до загальної мети здоров'язбережувальних освітніх технологій. 

Серед специфічних принципів, які відображають закономірності педагогіки оздоровлення, найважливішим можна назвати принцип «Не зашкодь!», однаково актуальний як для медиків, так і для педагогів. Засвоєння здоров'язбережувальних заходів вимагає їх повторюваності.

 

 

Відповідно до основних завдань змісту курс «Основи здоров’я» у 2 класі структурується таким чином: 1) «Здоров'я людини»;